Роман Скрипін: У нас у студії Михайло Бродський, голова Держкомітету з питань регуляторної політики та підприємництва. Я думаю, що питань до Вас, пане Бродський, буде багато, тому що підприємців в нашій країні поки що теж багато.
– Підприємців у нас мало.
– Справжніх підприємців, ви маєте на увазі?
– І справжніх, і взагалі.
– Але спершу біографія Михайла Бродського.
Бродський Михайло народився у Києві 5 квітня 1959 року.
Закінчив Київський технікум транспортного будівництва за спеціальністю «технік-будівельник». А згодом отримав диплом економіста в Інституті ринкових відносин та підприємництва Міжнародного центру «Ринок».
Трудовий шлях Михайло Бродський розпочав техніком Київського монтажно-налагоджувального управління. Служив у лавах Радянської армії. Після розвалу СРСР почав займатися бізнесом. Спершу очолював мале державне підприємство «Томпо». Пізніше став президентом концерну «Денді» і головою ради ЗАТ «Видавництво «Київські відомості».
Михайло Бродський був депутатом Печерської районної ради Києва, депутатом Київської міськ ради, а також народним депутатом України третього скликання, під час якого був членом Комітету Верховної Ради України з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності і боротьби з організованою злочинністю і корупцією.
Михайло Бродський академік Української академії оригінальних ідей. Лауреат української загальнонаціональної премії «Людина року» в номінації «Бізнесмен року» , президент Української баскетбольної ліги.
Лідер політичної партії «Яблуко» Михайло Бродський був кандидатом на Президента України на виборах 2004-го та 2010 років.
Із 24 березня цього року Кабінетом Міністрів Миколи Азарова призначений головою Державного комітету з питань регуляторної політики та підприємництва».
– Невеличке уточнення. В період моєї роботи у Верховній Раді третього скликання я також 2,5 роки був головою Комітету по промисловій політиці і підприємництва. Якраз по профілю моєї сьогоднішньої діяльності.
– У Вас вигляд такий серйозний тепер. До виборів у Вас менш серйозний вигляд був.
– Жартував.
– Ви говорили про гамбургери, клізми. Я не знаю, чи варто запитувати тепер: як Вам клізма чи гамбургер…?
– Виграла то клізма. Мені подобається.
– Вам подобається?
– Так.
– Все прекрасно.
– Поки що подобається, тому що наміри дуже добрі. Я уважно слухав два рази промову Президента: спочатку у нього в адміністрації на засіданні, коли були голови облдержадміністрацій і міністри, це було на круглому столі, а потім в Палаці «Україна». Я уважно слухав. Більше того, приймав участь в роботі по підготовці програми по малому бізнесу, по реформах. Якщо це все нам вдасться виконати, я впевнений, що держава наша буде європейською.
– Це Ви пишете у своєму блозі.
– Так. Єдине, що мені важко обманювати, тому що я всі свої думки фіксую. Що написано пером, не вирубаєш сокирою. Я вже майже три роки блогер відомий. І мені це дуже подобається, до речі.
Так от, якщо вдасться виконати, все добре в нашій державі, ми покращимо добробут і станемо європейською... На жаль, єдине, у чому в мене розбіжності з паном Президентом, навіть більше з пані Акімовою, вона вбачає соціальне напруження у суспільстві і каже, що треба це робити поступово. А я все ж таки впевнений, що треба реформи взяти і зробити зразу за 3 місяці чи за півроку усі і закінчувати…
– Я не знаю, про що Ви говорите взагалі, про які реформи. Чому? Поясню. 100 днів президента минуло. Реформ – нуль. І на 100 днів Президент говорить, що реформи будуть 2011 року, тобто наступного. Ще півроку у нас є, а Ви кажете 3 місяці.
– У нас Конституція таким чином, що ще є уряд. І уряд якраз є органом виконавчої влади. Президент не може своїми указами робити якісь реформи. І уряду не 100 днів, а менше, 2,5 місяці, скажемо так, 70 днів уряду. Це перше.
Друге. У нас законодавство таким чином прописане, що всі зміни до законів по податках ми в бюджет можемо вже змінювати тільки з наступного року. 6 місяців треба для адаптації нового закону.
По-третє, люба реформа вбачає час. І так у нас спочатку треба прийти, чиновники створюють опір. Це таке відчуття, що ти Гулівер і хочеш щось змінити, а тебе ці маленькі чиновники на розтяжках, на канатах тебе розтягують і не дають тобі піднятися.
Але наскільки я відчуваю, у пана Азарова є бажання щось змінити, тому що от наш комітет за два місяці напрацював 8 законопроектів. Це те, що по реформах. І ці законопроекти повністю співпадають з тим, що записано в програмі Президента по покращенню життя підприємців. Це дерегуляція в першу чергу. Скажемо, такий законопроект, як зменшення контролюючих органів, ми вже пройшли по процедурі. Це час. Треба спочатку відпрацювати, потім пройти через усі міністерства, узгодити, дійти до урядового комітету, пройти пана Тігіпка, а після пана Тігіпка треба ще пройти…
– Ви говорите про пана Тігіпка, ніби, він є якоюсь серйозною перешкодою.
– На жаль, так. Я зараз розповім.
Після того ти приходиш до Азарова, Кабмін, після Кабміну попадаєш в Комітет Верховної Ради України, де теж депутати і свої інтереси, теж проходиш це, потім приходиш в зал – перше читання, друге читання. І все це прописано по процедурах. Дуже багато часу витрачається на це. І окремих думок теж дуже багато.
Я прийшов, то не було взагалі ніякої інформації. Тобто, у нас всі статистику подають наверх, але ніхто її не узагальнює, ніхто з нею не працював. І от я взяв і почав над цим працювати. Я написав велику статтю у «Дзеркало тижня» тиждень тому, де я узагальнив це все, і я жахнувся тому, що я побачив по ринку праці, по підприємництву.
Коли я сказав, що у нас мало підприємців, то я хочу Вам сказати, що у нас дуже мало підприємців. І у нас взагалі дуже мало легального бізнесу. Коли каже уряд і урядовці, що 50 відсотків бізнесу знаходиться в тіні, то я скажу: ні, це неправда, 90 відсотків всього бізнесу знаходиться сьогодні в Україні в тіні. І, на жаль, це таке є дійство, яке може взагалі привести до катастрофи.
Так от, по закону. Пройшли 7 законів. Із 7 законів усі вже в залі, один (це по контролюючих органах) ми зменшуємо в 2 рази. Пройшло перше читання. Я думаю, що через тиждень на перше ж пленарне засідання ми приймемо. Із тих 6 законів – це зменшення платежів з чотирьох до одного, антирейдерський закон, реєстрація філій іноземних підприємств. У нас взагалі іноземці не реєструвалися. Дві тисячі філій працювало як завгодно. У Луганську взагалі була катастрофа – займися тим, що випробували ліки на наших онкохворих, не реєструючись.
