За лічені дні до референдуму, на якому вирішуватиметься конституційний устрій та майбутня доля Киргизстану, в країні панують панічні настрої. Держава, що пережила спочатку заколот, втечу президента, а потім етнічні насильства, сповнена невпевненістю і чутками. На вулицях говорять про таджицьких найманців, про російський спецназ, про наркодилерів та місцевих олігархів, які спровокували криваві події. Уряд покладає вину за розпалювання міжнаціональної ворожнечі на колишнього президента Курманбека Бакієва та його сина, Максима, який ніби-то підплатив місцевих гангстерів та поліцію.
Протягом кількох днів, коли відбувалися погроми місцевих узбеків на півдні країни, уряд не контролював ситуацію. Проте, це не завадило тимчасовому урядові наполягати на проведенні референдуму в країні, на якому буде вирішуватися питання про майбутнє тимчасового уряду та про перехід від президентської до парламентської системи правління.
Міністр фінансів в уряді Рози Отунбаєвої Темір Сарієв говорить, що скасувати референдум зараз означало б капітуляцію перед провокаторами. «Скасування референдуму означало б перемогу деструктивних сил, – зауважує він. – Тому більшість населення вимагає проведення референдуму, як було заплановано, як би складно не було. Вирішується доля держави, народу».
Доля народу, чи доля уряду?
Але місцеві оглядачі вважають, що проведенням референдуму уряд намагається продемонструвати, що контролює ситуацію.
«Це – спроба зберегти обличчя і зберегти владу, бо рейтинг уряду серед населення подає з дуже великою швидкістю», – вважає киргизький політолог Марс Сарієв. За його словами, референдум не допоможе тимчасовому уряду залишитися при владі.
Сарієв вважає, що хаос в країні допомагає зростанню рейтингів партій, які очолюють колишні «силовики». Колишній генерал, а нині лідер однієї з партій Мирослав Ніязов говорить, що Киргизстан не готовий до парламентської системи. То того ж, на його думку, референдуму загрожує масова фальсифікація, а це вже може викликати і масові невдоволення.
«Масові фальсифікації вже стали традицією. Але часи змінилися. Такі фальсифікації можуть викликати соціальний вибух із не передбачуваними наслідками», – зауважує колишній генерал.
А поки політики гадають про те, що може статися у неділю, більшість експертів переконані, що нові заворушення – це те, чого найменше зараз потребує зубожіла і розгублена країна.
Протягом кількох днів, коли відбувалися погроми місцевих узбеків на півдні країни, уряд не контролював ситуацію. Проте, це не завадило тимчасовому урядові наполягати на проведенні референдуму в країні, на якому буде вирішуватися питання про майбутнє тимчасового уряду та про перехід від президентської до парламентської системи правління.
Міністр фінансів в уряді Рози Отунбаєвої Темір Сарієв говорить, що скасувати референдум зараз означало б капітуляцію перед провокаторами. «Скасування референдуму означало б перемогу деструктивних сил, – зауважує він. – Тому більшість населення вимагає проведення референдуму, як було заплановано, як би складно не було. Вирішується доля держави, народу».
Доля народу, чи доля уряду?
Але місцеві оглядачі вважають, що проведенням референдуму уряд намагається продемонструвати, що контролює ситуацію.
«Це – спроба зберегти обличчя і зберегти владу, бо рейтинг уряду серед населення подає з дуже великою швидкістю», – вважає киргизький політолог Марс Сарієв. За його словами, референдум не допоможе тимчасовому уряду залишитися при владі.
Сарієв вважає, що хаос в країні допомагає зростанню рейтингів партій, які очолюють колишні «силовики». Колишній генерал, а нині лідер однієї з партій Мирослав Ніязов говорить, що Киргизстан не готовий до парламентської системи. То того ж, на його думку, референдуму загрожує масова фальсифікація, а це вже може викликати і масові невдоволення.
«Масові фальсифікації вже стали традицією. Але часи змінилися. Такі фальсифікації можуть викликати соціальний вибух із не передбачуваними наслідками», – зауважує колишній генерал.
А поки політики гадають про те, що може статися у неділю, більшість експертів переконані, що нові заворушення – це те, чого найменше зараз потребує зубожіла і розгублена країна.