– Розмови про необхідність підвищення тарифів для населення велися вже давно, проте вирішення цього питання постійно намагалися відтягнути. Віктор Янукович, навіть ставши Президентом, заявляв, що підвищення не буде. Чому, на Вашу думку, рішення ухвалене лише зараз? Можливо, це пов’язано з вимогами МВФ чи існують інші причини?
Олександр Тодійчук
– Перш за все, це справді вимоги МВФ і Євросоюзу, які закріплені ще в брюссельських деклараціях, підписаних ще за уряду Тимошенко. Іншими словами, Україна вже кілька років бере на себе зобов’язання, в тому числі і на папері, в офіційних документах, що вона зробить ціноутворення на ринку газу ринковим. Це правильно. Сьогоднішнє загострення обговорення цього питання більше пов’язане з політичними аспектами.
Я хотів би говорити як експерт. Сьогодні Україна є оазою низьких цін на газ. Навіть Росія іде шляхом збільшення цін на газ на внутрішньому ринку до європейських, ринкових. У нас просто іншого шляху не було. Чому? По-перше, ми виснажуємо власну нафтовидобувну галузь. Якщо подивитися статистику, що щомісяця обсяги видобутку власних нафти і газу у нас падають, тому що ці компанії продають газ на внутрішній ринок за нижчими цінами і не мають коштів для розвитку.Інше питання, що цим ми гальмуємо програми енергозбереження, тому що дешевий газ не мотивує їхній розвиток, гальмуємо впровадження інших видів енергії – газу зі сланцю, метану з вугільних пластів, метану зі сміттєзвалищ, біогазу та інших. Зростання цін на внутрішньому ринку примусить працювати інші програми.
Інше питання, на якому мали б зосередитися економісти, експерти і політики, – куди підуть додаткові кошти, отримані від підвищення ціна на газ, наскільки ефективно вони використовуватимуться. Головне питання – умови захисту найменш забезпечених. Пенсіонери, інваліди не мають цілими днями стояти в чергах для отримання якоїсь довідки чи щомісяця її поновлювати.
Отже, як експерт, я звів би свою позицію до такої тези: альтернативи підвищенню цін на газ, на жаль, немає, оскільки ми є країною з найнижчими цінами на газ у Європі, і це попри ті проблеми, які ми мали протягом останніх років, включно з газовими війнами. Інше питання, яким чином це впроваджуватиметься, наскільки гуманно для населення України.
– Держава справді декларує, що захищатиме найбідніші верстви населення. Проте міністр палива та енергетики Юрій Бойко заявляв, що підвищення ціни для промислових підприємств не планується. Як Ви це можете прокоментувати?
– Промисловість отримує газ із Росії, і різниця в ціні – близько чотирьох разів. Тобто, сьогодні державі компанії продають газ власного видобутку за ціною 50-60 доларів за тисячу кубометрів, натомість по 300 доларів ми отримуємо газ, який іде для промисловості з Росії.
Тобто, вони і так працюють за ринковими цінами?
Так, там ціноутворення відбувається в автоматичному, ринковому режимі. А ціни на газ для власного споживання штучні, вони створюють місце для спекуляцій. Коли в одному трубопроводі є дві ціни на газ із різницею у три-чотири рази, є дуже багато спокус для різних зловживань.
– Перш за все, це справді вимоги МВФ і Євросоюзу, які закріплені ще в брюссельських деклараціях, підписаних ще за уряду Тимошенко. Іншими словами, Україна вже кілька років бере на себе зобов’язання, в тому числі і на папері, в офіційних документах, що вона зробить ціноутворення на ринку газу ринковим. Це правильно. Сьогоднішнє загострення обговорення цього питання більше пов’язане з політичними аспектами.
Я хотів би говорити як експерт. Сьогодні Україна є оазою низьких цін на газ. Навіть Росія іде шляхом збільшення цін на газ на внутрішньому ринку до європейських, ринкових. У нас просто іншого шляху не було. Чому? По-перше, ми виснажуємо власну нафтовидобувну галузь. Якщо подивитися статистику, що щомісяця обсяги видобутку власних нафти і газу у нас падають, тому що ці компанії продають газ на внутрішній ринок за нижчими цінами і не мають коштів для розвитку.
Коли в одному трубопроводі є дві ціни на газ із різницею у три-чотири рази, є дуже багато спокус для різних зловживань
Інше питання, на якому мали б зосередитися економісти, експерти і політики, – куди підуть додаткові кошти, отримані від підвищення ціна на газ, наскільки ефективно вони використовуватимуться. Головне питання – умови захисту найменш забезпечених. Пенсіонери, інваліди не мають цілими днями стояти в чергах для отримання якоїсь довідки чи щомісяця її поновлювати.
Отже, як експерт, я звів би свою позицію до такої тези: альтернативи підвищенню цін на газ, на жаль, немає, оскільки ми є країною з найнижчими цінами на газ у Європі, і це попри ті проблеми, які ми мали протягом останніх років, включно з газовими війнами. Інше питання, яким чином це впроваджуватиметься, наскільки гуманно для населення України.
– Держава справді декларує, що захищатиме найбідніші верстви населення. Проте міністр палива та енергетики Юрій Бойко заявляв, що підвищення ціни для промислових підприємств не планується. Як Ви це можете прокоментувати?
– Промисловість отримує газ із Росії, і різниця в ціні – близько чотирьох разів. Тобто, сьогодні державі компанії продають газ власного видобутку за ціною 50-60 доларів за тисячу кубометрів, натомість по 300 доларів ми отримуємо газ, який іде для промисловості з Росії.
Тобто, вони і так працюють за ринковими цінами?
Так, там ціноутворення відбувається в автоматичному, ринковому режимі. А ціни на газ для власного споживання штучні, вони створюють місце для спекуляцій. Коли в одному трубопроводі є дві ціни на газ із різницею у три-чотири рази, є дуже багато спокус для різних зловживань.