Комітет повинен захищати легальний бізнес і створювати умови для того, щоби для всіх були однакові умови. І ми всі закони таким чином теж виписуємо. Не просто треба написати закон, а треба його відпрацювати, треба зустрітися 10, а то й 20 разів з підприємцями. Я зустрічаюся, потім йду, у мене серце болить, тому що вони не хочуть платити податки. Я їх розумію. Вони хочуть, щоб їх не перевіряли. Я їх теж розумію. Вони хочуть багато грошей зразу. Я теж їх розумію.
– Як ніхто інший.
– Так.
– Багато грошей відразу. Говорить бізнесмен Михайло Бродський.
– Мені батько завжди казав, що гроші ростуть на дереві терпіння. Але сьогодні в епоху такого дикого капіталізму всі хочуть зразу. І коли в нас не було в магазинах нічого купити – це було одне. А сьогодні приходиш в супермаркет і є все.
Я все ж таки повернуся до законів. Так от, вдалося пройти зменшення ліцензування, ліцензій. Ми зменшуємо. У мене була цікава нарада з підприємцями два дні тому. Зібралися ради підприємців (у нас була центральна рада), приїхали зі всієї країни. Така дискусія. Вийшла пані Кожевіна, яка була завжди радником Кужель, і каже: у нас все погано, підприємців знищують, ліцензій багато, дозволів багато, податки погані, все погано, податкова погана, комітет теж поганий, от ми коли з Кужель були…
– Я тезу вже зрозумів. Зараз Ви будете розповідати про Кужіль.
– Я нічого не хочу розповідати. Каже: оце був комітет. Я кажу: добре, ви були 15 років чи 18, а чому ж тоді підприємцям погано? Дайте нам попрацювати трішки. Може, буде краще?
Так от, те, що записано в програмі Президента, то я до цього хотів би підібратися. Хлопці, дайте нам ще 2-3 місяці попрацювати!
– Я думаю, Ви скажете: дайте ще 10 років і ми вам покажемо.
– Ні. І спитаєте з нас з наступного року, зробимо ми щось чи ні?
– Реформи не бувають лише для підприємців, реформи в країні бувають комплексні. Країна зачекалася на реформи. Ми визнаємо це. Правда?
– Безумовно. 20 років чекає.
– Абсолютно точно. Президент вийшов з програмою економічних реформ. Вона дуже загальна насправді. Тобто програма економічних реформ, оголошена Президентом, яку ми чули напередодні 100 днів його президентства. Це загальні речі, що треба покращувати, треба дійсно створити умови для бізнесу, треба унормувати, бла-бла-бла і, зрештою, треба прагнути до ЄС.
– Це його завдання поставити завдання уряду. А ми вже повинні розписати алгоритм.
– А от тепер по суті. Пане Бродський, які реформи опрацьовуються в уряді, можливо, розробляться законопроекти? Чого слід чекати? Наскільки ці реформи будуть комплексні? І для підприємців у тому числі. Тому що якщо подивитися на індекс привабливості по веденню бізнесу, то Україна тут не є привабливою. Грузія, приміром, має дуже прекрасні показники для того, щоби там… Ні, я не кажу, що Саакашвілі – прекрасна людина. Ви так на мене хитро дивитеся.
– Я не про те. Грузія – це маленька держава, як одне місто в Україні.
– Але система там вибудувана так, що там бізнес відкрити привабливо.
– Згоден. Грузія пройшла дуже чудову дистанцію, дорогу по реформах. За 6 років вони спромоглися зробити реформи. Ми 5 років протопталися на місці.
– Абсолютно точно.
– Ми мали той же самий шанс. Ми нічого не зробили. Тому сьогодні очікування залишилися ще з 2004 року.
– Ні, очікування з 1991-го. І воно жевріє.
– Хтось, мабуть, вже настільки розчарувався, що він вже нічого не чекає.
Ми підійшли по своєму боргу і зовнішньому, і внутрішньому до межі. Ми вже далі не можемо брати борг, ми вже далі не можемо друкувати гроші, ми вже далі не можемо дотувати Пенсійний фонд, ми вже далі не можемо робити вигляд, що ми соціальна держава, що ми виконуємо тільки соціальні функції. Нарешті треба взяти і сказати чесно: так, треба, хлопці, зробити реформи. Вони не всім подобаються. Реформи – це не популярна дія, ця дія завжди когось зачіпляє, в першу чергу чиновників, в другу чергу вона чіпляє людей з усталеними звичками. Тобто, пенсіонери звикли їздити в транспорті безкоштовно і таке інше. І ми в 55 років відправляємо жінок на пенсію. Хоча, я думаю, це принизливо, тому що в 55 років ще «бальзаківський вік» продовжується.
– Найцікавіше, що дехто навіть пізніше народжує.
– Так. Я мушу сказати, що ми не створюємо робочі місця, ми взагалі перестали займатися сільським господарством. Там у нас реформи проходять самі по собі.
– Їх там теж не було. Я Вас розчарую.
– Ні, у нас є реформа. У нас латифундисти з’явилися. Це теж реформа така, що сама по собі проходить. У нас багато латифундистів по 100 тисяч гектарів мають, а фермер у нас – це 2,5 тисячі. Хоча у всьому світі фермер – це від 2 до 25 гектарів. У нас нічого не робилося всі ці роки. І я Вам всі ці реформи перерахував би дуже довго.
Ви задали питання: що буде? Я скажу, що уряд зараз поділений по секторах, 6 секторів. Ми можемо добавити «Євро-2012», тому що я думаю, що це реформа по модернізації України, взагалі це дуже важлива теж реформа. А всі інші розбиті по секторах, і кожен відповідає за свій сектор.
Я входжу у сектор економічних реформ, які очолює віце-прем’єр по економіці, пан Тігіпко. Ми працюємо над своїми реформами. Сьогодні у нас розписане все те, що сказав Президент, воно все є на сайті Держкомпідприємництва. На наступному тижні ми взагалі хочемо розставити не тільки завдання, що ми будемо робити, розставити почасово, скажемо, потижнево, як ми це все будемо робити.
– Наразі ми маємо слухача.
Слухач (переклад): Мене цікавить таке запитання: коли в Україні базікання закінчиться? Коли розпочнеться реальний розклад по боротьбі з корупцією? Коли перестануть брати хабарі в прокуратурі, наприклад, в Донецькій області?
На мене порушили кримінальну справу, тому що я злодіям перейшов дорогу. «Кришують» злодіїв в міськвідділу міліції. Два роки я пишу. Януковичу написав – листа не занесли. Мало того, що не занесли, відправили тим, на кого я написав. Звернувся по боротьбі з корупцією, мені кажуть: 25 тисяч доларів поклади і будемо розглядати. Взагалі, божевілля коли в країні закінчиться?
– У мене немає відповіді.
– Тобто, бардак і божевілля не закінчаться чи як?
