Столиця Нідерландів Амстердам – надзвичайно привітне, рухливе, багате культурними традиціями місто. Початок цьогорічної весни прикрасив 12-й міжнародний кінофестиваль дуже коротких фільмів. На конкурс представлено 50 міністрічок з понад 30 країн світу, України серед них немає, найближчі до України фільми – з Румунії й Болгарії, а найвіддаленіші – з Мексики та Ізраїлю.
Вимоги фестивалю до режисерів незмінні: стрічку знімати не більше двох годин, а сам фільм не може тривати довше трьох хвилин. Все інше – вибір автора: сюжет про квітку, яка виросла на паркані, про народження дитини, спортивний азарт чи зустріч двох людей, про вечір у кав’ярні чи вуличну бійку... Головне – за 3 хвилини найповніше розкрити сюжет. Словом, як у Чехова: треба переконати глядача, що стислість – сестра таланту.
Режисера, якому це вдасться найкраще, чекає нагорода – півтори тисячі євро. Є ще призи за оригінальність задуму, за роботу продюсера і спеціальний приз глядацьких симпатій – 370 євро, сума невелика, зате престижне відзначення. Вже за кілька днів будемо знати переможця фестивалю мініфільмів.
115 років тому Томаш Батя відкрив свою першу взуттєву фабрику
А тепер про Злін – невелике, всього близько 80 тисяч мешканців, місто на південному сході Чехії, де народилась взуттєва індустрія Європи. І не тільки це. 115 років тому швець Томаш Батя відкрив у містечку Злін свою першу взуттєву фабрику. Батя був ентузіаст, він хотів виробляти найкраще взуття в Європі, хотів, щоб його робітники жили в найкращих домах, а їхні діти мали школи й дитячі садочки, а сам Злін притягав гостей архітектурою, садами і парками.
Томаш Батя запросив до Зліна найкращих архітекторів, включно з прославленим Ле Корбюзьє, 1930-ті роки стали періодом розквіту Зліна. Саме тоді тут звели на той час другий за висотою в Європі «хмарочос» – 17-поверховий будинок понад 77 метрів заввишки, де розмістився мозковий центр фірми «Батя». Саме тут працювали дизайнери, інженери, архітектори. Сам Томаш Батя з метою економії часу свій кабінет розмістив у великому ліфті, який пересувався поверхами – так він оперативно вирішував поточні справи.
Очі Європи звернулись до Зліна, де появився, як би тепер сказали, талановитий підприємець, швець, який прагнув прославити рідне місто. Йому це вдалось. Про історію взуттєвої фірми і архітектуру Батьового Зліна можна більше довідатись на виставці в місцевій галереї, про яку Радіо Свобода розповів її директор Вацлав Мілек.
«Виставку ми зосередили на тому, що прямо відповідає добі Томаша Баті й пов’язане з працею фірми «Батя» у Зліні. У нас представлений дизайн, плани, автентичні матеріали доби. Можна побачити в кресленнях працю відомого архітектора Франтішка Лідії Ґагури, який на прохання Баті зумів надати мистецьких рис індустріальній архітектурі. А в 1935 році на запрошення Баті до Зліна приїхав прославлений Ле Корбюзьє – французький архітектор, швейцарець за походженням, який з фірмою «Батя» розробляв різноманітні проекти», – зауважив Вацлав Мілек.
Розповідають, що коли Ле Корбюзьє вперше потрапив до Зліна, то вигукнув: «Це місто – феномен». Прислухайтесь до архітектора-легенди, батька функціоналізму, якщо будете у Зліні, самі переконаєтесь, що й індустріальна архітектура може милувати око.
До Лондона за Моцартом
Ще одна адреса на вихідні за культурою – Лондон. Запрошуємо на концерт прославленого Лондонського симфонічного оркестру. Англія відома своїми симфонічними оркестрами, наприклад, відомий оркестр Британського радіо чи Королівський філармонічний оркестр.
Але Лондонський симфонічний – особливий колектив. По-перше, він належить до найстарших: заснований ще у 1904 році, саме Лондонський симфонічний у 1913 році здійснив перший аудіозапис. По-друге, він прославився виконанням музики для фільмів, серед яких чи не найбільшу славу принесло виконання музики для кінотрилогії «Зоряні війни». І по-третє, високим є авторитет його диригентів, серед яких, наприклад, Сер Колін Дейвіс.
