Вони не знали один одного, мешкали в повних сім’ях, які називають благополучними, у різних районах області. Проте спосіб поквитатися з життям вибрали однаковий – повішення. Слідів насильницької смерті ні в кого з них не виявили. Усім трьом вчителі дають позитивні характеристики.
Найперший випадок стався 19 червня у селі Пустоіваннє Радивилівського району. Олександр, якому щойно виповнилося 16 років, покінчив із життям після тригодинної розмови з дільничним у міліцейському відділку. На розмову його «запросили» через те, що в руках у хлопця був ніби-то крадений телефон. Насправді телефон хлопець знайшов після бійки поблизу розважального закладу, кажуть друзі. У тій бійці він також постраждав і потрапив до лікарні, розповідають рідні. Але про телефон вони не знали.
Після трьох годин спілкування у міліції хлопця відпустили, бо він попросився поїсти. І чекали, що він прийде на очну ставку з особою, котра зголосила крадіжку. Але в призначений час він не з’явився. Хлопця знайшли повішеним у бабусиному сараї. Його дідусь, Леонід Чопик, переконаний: до такого вчинку хлопця довели психологічним тиском. «Його морально задавили й підвели до такого кроку.... Може, хотіли «підшити» ще якусь статтю», – каже пан Чопик.
Натомість головний міліціонер області Олег Сало після внутрішньої перевірки швидше схильний припускати, що хлопця замучило сумління. «Бо такої інформації не було, щоб на нього могли тиснути чи, не дай Бог, насильницьки допитували», – зауважив він.
Правоохоронці розповідають про негативний вплив окремих фільмів, телепередач, комп’ютерних ігор та інтернет-ресурсів на психологію сучасних підлітків. Однак у 15-річного Василя, якого днями знайшли повішеним у покинутій хаті, комп’ютера не було. У вільний від навчання час він допомагав батькам і спілкувався з трьома молодшими братами. 27 червня він пішов на пасовище до корови, але додому не повернувся. У зашморгу його знайшов друг. Товариші стверджують – останнім часом він мав суїцидальні настрої, однак фраз на кшталт «життя набридло» всерйоз ніхто з них не сприймав. У сім’ї кажуть, що не можуть зрозуміти мотивів вчинку.
Страх перед батьками чи перед покаранням?
А напередодні у Млинівському районі 14-річний Володимир вкоротив собі віку після того, як пошкодив автомобіль, на якому дав йому покататися сусідський хлопець. У міліції стверджують, що батько мав жорстку розмову з сином і припускають, що саме тому після втечі з дому юнака знайшли повішеним на дереві.
Три випадки підліткових самогубств за один тиждень проти п’яти за увесь минулий рік – чи не занадто багато? – запитали журналісти начальника слідчого управління УМВС України у Рівненській області Анатолія Грицишина. Це справді насторожує, погодився він, однак припустив, що діти нині міліцію бояться менше, ніж батьків. І оприлюднив цифру – щодоби лише в Рівному реєструють близько десяти випадків насильства у сім’ї, а впродовж минулого року працівникам прокуратури довелося рятувати від насильства батьків тридцятьох дітей.
«Десь, можливо, звідтіля, як кажуть, ноги ростуть, бо 10 випадків – це лише ті, що не приховані, не латентні», – зауважив начальник слідчого управління.
Водночас із тими дітьми, котрі стоять на обліку як потенційні правопорушники, подібних випадків не траплялося, каже виконувач обов’язків начальника центру практичної психології Антоніна Овсіюк. Що свідчить про професійність тих міліціонерів, які працюють з підлітками, переконана вона.
А заступник начальника УМВС у Рівненській області Анатолій Грицишин зауважив – розмова з Олександром не могла бути надто напруженою, бо це не був допит. «Просто запросили з’ясувати, звідки в нього взявся той телефон. От і все», – каже він.
Але у випадку з Олександром цей факт лише підтверджує неправильний підхід правоохоронців до розмов із неповнолітніми у перебігу попереднього слідства, вважає рівненський правозахисник Георгій Олійник. Їх потрібно було проводити у присутності адвоката, психолога і рідних, каже він. Адже 30 вересня минулого року набрало чинності рішення Конституційного Суду України, яке стверджує, що правом на юридичну допомогу користуються всі, незалежно від їхнього процесуального статусу – у тих випадках, коли державні органи і посадові особи вимагають від цих громадян будь-яких пояснень.
«Мова йде не тільки про підозрюваних чи обвинувачених у справах, – зазначає правозахисник. – А й коли громадяни є просто свідками, або коли їм кажуть: «Ми хотіли поговорити» – то вже хотіли отримати якусь інформацію, отримати пояснення. Отже, громадянин уже тоді має право на захист».
