Спекотне літо у Тбілісі виглядає як завжди: діти граються біля фонтанів, старі грають у шахи у дворах, вуличні торговці продають всяку всячину. Єдина різниця, як вважають грузинські урядовці, в тому, що в повітрі вже не чути запаху війни.
Як пояснює в інтерв’ю Радіо Свобода заступник міністра закордонних справ Грузії Ґіґа Бокерія, «безпосередня небезпека широкомасштабного нападу з боку Росії якщо не зникла повністю, то була набагато зменшена тим, що американська адміністрація зайняла дуже активну позицію».
Зміна тональності у Тбілісі разюча у порівнянні з побоюваннями, що висловлювалися минулого року, і тодішнім невдоволенням щодо браку американської підтримки після війни з Росією в серпні 2008 року. У Тбілісі тепер вважають, що зближення між Вашингтоном і Москвою допомогло зменшити напруження.
Особливо Бокерія відзначає, що, будучи у Москві минулого липня, президент США Барак Обама наголосив у розмові з російськими керівниками, президентом Дмитром Медведєвим та прем’єром Володимиром Путіним, що можливий напад на Грузію буде мати «серйозні наслідки» і, на відміну від 2008 року, коли перешкоджали президентські вибори США, в такому разі Америка «не стоятиме осторонь».
Пристрасті вщухли, але цілі не досягнуті
Хоча у Білому домі в Вашингтоні не підтверджують суть розмови в Москві через те, що там «не коментують приватні розмови», пристрасті вщухли. Виступаючи з публічною лекцією, головний радник президента Обами у питаннях Росії Майкл Макфол нещодавно запевняв, що адміністрація США продовжуватиме домагатися територіальної цілісності Грузії і під час майбутньої зустрічі з президентом Медведєвим у Вашингтоні.
«Чи метою закордонної політики адміністрації Обами є допомогти припинити російську окупацію Грузії мирним шляхом та відновити територіальну цілісність Грузії? Абсолютно, так. Це наша мета. Чи досягли в цьому поступу? На мою думку, ні. І це правда. Це наша мета, і ми продовжуватимемо її переслідувати, коли президент Медведєв знову буде тут», – заявив він.
Але навіть попри ці запевнення у Тбілісі відчувають, що Грузія втратила свої позиції у Вашингтоні з приходом адміністрації Обами. Зокрема, членство в НАТО, що, здавалося, було так близько, тепер відкладено на невизначену перспективу.
Як пояснює в інтерв’ю Радіо Свобода заступник міністра закордонних справ Грузії Ґіґа Бокерія, «безпосередня небезпека широкомасштабного нападу з боку Росії якщо не зникла повністю, то була набагато зменшена тим, що американська адміністрація зайняла дуже активну позицію».
Зміна тональності у Тбілісі разюча у порівнянні з побоюваннями, що висловлювалися минулого року, і тодішнім невдоволенням щодо браку американської підтримки після війни з Росією в серпні 2008 року. У Тбілісі тепер вважають, що зближення між Вашингтоном і Москвою допомогло зменшити напруження.
Особливо Бокерія відзначає, що, будучи у Москві минулого липня, президент США Барак Обама наголосив у розмові з російськими керівниками, президентом Дмитром Медведєвим та прем’єром Володимиром Путіним, що можливий напад на Грузію буде мати «серйозні наслідки» і, на відміну від 2008 року, коли перешкоджали президентські вибори США, в такому разі Америка «не стоятиме осторонь».
Пристрасті вщухли, але цілі не досягнуті
Хоча у Білому домі в Вашингтоні не підтверджують суть розмови в Москві через те, що там «не коментують приватні розмови», пристрасті вщухли. Виступаючи з публічною лекцією, головний радник президента Обами у питаннях Росії Майкл Макфол нещодавно запевняв, що адміністрація США продовжуватиме домагатися територіальної цілісності Грузії і під час майбутньої зустрічі з президентом Медведєвим у Вашингтоні.
«Чи метою закордонної політики адміністрації Обами є допомогти припинити російську окупацію Грузії мирним шляхом та відновити територіальну цілісність Грузії? Абсолютно, так. Це наша мета. Чи досягли в цьому поступу? На мою думку, ні. І це правда. Це наша мета, і ми продовжуватимемо її переслідувати, коли президент Медведєв знову буде тут», – заявив він.
Але навіть попри ці запевнення у Тбілісі відчувають, що Грузія втратила свої позиції у Вашингтоні з приходом адміністрації Обами. Зокрема, членство в НАТО, що, здавалося, було так близько, тепер відкладено на невизначену перспективу.