– Я дуже хотів би, щоб це закінчилося завтра. Тому що так сталося, що я був обраний, знаходжуся в політикумі, а мої діти ні. Я кожного дня думаю, як вони будуть жити, коли вже не буде нас? Вони, скажемо так, не будуть політиками і не будуть знайомі зі всіма. Як вони будуть жити в цій державі, в якій не виконуються закони, як казав слухач сьогодні, діють системні корупційні схеми? Ти жалієшся на начальника ЖЕКа начальнику ЖЕКа. Все це залишилося ще з часів Райкіна.
Я не знаю, коли це все закінчиться, але я знаю одне, що якщо ми створимо ці реформи, доведемо до ума, які започаткував Президент і пообіцяв, що він прослідкує, щоб уряд це все зробив, а я знаю на 100%, що в уряді є бажання це все зробити, і Верховна Рада нам дозволить все це зробити, тому що голосування всі проходять по змінах по законах у Верховній Раді, якщо це все ми пройдемо, а потім ще виростуть наші діти з іншою ментальністю, які будуть знати, що треба жити інакше, як в Європі, і що корупціонер – це не тільки той, хто бере хабара, але й той, хто дає хабара, коли суди почнуть судити чесно, і це теж все буде, я впевнений, що це все буде. Коли? Не знаю. Але я думаю, що без реформ, які треба зараз провести, цього не буде ніколи.
Якщо нам вдасться довести до ума ці всі реформи, і якщо ми будемо своїм дітям казати: не кради, виконувати заповіді, які передав Мойсею Бог, тоді, мабуть, і буде у нас нормальна держава і нормальні люди, тому що тих реформ, які започаткував Президент…
– Де вони? Чекайте, він їх просто риторично оголосив.
– Він окреслив завдання.
– Коли вони почнуться? От дату Ви можете назвати?
– Вони йдуть. Два місяці вже в уряді…
– Опрацьовуються законопроекти. А законопроекти треба внести в Раду, треба ухвалити…
– От ми вже внесли сім. Один вже пройшов перше читання. І я скажу, що по ліцензіях ми внесемо в середину: зменшення видів на 30%, як я сказав, ліцензій, а десь за два тижні ми види робіт з 2279 зменшимо на 90%. Залишиться, мабуть, 200. Ми це зробимо в уряді без парламенту. І прем’єр особисто це допомагає мені зробити.
На жаль, в нас є ситуації… От Ви кажете за Тігіпка. Я не хочу і не маю права в команді його критикувати, але, на жаль, у всіх існують такі забобони, які дуже тяжко переступити. Було поставлене завдання провести дерегуляцію. Я подивився, що величезна чисельність чиновників в першу чергу на місцях, які навидумували різні дозволи, доступи, внески, фонди, оббирають підприємців, як липку…
– Ну, це шлях до хабарництва.
– Так. Я запропонував законопроект, де вніс не просто дисциплінарну відповідальність чиновників, а конкретно кримінальну. Внесли, відпрацювали з усіма міністерствами, прийшли на урядовий комітет (два місяці були круги пекла в робочому порядку), так от, Мінфін без зауважень, Мінюст з маленькими зауваженнями, Мінекономіки з маленькими, прийшли до пана Тігіпка, а він каже: а ви розумієте, що це кожен другий чиновник буде під цим законом? Я кажу: так, розумію. І по цьому закону всі повинні провести дерегуляцію за 3 місяці, а хто не відмінить сам у себе, буде підпадати під цей закон.
Ми можемо ще 100 років їх вмовляти, а чи ходити до суду зверху до низу, щоби вони це зробили. А цей закон зробить це за 3 місяці. Ні, доопрацьовують дуже тяжкі санкції. Давай, може, це перенесемо в адмінпорядок. Тоді, кажу, це вихолощується законопроект.
От я звернувся до Азарова, я хочу робочу зустріч з ним на цьому тижні, щоби він все ж таки пояснив: ми робимо дерегуляцію чи не робимо? Тому цей закон, я думаю, якраз і виконає десь на 50% взагалі обіцянок Президента по реформах в малому бізнесі і в мікробізнесі. Якраз і йде річ про дерегуляцію, про яку ми говоримо 20 років, а кількість ліцензій, дозволів, соціальних фондів, внесків і всього-всього все збільшується і збільшується.
Ви запитали, що треба зробити? Я скажу: треба поліпшити вхід в бізнес і вихід з нього. І тоді у нас відкриється нормальний коридор, по якому люди будуть йти в одному законі на однакових умовах, легальний бізнес. Тому коли одні торгують контрабандою, а інші торгують своєю продукцією, вони не можуть її виробляти, тому що вони по цінах не співпадають, вони й не конкурентоспроможні, коли одні платять зарплату у конверті, а інші платять офіційно, у них теж інші ціни, вони теж не конкурентоспроможні. Всі повинні знаходитися в однакових умовах.
А ще є обіцянка Президента звільнити підприємців від податків. І це теж треба виконати, розуміючи, що ми повинні наповнювати якимсь чином бюджети: не тільки центральний, але й місцеві. І ще треба думати про Пенсійний фонд і про все інше, яке дотується сьогодні на 67 мільярдів з державного бюджету.
Взагалі бюджет 60% – це ПДВ. Сьогодні ПДВ – це національний вид спорту серед підприємців, це вже навіть не бізнес, це спорт «хто не заплатить нічого». А як повертати? А зернотрейдери? Наші селяни виробляють зерно, трейдери у них купляють по 500 чи по 700 гривень, потім привозять і продають на Захід по тисячі і ще по 200 гривень повертають ПДВ. Я й зараз пропоную законопроект, як в Італії, тільки виробник повертає ПДВ.
– Тобто, Ви хочете у посередника забрати?
– Забрати ПДВ і віддати виробнику. Але це не тільки в сільському господарстві. Виникає питання: розумієте, яка буде протидія? Люди звикли!
– Нічого не робити і отримувати прибуток. Фактично не виробляти.
– Перекладати папірці. І таких багато. І те ж саме ПДВ. Декларують: вивозять горілку закордон. Коли перевіряють, а там вода. А навіщо? А тому, що 20% повертається ПДВ.
– Тобто, прибутки фактично з державного бюджету?
– Так. А державний бюджет – це навіть несплачені податки, це надруковані гроші, на жаль.
– У нас є слухач.
Слухач (переклад): Вернемося в СРСР. Тоді люди жили в основному бідно. Їсти було валом…
– Було валом?!?
– Це, може, в Херсоні.
– Може, Ви любили їсти пасту «Океан».
– Або кільку в томатному соусі.
Слухач: В столовій хліб безкоштовно і гірчиця стояли.
– Хліб і картопля? Так, було.
Слухач: Так ось, коли стали жити трішки заможніше? Коли чиновники стали брати хабарі. Тоді ж ніхто не брав…
– Хочу Вам нагадати, що тоді брали продуктами.
– Ковбасою СК.
– Абсолютно точно. М’ясом, я не знаю.
Слухач: Чиновники збирають легкі гроші, висмоктуючи їх, і рівномірним дощем на всій території України банкнотами вивалюють на малий бізнес. І вони їх тут внизу ловлять.
