Зрозуміло: бідна держава не може виплачувати своїм громадянам високі пенсії. Цього просто не витримає бюджет. З іншого боку, тяжко працюючи все життя, людина сподівається бодай на відносно забезпечену старість. Натомість – 925 гривень, хоча чимало людей і того не отримують.
За західними стандартами, цих грошей не завжди вистачило б на тиждень. А в Україні ще й за газ, електрику, багато інших послуг примудряються заплатити.
Найбільше відвідувачів сайту Радіо Свобода на запитання про те, як вийти з украй тяжкої ситуації пенсійного забезпечення, відповіли: сприяти народжуваності і створювати приватні пенсійні фонди. І значно менше читачів вважають, що проблему може вирішити збільшення пенсійного віку.
А тим часом факти вражають: в Україні – близько 14 мільйонів людей пенсійного віку. Ще рік тому на десятьох працівників припадало дев’ять пенсіонерів. За 10 років пенсіонерів буде більше, ніж працюючих. Якщо не припинити нинішні негативні тенденції, то до 2046 року відсоток пенсіонерів може скласти 35. Якщо пенсії й надалі виплачуватимуть практично виключно з державного бюджету, то країна ніколи не видряпається з фінансової кризи.
Збільшення пенсійного віку: з робочого місця – на цвинтар?
Який вихід із ситуації?
Один із найпростіших – збільшення пенсійного віку. Рано чи пізно це доведеться зробити, адже Україна – одна з небагатьох європейських держав, де жінки йдуть на пенсію у 55-річному, а чоловіки – у 60-річному віці. У західних країнах це, як правило, на 3-5 років більше.
Чи реально це в Україні? Кілька киян в інтерв’ю Радіо Свобода висловилися в тому сенсі, що пенсійний вік справді можна збільшити, але в такому випадку пенсії можна не дочекатися.
«З робочого місця одразу на цвинтар понесуть», – зауважила киянка Ольга.
Оскільки пенсії й пенсіонери – питання не лише соціальне, а й політичне, то ми звернулися до політика.
Народний депутат Олесь Доній із приводу збільшення пенсійного віку висловив не лише свою, а й поширену в суспільстві думку.
«Теза про підвищення пенсійного віку є страшенно непопулярною, хоча в Україні цей вік, у порівнянні з Європою, набагато молодший», – каже народний обранець.
Доній виступає за пенсійні реформу, але при цьому зауважує: «Без пропаганди здорового способу життя, без підвищення тривалості життя чоловіків буде, очевидно, вкрай складно провести ці реформи».
Про те, що пенсійний вік доведеться збільшити, нещодавно заявила директор Інституту демографії та соціальних досліджень Елла Лібанова.
Але збільшувати пенсійний вік, каже Лібанова, належить поступово, приміром на 6 місяців кожного року, до того ж – у комплексі з іншими заходами.
«Ідеально було б спочатку підвищити поріг жінкам до 60 років, а потім, якщо покращаться демографічні показники щодо чоловіків, потроху підняти до 62 років для обох статей», – каже Лібанова.
Народний депутат, голова конфедерації вільних профспілок Михайло Волинець виступає категорично проти збільшення пенсійного віку з огляду на стан здоров’я та умови праці українців.
Втім, збільшення пенсійного віку українцям поки що не загрожує. Про це днями заявив Прем’єр-міністр Микола Азаров.
Політики мусять щось зробити з пенсійною системою
На думку народного депутата Олеся Донія, для того, щоб радикально змінити ситуацію з пенсійним забезпеченням, недостатньо одного чи двох кроків. Політик погоджується, що Україні у спадщину від екс-СРСР залишилася практично єдина державна система пенсійного забезпечення. І зламати хребет цієї системи ніхто по-справжньому навіть і не наважувався.
«Безперечно, залишається фактично єдине державне забезпечення, але пенсійна реформа, про яку говорили неодноразово і до якої намагалися підійти кілька урядів, досі не підготовлена, і я думаю, що на найближчий рік урядові Януковича буде не реалістично змінити це пострадянське законодавство», – каже депутат.
Олесь Доній звертає увагу й на інші проблеми.
«В Україні – комплексна демографічна проблема. Країна не може зараз покривати за рахунок народжуваності втрати смертності. Очевидно, що найближчим часом навантаження на трудові ресурси з боку пенсіонерів буде збільшуватися, хоча за останні 2-3 роки народжуваність зросла. Але демографічна проблема залишається», – зауважив народний депутат.
Він також сказав про те, що «в Україні ще достатньо багато пільгових категорій, які отримують пенсії після виходу, скажімо, з органів внутрішніх справ, із армії. І це додаткове навантаження на український бюджет».
Є в Україні й особлива категорія пенсіонерів. Йдеться про тих, хто отримує щомісячно 10 і більше тисяч гривень пенсії. Таких
понад 1100 (станом на серпень 2009 року).
Світовий банк пропонує Україні скоротити максимальні пенсії до 6 тисяч гривень, урізати доходи працюючих пенсіонерів і ввести податок на прибуток із пенсій.
Серйозному вирішенню пенсійних проблем в Україні допоміг би розвиток недержавних пенсійних фондів.
За словами Олеся Донія, «відсоток недержавних фондів не досліджений, головне забезпечення йде з пенсійного фонду, альтернативні ж фонди фактично в Україні не розвинуті».
Пенсії – питання непросте. На Заході майбутні пенсіонери давно усвідомили: сподіватися лише на державу – справа невдячна. Тому про пенсії тут спонукають думати не тоді, коли до неї залишився рік чи два, а практично з першого робочого дня. Інвестиції в усілякі пенсійні фонди – дуже поширена і вигідна практика у західних країнах. Бо, врешті-решт, ти маєш шанс отримувати на старості не жалюгідних 100, а 2000-3000 доларів щомісячно.
