– На мою думку, цей візит матиме передовсім символічне значення. Вона приїде до Києва, щоб розповісти українцям і світу про те, що США не забули про Україну, далі мають там свої інтереси і особливо зацікавлені у демократичному розвитку України. Я не очікую багато конкретних результатів, але це буде психологічний і політичний сигнал про те, що США і надалі співпрацюватимуть з Україною.
– Посол США в Києві перед візитом Гілларі Клінтон висловив стурбованість повідомленнями про тиск на українських журналістів. А сама Держсекретар зустрічатиметься в Україні не лише з політиками, але й з представниками ЗМІ. Ви сказали, що результатів від візиту пані Клінтон буде мало, чи це стосується і цієї сфери?
– Це залежить від того, чи українці хочуть мати добрі відносини зі США. Якщо ні, то вони продовжать чинити тиск на незалежні ЗМІ і громадські організації. Гілларі Клінтон буде доводити, що США дуже турбує питання вільної преси і намагатиметься привернути увагу до проблеми утисків журналістів.
– Які важелі впливу США мають на Україну? Навіть за часів Віктора Ющенка, якого дехто вважає проамериканським Президентом, подейкували, що Вашингтон мало може впливати на перебіг подій на берегах Дніпра. Які «батоги» і «пироги» нині мають американці для України?
– Щодо «пирогів», то зрозуміло, що Україні потрібна фінансова допомога і в США тут є певні можливості. Також США можуть впливати на рішення Міжнародного валютного фонду. Тому, до певної міри, є економічний вплив. А стосовно «батогів», то їх у США небагато. Справа в тому, що відносини з Україною погіршуються дуже швидко через політику, яку проводить пан Янукович. Як виглядає, він не розуміє різниці між пошуком рівноваги і підпорядкуванням. Він стрімко пішов на зближення з Росією, що ставить під загрозу незалежність України і її демократичний розвиток.
– Як експерт із питань європейської безпеки, як ви оцінюєте проголошений Президентом України курс на позаблоковість?
– Це нейтральна позиція лише за назвою. Насправді йдеться про дуже тісні відносини з Росією, коли Москва має дедалі більший вплив на українську політику. Я переконаний у тому, що Україна повинна мати добрі відносини з Росією, але справжній нейтралітет має полягати у тому, щоб Україна також йшла європейським курсом і робила те, що для цього потрібно. Але пан Янукович цього не робить. Він продовжив оренду російського Чорноморського флоту, це підриває незалежність України, а не зміцнює її.
– Чи можливі зараз нові українсько-американські ініціативи у сфері безпеки та оборони?
– Сумніваюся. Досі я не бачив, щоб пан Янукович виявляв зацікавленість у зміцненні безпеки України. Він ясно дав зрозуміти, що не зацікавлений у вступі до НАТО і посиленні контактів зі західним оборонним істеблішментом.
– Сполучені Штати запевнюють, що перезавантаження їхніх відносин із Росією аж ніяк не зменшує ваги американсько-українських відносин. І все-таки, який вплив така політика могла мати на Україну?
– Я не думаю, що перезавантаження американсько-російських відносин могло вплинути на українську зовнішню політику. США дали чітко зрозуміти, що не приймають концепції сфери інтересів, привілейованих інтересів, будь-якої країни, включно з Росією. США також заявили про бажання поглиблювати відносини з Україною. Але через політику, яку проводить пан Янукович, це досить складно робити.
– Чи ви бачите бодай щось позитивне, що робиться в Україні за нової влади?
– Поки що дуже мало. Представлена програма реформ має деякі позитивні моменти. Але є всі підстави бути скептиком, чи ці обіцянки виконають. Я бачу деякі обнадійливі сигнали, але вони дуже слабкі з огляду на курс, яким пішов пан Янукович і з огляду на його попередню політику.