Як тільки ви все заженете у бюджет, ніхто з бюджету нічого не отримає. Будуть будуватися атомні човни, пароплави, електростанції… Ви розумієте, у чому сенс? Малий бізнес: турагенції, СТО, перукарні, мийки, туди ходять тільки чиновники. Ви прогнозували ситуацію потім, коли грошова маса піде вся у бюджет?
– Я Вам гарантую, що ніхто ніяких податків підвищувати не буде, навпаки будуть знижувати. Це я 100% можу сказати. Президент пообіцяв, ми це будемо виконувати.
По-друге, все у бюджет зібрати неможливо, тому що у нас 770 мільярдів обіг був у тому році, а через каси пройшло тільки 570 грошовою масою. І то з цього ніхто податки не платив. Якщо ви мені покажете хоч одне мале підприємство або мікропідприємство, або навіть середнє, яке сплачує податок на прибуток, можете кинути в мене камінець. Правда, з Херсона далеко. Ну, приїдьте в Держкомпідприємництво.
Те ж саме сьогодні НДС ніхто не сплачує. Сьогодні реально взагалі ніхто нічого не сплачує. На базарі 400 тисяч чоловік. Якщо ви скажете, що це підприємці, скажемо там на «7 км», на великих базарах, також можете кинути в мене камінець. Це все наймані працівники.
У Києві 22 тисячі МАФів. Якщо ви скажете, що вони належать підприємцям, також можете в мене кинути камінець, тому що це все належить депутатам районних рад, міської ради, Верховної Ради, різних мастей начальникам, міліції, прокуратурі і вони сплачують оренду. Підприємці сидять у цих МАФах, тільки ці вони їм не належать. Вони за них сплачують по 2-3 тисячі доларів оренди готівкою. Країна в готівці.
Бюджет як такий виживає. Ми те, що збираємо, віддаємо у Пенсійний фонд замість того, щоби займатися розвитком інфраструктури. Країни Азії вкладають в інфраструктуру від 5% до 10% від ВВП. Ми ж нуль! Пишуть: 1%. А говорю: нуль! Правда, за рахунок євро трішки піднімемося. Тому що ми ці 67 мільярдів замість того, щоби вкласти в інфраструктуру, віддаємо у Пенсійний фонд. Тому що так звані підприємці платять від 5 до 84 гривень в Пенсійний фонд. А любий робітник при середній зарплаті платить тисячу.
– Ви говорите про законопроекти. Тобто, коли взагалі буде комплексно? На 100 днів уряду чи слід очікувати реформ в 2011 році?
– Ви хочете побачити, я так розумію, як ми з Вами говорили, дорожню карту. Тобто, чітко прописані законопроекти, з чіткими днями?
– Так.
– Я думаю, що протягом 2-3 тижнів всі міністерства випишуть для себе таку дорожню карту.
– А комплексна дорожня карта?
– Це все збереться у Миколи Яновича і буде оголошено, а у всіх є свої сайти, все це буде вивішено на сайті уряду і чітко буде поставлене завдання. Тобто, всі відразу побачать, коли і що ми будемо робити.
Знову ж таки, я не прем’єр-міністр, я передбачаю. Я у всякому випадку в Держкомпідприємництва гарантую, що це буде в нас реалізовано найближчим часом.
– Тепер про гральний бізнес. Що з ним робити? Незрозуміло. Юлія Володимирівна урочисто закрила, і ми опинилися в досить дивній ситуації, тому що це було зроблено фактично синхронно з Росією. Було обіцяно, що буде врегульоване це питання.
– Більше того, стояв термін: 1 вересня 2009 року.
– Що ми бачимо? Ми бачимо інтернет-клуби. Це насправді і є той самий гральний бізнес, який поміняв вивіску.
– Віце-прем’єр-міністр по «Євро-2012» Борис Колесников поставив завдання Держкомпідприємництву, щоби відпрацювати законопроект, яким ми внесемо, де три види грального бізнесу: казино, лотереї і букмекерство. Це дуже тяжко йде, тому що ми відпрацьовуємо з підприємцями, була спочатку створена концепція, дивилися європейські норми і таке інше. Теж дуже тяжко йде. Але на цьому тижні вже заплановане засідання у віце-прем’єра. Я думаю, що цей законопроект все ж таки буде нарешті виведений на Кабмін і перенесений у Верховну Раду. Я передбачаю, що на цій сесії все ж таки проголосують у першому читанні і десь у вересні вийдемо на друге читання та на прийняття цього законопроекту.
Що він передбачає? Давайте почнемо з букмекерства. Це нормальна ситуація. Спортивне букмекерство, як в усьому світі, воно буде працювати. Єдине, що виграші тільки у безготівковому варіанті. Далі – лотереї. В нас в Україні діє кілька лотерей. Держава взагалі не має до них ніякого відношення.
– Так куди ж гроші йдуть?
– 13 відсотків йде державі, потім беруть пул, розписують, що все інше – це виграш, який ніхто не може продивитися. А гроші йдуть туди, куди й завжди. І грошей немає, ніхто їх не бачить. Держава отримала, якщо не помиляюся, 60 мільйонів гривень в цьому році.
– Без серйозної протекції з боку державних чиновників навряд чи можна було б…?
– Якщо пам’ятаєте, були заяви, що це бютівці: Соболєв, Терьохін і багато інших людей називали. Я не прокуратура, але мушу сказати, що так, сьогодні є заборона на видачу нових ліцензій, діє три, хоча виписано п’ять. Але все-таки ми хочемо створити нормальний коридор, як у Європі, тобто 70% будуть віддавати державі, як і належить. Ці гроші будуть йти на розвиток спорту, як це було в СРСР. І я впевнений, що це й створення робочих місць. Це будуть оператори, які будуть в держави купувати право на проведення цих лотерей під контролем. Впевнений, що європейський варіант лотереї буде для нас дуже доречний.
А тепер переходимо до казино. Гральних автоматів не буде взагалі. Казино для багатих.
– А гральні автомати для бідних.
– Гральних автоматів не буде взагалі, тому що це однорукі бандити, вони грабують бідних. Бідні будуть грати в лотерею.
– У Лас-Вегасі є гральні автомати.
– Ну, туди бідні не приїжджають.
– Різні туди приїжджають.
– Та бідні в Америці – це наші багаті.
– Не можу погодитися.
– Ну, не багаті, а наші середні.
Так ось, казино: 21 рік, паспорт, 5 мільйонів замість 150 тисяч доларів ліцензія на 7 років, 5-зіркові готелі по країні, Крим – ще 3-4 зірки, десь в межах Карпат кілька курортів ще буде визначено, де теж можна буде 3-4 зірки. Все.
– Ви говорите про економічні реформи, Вам подобається Президент, подобається уряд, а є ще політична складова – це громадянські свободи, до яких, як ми бачимо, є зауваження з боку ЄС, таких серйозних видань, як «Економіст», що вони обмежують.
– Я 17 років був в опозиції. І Ви це знаєте. І колись я постраждав за свободу слова. Я впевнений, що якщо в нас буде опозиція…
– Я з Вами говорю не про опозицію, а про громадянські права людей виходити з акціями протесту. І міліція їх відтісняє. Ви це знаєте.
