Ще рік тому інтересу до українського транзиту в Мінська не було: Білорусь купувала в Росії нафту в достатніх обсягах за пільговими цінами, переробляла її на своїх нафтопереробних заводах і продавала продукти переробки на Захід, маючи з цього великі прибутки.
Але після того, як Росія відмовилася продавати Білорусі нафту за своїми внутрішніми цінами й запровадила мито на експорт нафти білорусам, ці прибутки були втрачені. Мінськ почав шукати альтернативу російській нафті. І знайшов її на другому кінці світу – у Венесуелі, з президентом якої Уго Чавесом Олександр Лукашенко має велику дружбу.
Цю нафту через океан танкерами вже доставляють до Одеського порту, там розвантажують і залізничними цистернами через усю Україну везуть до білоруського міста Мозиря, на місцевий нафтопереробний завод.
Декілька таких танкерів уже довезли нафту, наразі в дорозі з Венесуели перебуває ще три танкери. Всього за цей рік заплановано таким чином поставити до Білорусі 4 мільйони тонн венесуельської нафти, а наступного року – 10 мільйонів тонн.
Трубопровід «Одеса – Броди» запрацює в аверсному напрямку?
Термінал "Південний" нафтопроводу "Одеса-Броди"Білорусь на цьому проекті дає заробити українським залізничникам, але хотіла б задіяти і трубопровід «Одеса – Броди», в якого таким чином чи не вперше виявилася можливість транспортування у прямому (аверсному) напрямку.
Наразі невідомо, чи передбачає таку можливість угода, підписана урядами Білорусі та України. Сторони цього не підтверджують, посилаючись на те, що частина договору становить комерційну таємницю.
Використання нафтопроводу «Одеса-Броди» у прямому напрямку завжди неприхильно сприймалося Росією, яка не хоче альтернативи своїй нафтовій монополії, і тому в Мінську висловлюють побоювання, що новий український уряд, який є більш проросійським, ніж попередній, не захоче поставити під сумнів російські інтереси. Мабуть, щоб підштовхнути Київ до рішучіших дій, Мінськ почав транспортувати венесуельську нафту через Естонію та вести відповідні перемови з Латвією. Але, як зауважують фахівці, не маючи чітких гарантій постачань нафти, погоджуватися на транзит нафти своїм трубопроводом Київ теж не захоче. Чи є такі гарантії, знають, мабуть, лише Олександр Лукашенко та Уго Чавес.
І білоруські, і венесуельські офіційні представники запевнюють, що проект цей рентабельний. Але подробиць не повідомляють, ціна, за якою нафта постачається до Білорусі, залишається великою таємницею. Посол Венесуели у Білорусі Америко Діас Нуньес з цього приводу лише сказав, що ціна нафти пільгова, і це жест солідарності і підтримки білоруського народу, на який пішла його країна та особисто президент Чавес.
Формально ж Білорусь і Венесуела створили спільне підприємство з організації цих поставок нафти. У ньому 25% має Білорусь і 75% – Венесуела. Як заявляють представники цієї компанії, у них не виникає ніяких проблем щодо транспортування нафти через Україну.
Але після того, як Росія відмовилася продавати Білорусі нафту за своїми внутрішніми цінами й запровадила мито на експорт нафти білорусам, ці прибутки були втрачені. Мінськ почав шукати альтернативу російській нафті. І знайшов її на другому кінці світу – у Венесуелі, з президентом якої Уго Чавесом Олександр Лукашенко має велику дружбу.
Цю нафту через океан танкерами вже доставляють до Одеського порту, там розвантажують і залізничними цистернами через усю Україну везуть до білоруського міста Мозиря, на місцевий нафтопереробний завод.
Декілька таких танкерів уже довезли нафту, наразі в дорозі з Венесуели перебуває ще три танкери. Всього за цей рік заплановано таким чином поставити до Білорусі 4 мільйони тонн венесуельської нафти, а наступного року – 10 мільйонів тонн.
Трубопровід «Одеса – Броди» запрацює в аверсному напрямку?
Наразі невідомо, чи передбачає таку можливість угода, підписана урядами Білорусі та України. Сторони цього не підтверджують, посилаючись на те, що частина договору становить комерційну таємницю.
Використання нафтопроводу «Одеса-Броди» у прямому напрямку завжди неприхильно сприймалося Росією, яка не хоче альтернативи своїй нафтовій монополії, і тому в Мінську висловлюють побоювання, що новий український уряд, який є більш проросійським, ніж попередній, не захоче поставити під сумнів російські інтереси. Мабуть, щоб підштовхнути Київ до рішучіших дій, Мінськ почав транспортувати венесуельську нафту через Естонію та вести відповідні перемови з Латвією. Але, як зауважують фахівці, не маючи чітких гарантій постачань нафти, погоджуватися на транзит нафти своїм трубопроводом Київ теж не захоче. Чи є такі гарантії, знають, мабуть, лише Олександр Лукашенко та Уго Чавес.
І білоруські, і венесуельські офіційні представники запевнюють, що проект цей рентабельний. Але подробиць не повідомляють, ціна, за якою нафта постачається до Білорусі, залишається великою таємницею. Посол Венесуели у Білорусі Америко Діас Нуньес з цього приводу лише сказав, що ціна нафти пільгова, і це жест солідарності і підтримки білоруського народу, на який пішла його країна та особисто президент Чавес.
Формально ж Білорусь і Венесуела створили спільне підприємство з організації цих поставок нафти. У ньому 25% має Білорусь і 75% – Венесуела. Як заявляють представники цієї компанії, у них не виникає ніяких проблем щодо транспортування нафти через Україну.
