Будівлі, де колись працював есесівський та гестапівський апарат смерті, марно шукати. Вони не збереглися. В центрі Берліна лишилися тільки фундаменти й простір площею в чотири з половиною гектари. Довгий час тут був смітник, потім автостоянка.
Наприкінці 1980-х ініціативна група на чолі з істориком Райнгардом Рюрупом не захотіла миритися з таким забуттям. Так виникла тимчасова експозиція під назвою «Топографія терору».
На щитах під відкритим небом задокументували злочини націонал-соціалістів. Щороку виставку відвідувало понад півмільйона людей.
І от тепер експозицію розширили й перемістили в центр, який збудували на цій самій території. Прозаїчна квадратна будівля нагадує своєю архітектурою про темні жахливі сторінки німецького минулого.
Автентичність місця
Історик Ульріх Герберт вважає вдалим рішення, яке запропонувала архітектор із Берліна Урзула Вільмс. «Спорудили дуже просту й функціональну будівлю, в якій тепер можна побачити виставку. Таким чином у центрі уваги перебувають місце й сам предмет, а не естетичні питання музейної будівлі. На мою думку, це дуже правильно», – сказав Герберт.
З огляду на той факт, що безпосередніх свідків історії стає дедалі менше, федеральний президент Горст Келер вказав на набуття важливості історичних місць. Також німецький статс-міністр із питань культури Бернд Нойманн наголосив на значенні автентичності місця, де розташувався новий музей.
У новому документальному центрі можна бачити, що відбувається в суспільстві, в якому не править демократія, заявив директор фонду «Топографія терору» Андреас Нахама.
А правлячий бургомістр Берліна Клаус Воверайт згадав про те, що меморіальний комплекс розпочався з громадянської ініціативи. Він висловив переконання, що громадянське суспільство є гарантом збереження пам’яті й нетерпимості до праворадикальних ідей.
Наприкінці 1980-х ініціативна група на чолі з істориком Райнгардом Рюрупом не захотіла миритися з таким забуттям. Так виникла тимчасова експозиція під назвою «Топографія терору».
На щитах під відкритим небом задокументували злочини націонал-соціалістів. Щороку виставку відвідувало понад півмільйона людей.
І от тепер експозицію розширили й перемістили в центр, який збудували на цій самій території. Прозаїчна квадратна будівля нагадує своєю архітектурою про темні жахливі сторінки німецького минулого.
Автентичність місця
Історик Ульріх Герберт вважає вдалим рішення, яке запропонувала архітектор із Берліна Урзула Вільмс. «Спорудили дуже просту й функціональну будівлю, в якій тепер можна побачити виставку. Таким чином у центрі уваги перебувають місце й сам предмет, а не естетичні питання музейної будівлі. На мою думку, це дуже правильно», – сказав Герберт.
З огляду на той факт, що безпосередніх свідків історії стає дедалі менше, федеральний президент Горст Келер вказав на набуття важливості історичних місць. Також німецький статс-міністр із питань культури Бернд Нойманн наголосив на значенні автентичності місця, де розташувався новий музей.
У новому документальному центрі можна бачити, що відбувається в суспільстві, в якому не править демократія, заявив директор фонду «Топографія терору» Андреас Нахама.
А правлячий бургомістр Берліна Клаус Воверайт згадав про те, що меморіальний комплекс розпочався з громадянської ініціативи. Він висловив переконання, що громадянське суспільство є гарантом збереження пам’яті й нетерпимості до праворадикальних ідей.