– Якщо у нас буде опозиція, журналісти такі, як Ви…
– Таких багато.
– …якщо у нас будуть такі радіостанції, якщо у нас буде бажання жити в європейській державі, тоді й у влади будуть теж бажання це все виконувати і в цьому жити. І я думаю, що відкотитися назад вже ніхто не зможе. Це неможливо.
Так, є передчуття, є відчуття того, що влада хоче. Так, мабуть, влада завжди і скрізь цього хоче – зменшити можливість опозиції критикувати. Але я думаю, що влада сьогодні націлена на реформи. Таким чином вона хоче через реформи розмовляти зі своїм народом. Тому я не бачу якихось забобонів, і переживань у мене немає.
– Я думаю, що ми з Вами зустрінемося. На цю тему будемо більше говорити, якщо будуть ознаки.
– Якщо буде заборона на свободу слова, я буду в опозиції.
– Підприємців у нас мало.
– Справжніх підприємців, ви маєте на увазі?
– І справжніх, і взагалі.
– Але спершу біографія Михайла Бродського.
Бродський Михайло народився у Києві 5 квітня 1959 року.
Закінчив Київський технікум транспортного будівництва за спеціальністю «технік-будівельник». А згодом отримав диплом економіста в Інституті ринкових відносин та підприємництва Міжнародного центру «Ринок».
Трудовий шлях Михайло Бродський розпочав техніком Київського монтажно-налагоджувального управління. Служив у лавах Радянської армії. Після розвалу СРСР почав займатися бізнесом. Спершу очолював мале державне підприємство «Томпо». Пізніше став президентом концерну «Денді» і головою ради ЗАТ «Видавництво «Київські відомості».
Михайло Бродський був депутатом Печерської районної ради Києва, депутатом Київської міськ ради, а також народним депутатом України третього скликання, під час якого був членом Комітету Верховної Ради України з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності і боротьби з організованою злочинністю і корупцією.
Михайло Бродський академік Української академії оригінальних ідей. Лауреат української загальнонаціональної премії «Людина року» в номінації «Бізнесмен року» , президент Української баскетбольної ліги.
Лідер політичної партії «Яблуко» Михайло Бродський був кандидатом на Президента України на виборах 2004-го та 2010 років.
Із 24 березня цього року Кабінетом Міністрів Миколи Азарова призначений головою Державного комітету з питань регуляторної політики та підприємництва».
– Невеличке уточнення. В період моєї роботи у Верховній Раді третього скликання я також 2,5 роки був головою Комітету по промисловій політиці і підприємництва. Якраз по профілю моєї сьогоднішньої діяльності.
– У Вас вигляд такий серйозний тепер. До виборів у Вас менш серйозний вигляд був.
– Жартував.
– Ви говорили про гамбургери, клізми. Я не знаю, чи варто запитувати тепер: як Вам клізма чи гамбургер…?
– Виграла то клізма. Мені подобається.
– Вам подобається?
– Так.
– Все прекрасно.
– Поки що подобається, тому що наміри дуже добрі. Я уважно слухав два рази промову Президента: спочатку у нього в адміністрації на засіданні, коли були голови облдержадміністрацій і міністри, це було на круглому столі, а потім в Палаці «Україна». Я уважно слухав. Більше того, приймав участь в роботі по підготовці програми по малому бізнесу, по реформах. Якщо це все нам вдасться виконати, я впевнений, що держава наша буде європейською.
– Це Ви пишете у своєму блозі.
Треба реформи взяти і зробити зразу за 3 місяці чи за півроку усі
Так от, якщо вдасться виконати, все добре в нашій державі, ми покращимо добробут і станемо європейською... На жаль, єдине, у чому в мене розбіжності з паном Президентом, навіть більше з пані Акімовою, вона вбачає соціальне напруження у суспільстві і каже, що треба це робити поступово. А я все ж таки впевнений, що треба реформи взяти і зробити зразу за 3 місяці чи за півроку усі і закінчувати…
– Я не знаю, про що Ви говорите взагалі, про які реформи. Чому? Поясню. 100 днів президента минуло. Реформ – нуль. І на 100 днів Президент говорить, що реформи будуть 2011 року, тобто наступного. Ще півроку у нас є, а Ви кажете 3 місяці.
– У нас Конституція таким чином, що ще є уряд. І уряд якраз є органом виконавчої влади. Президент не може своїми указами робити якісь реформи. І уряду не 100 днів, а менше, 2,5 місяці, скажемо так, 70 днів уряду. Це перше.
Друге. У нас законодавство таким чином прописане, що всі зміни до законів по податках ми в бюджет можемо вже змінювати тільки з наступного року. 6 місяців треба для адаптації нового закону.
Але наскільки я відчуваю, у пана Азарова є бажання щось змінити, тому що от наш комітет за два місяці напрацював 8 законопроектів. Це те, що по реформах. І ці законопроекти повністю співпадають з тим, що записано в програмі Президента по покращенню життя підприємців. Це дерегуляція в першу чергу. Скажемо, такий законопроект, як зменшення контролюючих органів, ми вже пройшли по процедурі. Це час. Треба спочатку відпрацювати, потім пройти через усі міністерства, узгодити, дійти до урядового комітету, пройти пана Тігіпка, а після пана Тігіпка треба ще пройти…
– Ви говорите про пана Тігіпка, ніби, він є якоюсь серйозною перешкодою.
– На жаль, так. Я зараз розповім.
Я прийшов, то не було взагалі ніякої інформації. Тобто, у нас всі статистику подають наверх, але ніхто її не узагальнює, ніхто з нею не працював. І от я взяв і почав над цим працювати. Я написав велику статтю у «Дзеркало тижня» тиждень тому, де я узагальнив це все, і я жахнувся тому, що я побачив по ринку праці, по підприємництву.
Коли я сказав, що у нас мало підприємців, то я хочу Вам сказати, що у нас дуже мало підприємців. І у нас взагалі дуже мало легального бізнесу. Коли каже уряд і урядовці, що 50 відсотків бізнесу знаходиться в тіні, то я скажу: ні, це неправда, 90 відсотків всього бізнесу знаходиться сьогодні в Україні в тіні. І, на жаль, це таке є дійство, яке може взагалі привести до катастрофи.
Так от, по закону. Пройшли 7 законів. Із 7 законів усі вже в залі, один (це по контролюючих органах) ми зменшуємо в 2 рази. Пройшло перше читання. Я думаю, що через тиждень на перше ж пленарне засідання ми приймемо. Із тих 6 законів – це зменшення платежів з чотирьох до одного, антирейдерський закон, реєстрація філій іноземних підприємств. У нас взагалі іноземці не реєструвалися. Дві тисячі філій працювало як завгодно. У Луганську взагалі була катастрофа – займися тим, що випробували ліки на наших онкохворих, не реєструючись.
