Масштаби поширення нелегального гірництва у Донецькій області вражаючі: якщо у 2004 році в районі міста Єнакієве діяло приблизно 30 таких копалень, то тепер їх кількість зросла в десятки разів, зазначає головний еколог Донеччини Сергій Третьяков.
Копанка являє собою дірку глибиною до 200 метрів без укріплень. «Кроти» спускаються у копанку по саморобних сходах. Якщо вугілля залягає під кутом до земної поверхні, то праця в такій копальні смертельно небезпечна – ґрунт може завалитись, а на великій глибині можна отруїтись газом із шахти. У копанках працюють люди, які вже мають гірняцький досвід. За приблизними підрахунками, в області 15 тисяч шахтарів працюють нелегально, запиваючи горілкою страх бути заживо похованими під завалами породи.
На Донеччині вже місяць діє оперативна група, яка шукає копанки і документує факти злочинів. Правоохоронці не встигають за нелегалами.
«У нас 200 копанок. За день група, яку ми створили, і котра намагається все це контролювати, максимум може ліквідувати одну-дві-три копанки. Фізично ліквідували, а поряд відкривається інша копанка. Ми не в змозі охопити, оточити повністю східну територію нашої області», – зауважує начальник управління держслужби з боротьби з економічними злочинами В’ячеслав Писаренко.
Вісім років шукають злочинців
До того ж, як кажуть міліціонери, хазяї копанок майже невловимі, а отже – нікому висунути звинувачення. За вісім років, які донецька міліція працює з копанками, так і не вдалося встановити осіб, які розвивають цей небезпечний бізнес. Щоправда, підозра падає на колишніх і теперішніх «вугільних генералів», вважає начальник Донецької інспекції екологічного контролю Віра Флоринська. За її словами, часто-густо копанки виникають на полях старих шахт. Вугілля добувається у рахунок колись списаних запасів.
«Якщо кондиційне вугілля має теплоту згоряння 8 тисяч кілокалорій на кілограм, то для неякісного вугілля з копанки вона може бути 5-6 або 4. Як ми бачимо, його змішують із якісним вугіллям. Тому вугілля з копанки іде не на продаж, а на пункти підготовки вугілля», – говорить Віра Флоринська.
Названі пункти підготовки копалин до продажу – у ланцюжку копанка-споживач заробляють найбільше. Для того, щоб відкрити пункт, не потрібно купувати дорогу ліцензію на розробку надр. Дільці скуповують вугілля з копанок за безцінь. Нещодавно його ціна була лише 200 гривень за тонну. Надалі вугілля просіюють і продають абсолютно легально. За словами правоохоронців, пункти належать представникам великого бізнесу Донецької області.
Заробляють усі
Щодня копанки дають в середньому 10 тисяч тонн вугілля – це прибуток у 120 тисяч гривень на місяць. Отже, хазяї копанок мають змогу сплачувати не тільки мізерні штрафи, але й хабарі місцевим органам влади, припускають правоохоронці. Заробляють на копанках і селяни Східного Донбасу: їм вигідніше здавати свою землю в оренду копачам, аніж вирощувати хліб. Ця земля, родючий донецький степ, потім на багато років втрачена для сільського господарства.
Правоохоронці кажуть: побороти лихо копанок можливо лише змінивши законодавство, потрібні штрафи, вищі за заробітки «кротів», і серйозна кримінальна відповідальність.
Копанка являє собою дірку глибиною до 200 метрів без укріплень. «Кроти» спускаються у копанку по саморобних сходах. Якщо вугілля залягає під кутом до земної поверхні, то праця в такій копальні смертельно небезпечна – ґрунт може завалитись, а на великій глибині можна отруїтись газом із шахти. У копанках працюють люди, які вже мають гірняцький досвід. За приблизними підрахунками, в області 15 тисяч шахтарів працюють нелегально, запиваючи горілкою страх бути заживо похованими під завалами породи.
На Донеччині вже місяць діє оперативна група, яка шукає копанки і документує факти злочинів. Правоохоронці не встигають за нелегалами.
«У нас 200 копанок. За день група, яку ми створили, і котра намагається все це контролювати, максимум може ліквідувати одну-дві-три копанки. Фізично ліквідували, а поряд відкривається інша копанка. Ми не в змозі охопити, оточити повністю східну територію нашої області», – зауважує начальник управління держслужби з боротьби з економічними злочинами В’ячеслав Писаренко.
Вісім років шукають злочинців
До того ж, як кажуть міліціонери, хазяї копанок майже невловимі, а отже – нікому висунути звинувачення. За вісім років, які донецька міліція працює з копанками, так і не вдалося встановити осіб, які розвивають цей небезпечний бізнес. Щоправда, підозра падає на колишніх і теперішніх «вугільних генералів», вважає начальник Донецької інспекції екологічного контролю Віра Флоринська. За її словами, часто-густо копанки виникають на полях старих шахт. Вугілля добувається у рахунок колись списаних запасів.
«Якщо кондиційне вугілля має теплоту згоряння 8 тисяч кілокалорій на кілограм, то для неякісного вугілля з копанки вона може бути 5-6 або 4. Як ми бачимо, його змішують із якісним вугіллям. Тому вугілля з копанки іде не на продаж, а на пункти підготовки вугілля», – говорить Віра Флоринська.
Названі пункти підготовки копалин до продажу – у ланцюжку копанка-споживач заробляють найбільше. Для того, щоб відкрити пункт, не потрібно купувати дорогу ліцензію на розробку надр. Дільці скуповують вугілля з копанок за безцінь. Нещодавно його ціна була лише 200 гривень за тонну. Надалі вугілля просіюють і продають абсолютно легально. За словами правоохоронців, пункти належать представникам великого бізнесу Донецької області.
Заробляють усі
Щодня копанки дають в середньому 10 тисяч тонн вугілля – це прибуток у 120 тисяч гривень на місяць. Отже, хазяї копанок мають змогу сплачувати не тільки мізерні штрафи, але й хабарі місцевим органам влади, припускають правоохоронці. Заробляють на копанках і селяни Східного Донбасу: їм вигідніше здавати свою землю в оренду копачам, аніж вирощувати хліб. Ця земля, родючий донецький степ, потім на багато років втрачена для сільського господарства.
Правоохоронці кажуть: побороти лихо копанок можливо лише змінивши законодавство, потрібні штрафи, вищі за заробітки «кротів», і серйозна кримінальна відповідальність.