А цього вікенду Лондонський симфонічний запрошує на Моцарта. Для ветеранів Другої світової війни – вхід вільний.
Вимоги фестивалю до режисерів незмінні: стрічку знімати не більше двох годин, а сам фільм не може тривати довше трьох хвилин. Все інше – вибір автора: сюжет про квітку, яка виросла на паркані, про народження дитини, спортивний азарт чи зустріч двох людей, про вечір у кав’ярні чи вуличну бійку... Головне – за 3 хвилини найповніше розкрити сюжет. Словом, як у Чехова: треба переконати глядача, що стислість – сестра таланту.
Режисера, якому це вдасться найкраще, чекає нагорода – півтори тисячі євро. Є ще призи за оригінальність задуму, за роботу продюсера і спеціальний приз глядацьких симпатій – 370 євро, сума невелика, зате престижне відзначення. Вже за кілька днів будемо знати переможця фестивалю мініфільмів.
115 років тому Томаш Батя відкрив свою першу взуттєву фабрику
А тепер про Злін – невелике, всього близько 80 тисяч мешканців, місто на південному сході Чехії, де народилась взуттєва індустрія Європи. І не тільки це. 115 років тому швець Томаш Батя відкрив у містечку Злін свою першу взуттєву фабрику. Батя був ентузіаст, він хотів виробляти найкраще взуття в Європі, хотів, щоб його робітники жили в найкращих домах, а їхні діти мали школи й дитячі садочки, а сам Злін притягав гостей архітектурою, садами і парками.
Томаш Батя запросив до Зліна найкращих архітекторів, включно з прославленим Ле Корбюзьє, 1930-ті роки стали періодом розквіту Зліна. Саме тоді тут звели на той час другий за висотою в Європі «хмарочос» – 17-поверховий будинок понад 77 метрів заввишки, де розмістився мозковий центр фірми «Батя». Саме тут працювали дизайнери, інженери, архітектори. Сам Томаш Батя з метою економії часу свій кабінет розмістив у великому ліфті, який пересувався поверхами – так він оперативно вирішував поточні справи.
Очі Європи звернулись до Зліна, де появився, як би тепер сказали, талановитий підприємець, швець, який прагнув прославити рідне місто. Йому це вдалось. Про історію взуттєвої фірми і архітектуру Батьового Зліна можна більше довідатись на виставці в місцевій галереї, про яку Радіо Свобода розповів її директор Вацлав Мілек.
«Виставку ми зосередили на тому, що прямо відповідає добі Томаша Баті й пов’язане з працею фірми «Батя» у Зліні. У нас представлений дизайн, плани, автентичні матеріали доби. Можна побачити в кресленнях працю відомого архітектора Франтішка Лідії Ґагури, який на прохання Баті зумів надати мистецьких рис індустріальній архітектурі. А в 1935 році на запрошення Баті до Зліна приїхав прославлений Ле Корбюзьє – французький архітектор, швейцарець за походженням, який з фірмою «Батя» розробляв різноманітні проекти», – зауважив Вацлав Мілек.
Розповідають, що коли Ле Корбюзьє вперше потрапив до Зліна, то вигукнув: «Це місто – феномен». Прислухайтесь до архітектора-легенди, батька функціоналізму, якщо будете у Зліні, самі переконаєтесь, що й індустріальна архітектура може милувати око.
До Лондона за Моцартом
Ще одна адреса на вихідні за культурою – Лондон. Запрошуємо на концерт прославленого Лондонського симфонічного оркестру. Англія відома своїми симфонічними оркестрами, наприклад, відомий оркестр Британського радіо чи Королівський філармонічний оркестр.
Але Лондонський симфонічний – особливий колектив. По-перше, він належить до найстарших: заснований ще у 1904 році, саме Лондонський симфонічний у 1913 році здійснив перший аудіозапис. По-друге, він прославився виконанням музики для фільмів, серед яких чи не найбільшу славу принесло виконання музики для кінотрилогії «Зоряні війни». І по-третє, високим є авторитет його диригентів, серед яких, наприклад, Сер Колін Дейвіс.
А цього вікенду Лондонський симфонічний запрошує на Моцарта. Для ветеранів Другої світової війни – вхід вільний.