Комітет повинен захищати легальний бізнес і створювати умови для того, щоби для всіх були однакові умови. І ми всі закони таким чином теж виписуємо. Не просто треба написати закон, а треба його відпрацювати, треба зустрітися 10, а то й 20 разів з підприємцями. Я зустрічаюся, потім йду, у мене серце болить, тому що вони не хочуть платити податки. Я їх розумію. Вони хочуть, щоб їх не перевіряли. Я їх теж розумію. Вони хочуть багато грошей зразу. Я теж їх розумію.
– Як ніхто інший.
– Так.
– Багато грошей відразу. Говорить бізнесмен Михайло Бродський.
– Мені батько завжди казав, що гроші ростуть на дереві терпіння. Але сьогодні в епоху такого дикого капіталізму всі хочуть зразу. І коли в нас не було в магазинах нічого купити – це було одне. А сьогодні приходиш в супермаркет і є все.
Я все ж таки повернуся до законів. Так от, вдалося пройти зменшення ліцензування, ліцензій. Ми зменшуємо. У мене була цікава нарада з підприємцями два дні тому. Зібралися ради підприємців (у нас була центральна рада), приїхали зі всієї країни. Така дискусія. Вийшла пані Кожевіна, яка була завжди радником Кужель, і каже: у нас все погано, підприємців знищують, ліцензій багато, дозволів багато, податки погані, все погано, податкова погана, комітет теж поганий, от ми коли з Кужель були…
– Я тезу вже зрозумів. Зараз Ви будете розповідати про Кужіль.
– Я нічого не хочу розповідати. Каже: оце був комітет. Я кажу: добре, ви були 15 років чи 18, а чому ж тоді підприємцям погано? Дайте нам попрацювати трішки. Може, буде краще?
Так от, те, що записано в програмі Президента, то я до цього хотів би підібратися. Хлопці, дайте нам ще 2-3 місяці попрацювати!
– Я думаю, Ви скажете: дайте ще 10 років і ми вам покажемо.
– Ні. І спитаєте з нас з наступного року, зробимо ми щось чи ні?
– Реформи не бувають лише для підприємців, реформи в країні бувають комплексні. Країна зачекалася на реформи. Ми визнаємо це. Правда?
– Безумовно. 20 років чекає.
– Абсолютно точно. Президент вийшов з програмою економічних реформ. Вона дуже загальна насправді. Тобто програма економічних реформ, оголошена Президентом, яку ми чули напередодні 100 днів його президентства. Це загальні речі, що треба покращувати, треба дійсно створити умови для бізнесу, треба унормувати, бла-бла-бла і, зрештою, треба прагнути до ЄС.
– Це його завдання поставити завдання уряду. А ми вже повинні розписати алгоритм.
– А от тепер по суті. Пане Бродський, які реформи опрацьовуються в уряді, можливо, розробляться законопроекти? Чого слід чекати? Наскільки ці реформи будуть комплексні? І для підприємців у тому числі. Тому що якщо подивитися на індекс привабливості по веденню бізнесу, то Україна тут не є привабливою. Грузія, приміром, має дуже прекрасні показники для того, щоби там… Ні, я не кажу, що Саакашвілі – прекрасна людина. Ви так на мене хитро дивитеся.
– Я не про те. Грузія – це маленька держава, як одне місто в Україні.
– Але система там вибудувана так, що там бізнес відкрити привабливо.
– Згоден. Грузія пройшла дуже чудову дистанцію, дорогу по реформах. За 6 років вони спромоглися зробити реформи. Ми 5 років протопталися на місці.
– Абсолютно точно.
– Ми мали той же самий шанс. Ми нічого не зробили. Тому сьогодні очікування залишилися ще з 2004 року.
– Ні, очікування з 1991-го. І воно жевріє.
Ми підійшли по своєму боргу і зовнішньому, і внутрішньому до межі. Ми вже далі не можемо брати борг, ми вже далі не можемо друкувати гроші, ми вже далі не можемо дотувати Пенсійний фонд, ми вже далі не можемо робити вигляд, що ми соціальна держава, що ми виконуємо тільки соціальні функції. Нарешті треба взяти і сказати чесно: так, треба, хлопці, зробити реформи. Вони не всім подобаються. Реформи – це не популярна дія, ця дія завжди когось зачіпляє, в першу чергу чиновників, в другу чергу вона чіпляє людей з усталеними звичками. Тобто, пенсіонери звикли їздити в транспорті безкоштовно і таке інше. І ми в 55 років відправляємо жінок на пенсію. Хоча, я думаю, це принизливо, тому що в 55 років ще «бальзаківський вік» продовжується.
– Найцікавіше, що дехто навіть пізніше народжує.
– Так. Я мушу сказати, що ми не створюємо робочі місця, ми взагалі перестали займатися сільським господарством. Там у нас реформи проходять самі по собі.
– Їх там теж не було. Я Вас розчарую.
– Ні, у нас є реформа. У нас латифундисти з’явилися. Це теж реформа така, що сама по собі проходить. У нас багато латифундистів по 100 тисяч гектарів мають, а фермер у нас – це 2,5 тисячі. Хоча у всьому світі фермер – це від 2 до 25 гектарів. У нас нічого не робилося всі ці роки. І я Вам всі ці реформи перерахував би дуже довго.
Ви задали питання: що буде? Я скажу, що уряд зараз поділений по секторах, 6 секторів. Ми можемо добавити «Євро-2012», тому що я думаю, що це реформа по модернізації України, взагалі це дуже важлива теж реформа. А всі інші розбиті по секторах, і кожен відповідає за свій сектор.
Я входжу у сектор економічних реформ, які очолює віце-прем’єр по економіці, пан Тігіпко. Ми працюємо над своїми реформами. Сьогодні у нас розписане все те, що сказав Президент, воно все є на сайті Держкомпідприємництва. На наступному тижні ми взагалі хочемо розставити не тільки завдання, що ми будемо робити, розставити почасово, скажемо, потижнево, як ми це все будемо робити.
– Наразі ми маємо слухача.
Слухач (переклад): Мене цікавить таке запитання: коли в Україні базікання закінчиться? Коли розпочнеться реальний розклад по боротьбі з корупцією? Коли перестануть брати хабарі в прокуратурі, наприклад, в Донецькій області?
На мене порушили кримінальну справу, тому що я злодіям перейшов дорогу. «Кришують» злодіїв в міськвідділу міліції. Два роки я пишу. Януковичу написав – листа не занесли. Мало того, що не занесли, відправили тим, на кого я написав. Звернувся по боротьбі з корупцією, мені кажуть: 25 тисяч доларів поклади і будемо розглядати. Взагалі, божевілля коли в країні закінчиться?
– У мене немає відповіді.
– Тобто, бардак і божевілля не закінчаться чи як?
– Я дуже хотів би, щоб це закінчилося завтра. Тому що так сталося, що я був обраний, знаходжуся в політикумі, а мої діти ні. Я кожного дня думаю, як вони будуть жити, коли вже не буде нас? Вони, скажемо так, не будуть політиками і не будуть знайомі зі всіма. Як вони будуть жити в цій державі, в якій не виконуються закони, як казав слухач сьогодні, діють системні корупційні схеми? Ти жалієшся на начальника ЖЕКа начальнику ЖЕКа. Все це залишилося ще з часів Райкіна.