Прокуратура Рівненської області порушила кримінальну справу за фактом доведення до самогубства Олександра Чопика. У двох останніх випадках рішення щодо можливого порушення справ ще не ухвалене.
Найперший випадок стався 19 червня у селі Пустоіваннє Радивилівського району. Олександр, якому щойно виповнилося 16 років, покінчив із життям після тригодинної розмови з дільничним у міліцейському відділку. На розмову його «запросили» через те, що в руках у хлопця був ніби-то крадений телефон. Насправді телефон хлопець знайшов після бійки поблизу розважального закладу, кажуть друзі. У тій бійці він також постраждав і потрапив до лікарні, розповідають рідні. Але про телефон вони не знали.
Після трьох годин спілкування у міліції хлопця відпустили, бо він попросився поїсти. І чекали, що він прийде на очну ставку з особою, котра зголосила крадіжку. Але в призначений час він не з’явився. Хлопця знайшли повішеним у бабусиному сараї. Його дідусь, Леонід Чопик, переконаний: до такого вчинку хлопця довели психологічним тиском. «Його морально задавили й підвели до такого кроку.... Може, хотіли «підшити» ще якусь статтю», – каже пан Чопик.
Натомість головний міліціонер області Олег Сало після внутрішньої перевірки швидше схильний припускати, що хлопця замучило сумління. «Бо такої інформації не було, щоб на нього могли тиснути чи, не дай Бог, насильницьки допитували», – зауважив він.
Правоохоронці розповідають про негативний вплив окремих фільмів, телепередач, комп’ютерних ігор та інтернет-ресурсів на психологію сучасних підлітків. Однак у 15-річного Василя, якого днями знайшли повішеним у покинутій хаті, комп’ютера не було. У вільний від навчання час він допомагав батькам і спілкувався з трьома молодшими братами. 27 червня він пішов на пасовище до корови, але додому не повернувся. У зашморгу його знайшов друг. Товариші стверджують – останнім часом він мав суїцидальні настрої, однак фраз на кшталт «життя набридло» всерйоз ніхто з них не сприймав. У сім’ї кажуть, що не можуть зрозуміти мотивів вчинку.
Страх перед батьками чи перед покаранням?
А напередодні у Млинівському районі 14-річний Володимир вкоротив собі віку після того, як пошкодив автомобіль, на якому дав йому покататися сусідський хлопець. У міліції стверджують, що батько мав жорстку розмову з сином і припускають, що саме тому після втечі з дому юнака знайшли повішеним на дереві.
Три випадки підліткових самогубств за один тиждень проти п’яти за увесь минулий рік – чи не занадто багато? – запитали журналісти начальника слідчого управління УМВС України у Рівненській області Анатолія Грицишина. Це справді насторожує, погодився він, однак припустив, що діти нині міліцію бояться менше, ніж батьків. І оприлюднив цифру – щодоби лише в Рівному реєструють близько десяти випадків насильства у сім’ї, а впродовж минулого року працівникам прокуратури довелося рятувати від насильства батьків тридцятьох дітей.
«Десь, можливо, звідтіля, як кажуть, ноги ростуть, бо 10 випадків – це лише ті, що не приховані, не латентні», – зауважив начальник слідчого управління.
Водночас із тими дітьми, котрі стоять на обліку як потенційні правопорушники, подібних випадків не траплялося, каже виконувач обов’язків начальника центру практичної психології Антоніна Овсіюк. Що свідчить про професійність тих міліціонерів, які працюють з підлітками, переконана вона.
А заступник начальника УМВС у Рівненській області Анатолій Грицишин зауважив – розмова з Олександром не могла бути надто напруженою, бо це не був допит. «Просто запросили з’ясувати, звідки в нього взявся той телефон. От і все», – каже він.
Але у випадку з Олександром цей факт лише підтверджує неправильний підхід правоохоронців до розмов із неповнолітніми у перебігу попереднього слідства, вважає рівненський правозахисник Георгій Олійник. Їх потрібно було проводити у присутності адвоката, психолога і рідних, каже він. Адже 30 вересня минулого року набрало чинності рішення Конституційного Суду України, яке стверджує, що правом на юридичну допомогу користуються всі, незалежно від їхнього процесуального статусу – у тих випадках, коли державні органи і посадові особи вимагають від цих громадян будь-яких пояснень.
«Мова йде не тільки про підозрюваних чи обвинувачених у справах, – зазначає правозахисник. – А й коли громадяни є просто свідками, або коли їм кажуть: «Ми хотіли поговорити» – то вже хотіли отримати якусь інформацію, отримати пояснення. Отже, громадянин уже тоді має право на захист».
Прокуратура Рівненської області порушила кримінальну справу за фактом доведення до самогубства Олександра Чопика. У двох останніх випадках рішення щодо можливого порушення справ ще не ухвалене.
