Дані недільних екзит-полів польські оглядачі назвали драматичною поразкою установ, що здійснювали опитування громадської думки. Згідно з цими даними, мінімальний розрив між Броніславом Коморовським та Ярославом Качинським становив 5 відсотків, а максимальний майже 14. Тож у ніч після президентських виборів польські виборці були неабияк збентежені.
Картина прояснилася в понеділок. Коли Державна виборча комісія (ДВК) удосвіта оголосила результати голосування в 94 відсотках виборчих округів, виявилося, що різниця в кількості голосів, здобутих конкурентами не складає й п’яти відсотків.
І, нарешті, за остаточними даними, оприлюдненими ДВК ввечері 21 червня, у Коморовського трохи більше від 41,5 відсотка, у Качинського майже 36,5 відсотків голосів виборців. Оскільки жоден із них не набрав понад 50 відсотків голосів, через два тижні, 4 липня, відбудеться другий тур виборів президента.
Інтрига зберігатиметься
Броніслав КоморовськийХоч у штабі лідера недільних виборів Коморовського твердять про його близьку остаточну перемогу, оглядачі не впевнені, що все так однозначно. Мовляв, немалі шанси на перемогу є і в Качинського.
Зокрема, такої думки дотримується Адам Міхнік, редактор «Газети виборчої». З цього приводу він сказав: « На мою думку, не можна нічого однозначно ствердити. Цілком можливо, що Ярослав Качинський, який у першому турі отримав менше голосів, у другому може виграти. Може повторитися те, що сталося п’ять років тому, коли після першого туру переможцем був Дональд Туск, а в другому переміг Лех Качинський. Якщо прихильники Ярослава Качинського хочуть, щоб він став президентом, то це вимагає від них повної мобілізації, значно більшої, ніж перед першим туром».
Кандидат від польських лівих Ґжеґож Напєральський з дружиною Парадоксально, та найбільш задоволений результатами другого туру Ґжеґож Напєральський, кандидат від польських лівих. Він посів третю позицію. Свої голоси за цього 36-річного політика віддали майже 14 відсотків виборців. Треба сказати, що на старті кампанії Напєральський мав підтримку всього двох-трьох відсотків виборців.
Тож тепер головні кандидати на пост президента розпочнуть справжню війну за голоси лівого електорату. Напєральський уже натякнув, якою може бути ціна за його підтримку котрогось із двох претендентів на посаду голови держави. Серед іншого, він вимагатиме від імовірного президента виведення польського військового контингенту з Афганістану.
Чого сподіватися Україні
Тим часом польські аналітики роблять прогнози, яким може бути президентство Коморовського та Качинського, зокрема, в тому, що стосується України.
Відповідаючи на запитання Радіо Свобода про ймовірний зовнішньополітичний курс Коморовського, політолог Анджей Шептицький сказав: «Це буде політика партії «Громадянська платформа», тобто така політика, в якій Україна не є пріоритетним напрямком. «Громадянська платформа» прагне зміцнення позиції Польщі в ЄС, а також добрих стосунків із Росією. Тож вона робить ставку на програму «Східне партнерство». З допомогою цієї програми Польща намагається стати активним гравцем у ЄС. Та водночас «Східне партнерство» відмовляється від таких неоднозначних для Західної Європи справ, як перспектива членства України в Європейському Союзі».
Щодо зовнішньої політики Польщі, якої можна сподіватися в разі виграшу Качинського, Шептицький каже: «Качинський буде спадкоємцем політики свого брата, тобто здійснюватиме активну політику в східному напрямі, зокрема, у Грузії, в Україні. Ймовірно, він буде звинувачувати партію «Громадянська платформа» у проросійськості та в ігноруванні України. Та виникає питання, якою мірою ця політика буде ефективною. Як на мене, вона не буде надто ефективною, тому що президент мусить працювати з урядом, а такої співпраці не буде, тож йому небагато вдасться зробити».
Шептицький звертає увагу й на те, що партнером Ярослава Качинського в Україні мав би бути Віктор Янукович, а ця обставина також обмежить поле маневру нового польського президента, якщо ним стане Качинський. Крім того, наголошує польський політолог, виникає питання, що Качинський зробить із тими обіцянками дружити з Росією, які він висловлював під час виборчої кампанії.
Картина прояснилася в понеділок. Коли Державна виборча комісія (ДВК) удосвіта оголосила результати голосування в 94 відсотках виборчих округів, виявилося, що різниця в кількості голосів, здобутих конкурентами не складає й п’яти відсотків.
І, нарешті, за остаточними даними, оприлюдненими ДВК ввечері 21 червня, у Коморовського трохи більше від 41,5 відсотка, у Качинського майже 36,5 відсотків голосів виборців. Оскільки жоден із них не набрав понад 50 відсотків голосів, через два тижні, 4 липня, відбудеться другий тур виборів президента.
Інтрига зберігатиметься
Зокрема, такої думки дотримується Адам Міхнік, редактор «Газети виборчої». З цього приводу він сказав: « На мою думку, не можна нічого однозначно ствердити. Цілком можливо, що Ярослав Качинський, який у першому турі отримав менше голосів, у другому може виграти. Може повторитися те, що сталося п’ять років тому, коли після першого туру переможцем був Дональд Туск, а в другому переміг Лех Качинський. Якщо прихильники Ярослава Качинського хочуть, щоб він став президентом, то це вимагає від них повної мобілізації, значно більшої, ніж перед першим туром».
Тож тепер головні кандидати на пост президента розпочнуть справжню війну за голоси лівого електорату. Напєральський уже натякнув, якою може бути ціна за його підтримку котрогось із двох претендентів на посаду голови держави. Серед іншого, він вимагатиме від імовірного президента виведення польського військового контингенту з Афганістану.
Чого сподіватися Україні
Тим часом польські аналітики роблять прогнози, яким може бути президентство Коморовського та Качинського, зокрема, в тому, що стосується України.
Відповідаючи на запитання Радіо Свобода про ймовірний зовнішньополітичний курс Коморовського, політолог Анджей Шептицький сказав: «Це буде політика партії «Громадянська платформа», тобто така політика, в якій Україна не є пріоритетним напрямком. «Громадянська платформа» прагне зміцнення позиції Польщі в ЄС, а також добрих стосунків із Росією. Тож вона робить ставку на програму «Східне партнерство». З допомогою цієї програми Польща намагається стати активним гравцем у ЄС. Та водночас «Східне партнерство» відмовляється від таких неоднозначних для Західної Європи справ, як перспектива членства України в Європейському Союзі».
Щодо зовнішньої політики Польщі, якої можна сподіватися в разі виграшу Качинського, Шептицький каже: «Качинський буде спадкоємцем політики свого брата, тобто здійснюватиме активну політику в східному напрямі, зокрема, у Грузії, в Україні. Ймовірно, він буде звинувачувати партію «Громадянська платформа» у проросійськості та в ігноруванні України. Та виникає питання, якою мірою ця політика буде ефективною. Як на мене, вона не буде надто ефективною, тому що президент мусить працювати з урядом, а такої співпраці не буде, тож йому небагато вдасться зробити».
Шептицький звертає увагу й на те, що партнером Ярослава Качинського в Україні мав би бути Віктор Янукович, а ця обставина також обмежить поле маневру нового польського президента, якщо ним стане Качинський. Крім того, наголошує польський політолог, виникає питання, що Качинський зробить із тими обіцянками дружити з Росією, які він висловлював під час виборчої кампанії.