Я не знаю, коли це все закінчиться, але я знаю одне, що якщо ми створимо ці реформи, доведемо до ума, які започаткував Президент і пообіцяв, що він прослідкує, щоб уряд це все зробив, а я знаю на 100%, що в уряді є бажання це все зробити, і Верховна Рада нам дозволить все це зробити, тому що голосування всі проходять по змінах по законах у Верховній Раді, якщо це все ми пройдемо, а потім ще виростуть наші діти з іншою ментальністю, які будуть знати, що треба жити інакше, як в Європі, і що корупціонер – це не тільки той, хто бере хабара, але й той, хто дає хабара, коли суди почнуть судити чесно, і це теж все буде, я впевнений, що це все буде. Коли? Не знаю. Але я думаю, що без реформ, які треба зараз провести, цього не буде ніколи.
Якщо нам вдасться довести до ума ці всі реформи, і якщо ми будемо своїм дітям казати: не кради, виконувати заповіді, які передав Мойсею Бог, тоді, мабуть, і буде у нас нормальна держава і нормальні люди, тому що тих реформ, які започаткував Президент…
– Де вони? Чекайте, він їх просто риторично оголосив.
– Він окреслив завдання.
– Коли вони почнуться? От дату Ви можете назвати?
– Вони йдуть. Два місяці вже в уряді…
– Опрацьовуються законопроекти. А законопроекти треба внести в Раду, треба ухвалити…
– От ми вже внесли сім. Один вже пройшов перше читання. І я скажу, що по ліцензіях ми внесемо в середину: зменшення видів на 30%, як я сказав, ліцензій, а десь за два тижні ми види робіт з 2279 зменшимо на 90%. Залишиться, мабуть, 200. Ми це зробимо в уряді без парламенту. І прем’єр особисто це допомагає мені зробити.
На жаль, в нас є ситуації… От Ви кажете за Тігіпка. Я не хочу і не маю права в команді його критикувати, але, на жаль, у всіх існують такі забобони, які дуже тяжко переступити. Було поставлене завдання провести дерегуляцію. Я подивився, що величезна чисельність чиновників в першу чергу на місцях, які навидумували різні дозволи, доступи, внески, фонди, оббирають підприємців, як липку…
– Ну, це шлях до хабарництва.
Ми можемо ще 100 років їх вмовляти, а чи ходити до суду зверху до низу, щоби вони це зробили. А цей закон зробить це за 3 місяці. Ні, доопрацьовують дуже тяжкі санкції. Давай, може, це перенесемо в адмінпорядок. Тоді, кажу, це вихолощується законопроект.
От я звернувся до Азарова, я хочу робочу зустріч з ним на цьому тижні, щоби він все ж таки пояснив: ми робимо дерегуляцію чи не робимо? Тому цей закон, я думаю, якраз і виконає десь на 50% взагалі обіцянок Президента по реформах в малому бізнесі і в мікробізнесі. Якраз і йде річ про дерегуляцію, про яку ми говоримо 20 років, а кількість ліцензій, дозволів, соціальних фондів, внесків і всього-всього все збільшується і збільшується.
Ви запитали, що треба зробити? Я скажу: треба поліпшити вхід в бізнес і вихід з нього. І тоді у нас відкриється нормальний коридор, по якому люди будуть йти в одному законі на однакових умовах, легальний бізнес. Тому коли одні торгують контрабандою, а інші торгують своєю продукцією, вони не можуть її виробляти, тому що вони по цінах не співпадають, вони й не конкурентоспроможні, коли одні платять зарплату у конверті, а інші платять офіційно, у них теж інші ціни, вони теж не конкурентоспроможні. Всі повинні знаходитися в однакових умовах.
А ще є обіцянка Президента звільнити підприємців від податків. І це теж треба виконати, розуміючи, що ми повинні наповнювати якимсь чином бюджети: не тільки центральний, але й місцеві. І ще треба думати про Пенсійний фонд і про все інше, яке дотується сьогодні на 67 мільярдів з державного бюджету.
Взагалі бюджет 60% – це ПДВ. Сьогодні ПДВ – це національний вид спорту серед підприємців, це вже навіть не бізнес, це спорт «хто не заплатить нічого». А як повертати? А зернотрейдери? Наші селяни виробляють зерно, трейдери у них купляють по 500 чи по 700 гривень, потім привозять і продають на Захід по тисячі і ще по 200 гривень повертають ПДВ. Я й зараз пропоную законопроект, як в Італії, тільки виробник повертає ПДВ.
– Тобто, Ви хочете у посередника забрати?
– Забрати ПДВ і віддати виробнику. Але це не тільки в сільському господарстві. Виникає питання: розумієте, яка буде протидія? Люди звикли!
– Нічого не робити і отримувати прибуток. Фактично не виробляти.
– Перекладати папірці. І таких багато. І те ж саме ПДВ. Декларують: вивозять горілку закордон. Коли перевіряють, а там вода. А навіщо? А тому, що 20% повертається ПДВ.
– Тобто, прибутки фактично з державного бюджету?
– Так. А державний бюджет – це навіть несплачені податки, це надруковані гроші, на жаль.
– У нас є слухач.
Слухач (переклад): Вернемося в СРСР. Тоді люди жили в основному бідно. Їсти було валом…
– Було валом?!?
– Це, може, в Херсоні.
– Може, Ви любили їсти пасту «Океан».
– Або кільку в томатному соусі.
Слухач: В столовій хліб безкоштовно і гірчиця стояли.
– Хліб і картопля? Так, було.
Слухач: Так ось, коли стали жити трішки заможніше? Коли чиновники стали брати хабарі. Тоді ж ніхто не брав…
– Хочу Вам нагадати, що тоді брали продуктами.
– Ковбасою СК.
– Абсолютно точно. М’ясом, я не знаю.
Слухач: Чиновники збирають легкі гроші, висмоктуючи їх, і рівномірним дощем на всій території України банкнотами вивалюють на малий бізнес. І вони їх тут внизу ловлять.
Як тільки ви все заженете у бюджет, ніхто з бюджету нічого не отримає. Будуть будуватися атомні човни, пароплави, електростанції… Ви розумієте, у чому сенс? Малий бізнес: турагенції, СТО, перукарні, мийки, туди ходять тільки чиновники. Ви прогнозували ситуацію потім, коли грошова маса піде вся у бюджет?
– Я Вам гарантую, що ніхто ніяких податків підвищувати не буде, навпаки будуть знижувати. Це я 100% можу сказати. Президент пообіцяв, ми це будемо виконувати.
По-друге, все у бюджет зібрати неможливо, тому що у нас 770 мільярдів обіг був у тому році, а через каси пройшло тільки 570 грошовою масою. І то з цього ніхто податки не платив. Якщо ви мені покажете хоч одне мале підприємство або мікропідприємство, або навіть середнє, яке сплачує податок на прибуток, можете кинути в мене камінець. Правда, з Херсона далеко. Ну, приїдьте в Держкомпідприємництво.
