Київ – Міносвіти має намір закривати маленькі школи, зокрема сільські, а школярів зводити до нових, «укрупнених». Чиновники переконані: таким чином діти зможуть отримувати якісну освіту, навіть якщо для цього їм доведеться щодня долати кількадесят кілометрів.
До зменшення кількості сільських шкіл потрібно ставитись максимально серйозно, заявляє голова громадської ради науковців і освітян Станіслав Ніколаєнко.
«Якщо з села піде ще й школа, то тоді воно за кілька років поступово вимре, – стверджує екс-міністр. - Бо, скажімо, ні лікар, ні ветеринар, ні інший спеціаліст не поїде в те село, де його діти не зможуть ходити в межах доступності до школи».
«Укрупнювати» сільські школи економічно вигідно, вважає Василь Кремінь, президент Національної академії педагогічних наук України.
«Скажімо, сьогодні, у великій школі, яку відвідує кількасот дітей, вартість навчання для однієї дитини – десь 3-4 тисячі гривень. А от у малокомплектній вартість доходить до 20 тисяч. Уявляєте – в п’ять разів більше, і це при тому, що ця маленька школа не дає достойного навчання», – підсумовує президент Національної академії педагогічних наук.
Початкові класи ніхто зачіпати не буде, зазначив Василь Кремінь. А для старшокласників переїзди не складатимуть проблеми: він бачить цілком реальною можливість виконання програми «Шкільний автобус». Ще у 2004 році із центрального бюджету було виділено кошти на закупівлю п’ятисот автобусів, які б вирішили проблему доставки дитини на навчання.
Для кожного регіону – свій варіант
Однак ідея зі шкільними автобусами підходить не для всіх регіонів, зауважує перший віце-президент Національної академії педагогічних наук Василь Мадзігон. Потрібно враховувати регіональні особливості: відстані, ландшафт, кліматичні умови.
«Ми всю територію держави розділили на певні зони. Ну, наприклад, міська зона, приміська зона, - розповідає він. - Скажімо, взяти Дніпропетровщину – це рівнина, і на великій відстані розміщені села. А берете Закарпаття: на великій відстані розміщено школи, та ще й бездоріжжя – там ви не доставите дитину до школи ніяким автобусом».
Крім транспортування до школи, на думку Василя Мадзігона, проблему інформаційної ізоляції учнів можна також вирішити за рахунок підключення сільських шкіл до інтернету. Але й це вдалося здійснити далеко не у всіх населених пунктах.
До зменшення кількості сільських шкіл потрібно ставитись максимально серйозно, заявляє голова громадської ради науковців і освітян Станіслав Ніколаєнко.
«Якщо з села піде ще й школа, то тоді воно за кілька років поступово вимре, – стверджує екс-міністр. - Бо, скажімо, ні лікар, ні ветеринар, ні інший спеціаліст не поїде в те село, де його діти не зможуть ходити в межах доступності до школи».
«Укрупнювати» сільські школи економічно вигідно, вважає Василь Кремінь, президент Національної академії педагогічних наук України.
«Скажімо, сьогодні, у великій школі, яку відвідує кількасот дітей, вартість навчання для однієї дитини – десь 3-4 тисячі гривень. А от у малокомплектній вартість доходить до 20 тисяч. Уявляєте – в п’ять разів більше, і це при тому, що ця маленька школа не дає достойного навчання», – підсумовує президент Національної академії педагогічних наук.
Початкові класи ніхто зачіпати не буде, зазначив Василь Кремінь. А для старшокласників переїзди не складатимуть проблеми: він бачить цілком реальною можливість виконання програми «Шкільний автобус». Ще у 2004 році із центрального бюджету було виділено кошти на закупівлю п’ятисот автобусів, які б вирішили проблему доставки дитини на навчання.
Для кожного регіону – свій варіант
Однак ідея зі шкільними автобусами підходить не для всіх регіонів, зауважує перший віце-президент Національної академії педагогічних наук Василь Мадзігон. Потрібно враховувати регіональні особливості: відстані, ландшафт, кліматичні умови.
«Ми всю територію держави розділили на певні зони. Ну, наприклад, міська зона, приміська зона, - розповідає він. - Скажімо, взяти Дніпропетровщину – це рівнина, і на великій відстані розміщені села. А берете Закарпаття: на великій відстані розміщено школи, та ще й бездоріжжя – там ви не доставите дитину до школи ніяким автобусом».
Крім транспортування до школи, на думку Василя Мадзігона, проблему інформаційної ізоляції учнів можна також вирішити за рахунок підключення сільських шкіл до інтернету. Але й це вдалося здійснити далеко не у всіх населених пунктах.
