– Заяви щодо перспективи співпраці «Нафтогазу» та «Газпрому», які лунають сьогодні від українських та російських керівників, суперечать одна одній. Чи говорять вони про одне і теж, чи ті ж самі дії і процеси мають на увазі?
– Обидві сторони говорять про зближення. Якщо ми розглянемо останні п’ять років співіснування «Нафтогазу» та «Газпрому», ми згадаємо дві газові війни, і навряд чи можна буде згадати якісь спільні проекти, які йшли на користь обом компаніям, вели до їхнього зближення і до створення додаткових преференцій для компаній. Сьогодні ж період відчуження закінчився, і стоїмо на порозі більш вигідної співпраці цих двох компаній. Зараз іде зближення. Дві компанії бачать це дещо по-різному. Але це переговорна позиція російської сторони, і у кінцевому підсумку ви вийдемо на взаємоприйнятний результат.
– А наскільки далеко може зайти це зближення?
– Ви знаєте позицію Прем’єр-міністра, ви знаєте позицію Президента. Що стосується злиття, то навряд чи це можливо у найближчі роки. У цьому немає економіки.
– Відомо, що зараз ведуться українсько-російські переговори щодо співпраці між «Нафтогазом» та «Газпромом». На якій вони стадії, до чого уже домовилися?
– Сьогодні відбувається відбір проектів, які можуть реалізуватися спільним підприємством. Це різноманітні проекти. Насправді іде ревізія напрацювань, які «Нафтогаз» та «Газпром» зробили впродовж останніх років, під час відчуження, про яке я говорив. Наприклад, «Нафтогаз України» зайняв непогані позиції у видобутку нафти та газу у Єгипті. Але з таким партнером, як «Газпром», здобутки компанії могли б бути більшими. «Газпром» натомість має непогані позиції у Лівії, де українській стороні так і не вдалося застовпити собі місце. А об’єднання активів з видобування газу, наприклад, у Північній Африці, – це також один із можливих сценаріїв. Я кажу дуже умовно, проте насправді розглядається весь спектр проектів, де ми можемо додати один одному додану вартість у сфері як видобування, так і транзиту та збуту газу. Спектр широкий, а конкретних домовленостей ще немає.
– Зараз між Росією та Білоруссю відбувається черговий газовий конфлікт. Російська сторона заявила, що ймовірне відключення не вплине на транзит до європейських країн. Чи погодиться Україна транспортувати додаткові обсяги газу, який би мала транспортувати Білорусь?
– Ми зацікавлені у тому, щоб у сфері постачання російського газу до Європи було якомога менше конфліктів. Тому що ці конфлікти підривають репутацію усіх залучених до цього процесу країн, і Росії, і Білорусі, і України. З іншого боку, якщо буде скорочення поставок російського газу до Білорусі, це влітку, коли споживання газу є малим, дійсно може не позначитися на постачанні російського газу до Європи, і тут допомога України не буде потрібна Російській Федерації.
– Обидві сторони говорять про зближення. Якщо ми розглянемо останні п’ять років співіснування «Нафтогазу» та «Газпрому», ми згадаємо дві газові війни, і навряд чи можна буде згадати якісь спільні проекти, які йшли на користь обом компаніям, вели до їхнього зближення і до створення додаткових преференцій для компаній. Сьогодні ж період відчуження закінчився, і стоїмо на порозі більш вигідної співпраці цих двох компаній. Зараз іде зближення. Дві компанії бачать це дещо по-різному. Але це переговорна позиція російської сторони, і у кінцевому підсумку ви вийдемо на взаємоприйнятний результат.
– А наскільки далеко може зайти це зближення?
– Ви знаєте позицію Прем’єр-міністра, ви знаєте позицію Президента. Що стосується злиття, то навряд чи це можливо у найближчі роки. У цьому немає економіки.
– Відомо, що зараз ведуться українсько-російські переговори щодо співпраці між «Нафтогазом» та «Газпромом». На якій вони стадії, до чого уже домовилися?
– Сьогодні відбувається відбір проектів, які можуть реалізуватися спільним підприємством. Це різноманітні проекти. Насправді іде ревізія напрацювань, які «Нафтогаз» та «Газпром» зробили впродовж останніх років, під час відчуження, про яке я говорив. Наприклад, «Нафтогаз України» зайняв непогані позиції у видобутку нафти та газу у Єгипті. Але з таким партнером, як «Газпром», здобутки компанії могли б бути більшими. «Газпром» натомість має непогані позиції у Лівії, де українській стороні так і не вдалося застовпити собі місце. А об’єднання активів з видобування газу, наприклад, у Північній Африці, – це також один із можливих сценаріїв. Я кажу дуже умовно, проте насправді розглядається весь спектр проектів, де ми можемо додати один одному додану вартість у сфері як видобування, так і транзиту та збуту газу. Спектр широкий, а конкретних домовленостей ще немає.
– Зараз між Росією та Білоруссю відбувається черговий газовий конфлікт. Російська сторона заявила, що ймовірне відключення не вплине на транзит до європейських країн. Чи погодиться Україна транспортувати додаткові обсяги газу, який би мала транспортувати Білорусь?
– Ми зацікавлені у тому, щоб у сфері постачання російського газу до Європи було якомога менше конфліктів. Тому що ці конфлікти підривають репутацію усіх залучених до цього процесу країн, і Росії, і Білорусі, і України. З іншого боку, якщо буде скорочення поставок російського газу до Білорусі, це влітку, коли споживання газу є малим, дійсно може не позначитися на постачанні російського газу до Європи, і тут допомога України не буде потрібна Російській Федерації.