Те ж саме сьогодні НДС ніхто не сплачує. Сьогодні реально взагалі ніхто нічого не сплачує. На базарі 400 тисяч чоловік. Якщо ви скажете, що це підприємці, скажемо там на «7 км», на великих базарах, також можете кинути в мене камінець. Це все наймані працівники.
У Києві 22 тисячі МАФів. Якщо ви скажете, що вони належать підприємцям, також можете в мене кинути камінець, тому що це все належить депутатам районних рад, міської ради, Верховної Ради, різних мастей начальникам, міліції, прокуратурі і вони сплачують оренду. Підприємці сидять у цих МАФах, тільки ці вони їм не належать. Вони за них сплачують по 2-3 тисячі доларів оренди готівкою. Країна в готівці.
Бюджет як такий виживає. Ми те, що збираємо, віддаємо у Пенсійний фонд замість того, щоби займатися розвитком інфраструктури. Країни Азії вкладають в інфраструктуру від 5% до 10% від ВВП. Ми ж нуль! Пишуть: 1%. А говорю: нуль! Правда, за рахунок євро трішки піднімемося. Тому що ми ці 67 мільярдів замість того, щоби вкласти в інфраструктуру, віддаємо у Пенсійний фонд. Тому що так звані підприємці платять від 5 до 84 гривень в Пенсійний фонд. А любий робітник при середній зарплаті платить тисячу.
– Ви говорите про законопроекти. Тобто, коли взагалі буде комплексно? На 100 днів уряду чи слід очікувати реформ в 2011 році?
– Ви хочете побачити, я так розумію, як ми з Вами говорили, дорожню карту. Тобто, чітко прописані законопроекти, з чіткими днями?
– Так.
– Я думаю, що протягом 2-3 тижнів всі міністерства випишуть для себе таку дорожню карту.
– А комплексна дорожня карта?
– Це все збереться у Миколи Яновича і буде оголошено, а у всіх є свої сайти, все це буде вивішено на сайті уряду і чітко буде поставлене завдання. Тобто, всі відразу побачать, коли і що ми будемо робити.
Знову ж таки, я не прем’єр-міністр, я передбачаю. Я у всякому випадку в Держкомпідприємництва гарантую, що це буде в нас реалізовано найближчим часом.
– Тепер про гральний бізнес. Що з ним робити? Незрозуміло. Юлія Володимирівна урочисто закрила, і ми опинилися в досить дивній ситуації, тому що це було зроблено фактично синхронно з Росією. Було обіцяно, що буде врегульоване це питання.
– Більше того, стояв термін: 1 вересня 2009 року.
– Що ми бачимо? Ми бачимо інтернет-клуби. Це насправді і є той самий гральний бізнес, який поміняв вивіску.
– Віце-прем’єр-міністр по «Євро-2012» Борис Колесников поставив завдання Держкомпідприємництву, щоби відпрацювати законопроект, яким ми внесемо, де три види грального бізнесу: казино, лотереї і букмекерство. Це дуже тяжко йде, тому що ми відпрацьовуємо з підприємцями, була спочатку створена концепція, дивилися європейські норми і таке інше. Теж дуже тяжко йде. Але на цьому тижні вже заплановане засідання у віце-прем’єра. Я думаю, що цей законопроект все ж таки буде нарешті виведений на Кабмін і перенесений у Верховну Раду. Я передбачаю, що на цій сесії все ж таки проголосують у першому читанні і десь у вересні вийдемо на друге читання та на прийняття цього законопроекту.
Що він передбачає? Давайте почнемо з букмекерства. Це нормальна ситуація. Спортивне букмекерство, як в усьому світі, воно буде працювати. Єдине, що виграші тільки у безготівковому варіанті. Далі – лотереї. В нас в Україні діє кілька лотерей. Держава взагалі не має до них ніякого відношення.
– Так куди ж гроші йдуть?
– 13 відсотків йде державі, потім беруть пул, розписують, що все інше – це виграш, який ніхто не може продивитися. А гроші йдуть туди, куди й завжди. І грошей немає, ніхто їх не бачить. Держава отримала, якщо не помиляюся, 60 мільйонів гривень в цьому році.
– Без серйозної протекції з боку державних чиновників навряд чи можна було б…?
– Якщо пам’ятаєте, були заяви, що це бютівці: Соболєв, Терьохін і багато інших людей називали. Я не прокуратура, але мушу сказати, що так, сьогодні є заборона на видачу нових ліцензій, діє три, хоча виписано п’ять. Але все-таки ми хочемо створити нормальний коридор, як у Європі, тобто 70% будуть віддавати державі, як і належить. Ці гроші будуть йти на розвиток спорту, як це було в СРСР. І я впевнений, що це й створення робочих місць. Це будуть оператори, які будуть в держави купувати право на проведення цих лотерей під контролем. Впевнений, що європейський варіант лотереї буде для нас дуже доречний.
А тепер переходимо до казино. Гральних автоматів не буде взагалі. Казино для багатих.
– А гральні автомати для бідних.
– У Лас-Вегасі є гральні автомати.
– Ну, туди бідні не приїжджають.
– Різні туди приїжджають.
– Та бідні в Америці – це наші багаті.
– Не можу погодитися.
Так ось, казино: 21 рік, паспорт, 5 мільйонів замість 150 тисяч доларів ліцензія на 7 років, 5-зіркові готелі по країні, Крим – ще 3-4 зірки, десь в межах Карпат кілька курортів ще буде визначено, де теж можна буде 3-4 зірки. Все.
– Ви говорите про економічні реформи, Вам подобається Президент, подобається уряд, а є ще політична складова – це громадянські свободи, до яких, як ми бачимо, є зауваження з боку ЄС, таких серйозних видань, як «Економіст», що вони обмежують.
– Я 17 років був в опозиції. І Ви це знаєте. І колись я постраждав за свободу слова. Я впевнений, що якщо в нас буде опозиція…
– Я з Вами говорю не про опозицію, а про громадянські права людей виходити з акціями протесту. І міліція їх відтісняє. Ви це знаєте.
– Таких багато.
– …якщо у нас будуть такі радіостанції, якщо у нас буде бажання жити в європейській державі, тоді й у влади будуть теж бажання це все виконувати і в цьому жити. І я думаю, що відкотитися назад вже ніхто не зможе. Це неможливо.
Так, є передчуття, є відчуття того, що влада хоче. Так, мабуть, влада завжди і скрізь цього хоче – зменшити можливість опозиції критикувати. Але я думаю, що влада сьогодні націлена на реформи. Таким чином вона хоче через реформи розмовляти зі своїм народом. Тому я не бачу якихось забобонів, і переживань у мене немає.
– Я думаю, що ми з Вами зустрінемося. На цю тему будемо більше говорити, якщо будуть ознаки.
– Якщо буде заборона на свободу слова, я буду в опозиції.