В Україні це теж, не сумніваюся, стане колись можливим. А для цього потрібно, насамперед, замінити радянське за своєю суттю законодавство – і не лише пенсійне. Потрібна політична й економічна стабільність у країні. Потрібна довіра людей до держави та її структур, пенсійних – у тому числі. Бо коли в країні хаос, ніхто не наважиться інвестувати у фонди, які завтра можуть назавжди зникнути разом із вашими грошима.
Як не крути, а пенсії, пенсійна система країни – справа політична. Та українські політики не поспішають, бо за свої пенсії їм не варто вболівати – вони гарантовані. Незалежно від результатів власної діяльності.
Країна, в якій народні депутати з виходом на «заслужений відпочинок» отримують пенсії, що в 10-15 разів перевищують розмір пенсій ну зовсім «маленьких українців», має щось радикально змінити.
Принаймні, ця країна має дати шанс і пересічним людям.
Сьогодні справжнім шансом володіють вибрані, яких чомусь прийнято вважати, вибачте, слугами народу...
За західними стандартами, цих грошей не завжди вистачило б на тиждень. А в Україні ще й за газ, електрику, багато інших послуг примудряються заплатити.
Найбільше відвідувачів сайту Радіо Свобода на запитання про те, як вийти з украй тяжкої ситуації пенсійного забезпечення, відповіли: сприяти народжуваності і створювати приватні пенсійні фонди. І значно менше читачів вважають, що проблему може вирішити збільшення пенсійного віку.
А тим часом факти вражають: в Україні – близько 14 мільйонів людей пенсійного віку. Ще рік тому на десятьох працівників припадало дев’ять пенсіонерів. За 10 років пенсіонерів буде більше, ніж працюючих. Якщо не припинити нинішні негативні тенденції, то до 2046 року відсоток пенсіонерів може скласти 35. Якщо пенсії й надалі виплачуватимуть практично виключно з державного бюджету, то країна ніколи не видряпається з фінансової кризи.
Збільшення пенсійного віку: з робочого місця – на цвинтар?
Який вихід із ситуації?
Один із найпростіших – збільшення пенсійного віку. Рано чи пізно це доведеться зробити, адже Україна – одна з небагатьох європейських держав, де жінки йдуть на пенсію у 55-річному, а чоловіки – у 60-річному віці. У західних країнах це, як правило, на 3-5 років більше.
Чи реально це в Україні? Кілька киян в інтерв’ю Радіо Свобода висловилися в тому сенсі, що пенсійний вік справді можна збільшити, але в такому випадку пенсії можна не дочекатися.
«З робочого місця одразу на цвинтар понесуть», – зауважила киянка Ольга.
Оскільки пенсії й пенсіонери – питання не лише соціальне, а й політичне, то ми звернулися до політика.
Народний депутат Олесь Доній із приводу збільшення пенсійного віку висловив не лише свою, а й поширену в суспільстві думку.
«Теза про підвищення пенсійного віку є страшенно непопулярною, хоча в Україні цей вік, у порівнянні з Європою, набагато молодший», – каже народний обранець.
Доній виступає за пенсійні реформу, але при цьому зауважує: «Без пропаганди здорового способу життя, без підвищення тривалості життя чоловіків буде, очевидно, вкрай складно провести ці реформи».
Про те, що пенсійний вік доведеться збільшити, нещодавно заявила директор Інституту демографії та соціальних досліджень Елла Лібанова.
Але збільшувати пенсійний вік, каже Лібанова, належить поступово, приміром на 6 місяців кожного року, до того ж – у комплексі з іншими заходами.
«Ідеально було б спочатку підвищити поріг жінкам до 60 років, а потім, якщо покращаться демографічні показники щодо чоловіків, потроху підняти до 62 років для обох статей», – каже Лібанова.
Народний депутат, голова конфедерації вільних профспілок Михайло Волинець виступає категорично проти збільшення пенсійного віку з огляду на стан здоров’я та умови праці українців.
Втім, збільшення пенсійного віку українцям поки що не загрожує. Про це днями заявив Прем’єр-міністр Микола Азаров.
Політики мусять щось зробити з пенсійною системою
На думку народного депутата Олеся Донія, для того, щоб радикально змінити ситуацію з пенсійним забезпеченням, недостатньо одного чи двох кроків. Політик погоджується, що Україні у спадщину від екс-СРСР залишилася практично єдина державна система пенсійного забезпечення. І зламати хребет цієї системи ніхто по-справжньому навіть і не наважувався.
«Безперечно, залишається фактично єдине державне забезпечення, але пенсійна реформа, про яку говорили неодноразово і до якої намагалися підійти кілька урядів, досі не підготовлена, і я думаю, що на найближчий рік урядові Януковича буде не реалістично змінити це пострадянське законодавство», – каже депутат.
Олесь Доній звертає увагу й на інші проблеми.
«В Україні – комплексна демографічна проблема. Країна не може зараз покривати за рахунок народжуваності втрати смертності. Очевидно, що найближчим часом навантаження на трудові ресурси з боку пенсіонерів буде збільшуватися, хоча за останні 2-3 роки народжуваність зросла. Але демографічна проблема залишається», – зауважив народний депутат.
Він також сказав про те, що «в Україні ще достатньо багато пільгових категорій, які отримують пенсії після виходу, скажімо, з органів внутрішніх справ, із армії. І це додаткове навантаження на український бюджет».
Є в Україні й особлива категорія пенсіонерів. Йдеться про тих, хто отримує щомісячно 10 і більше тисяч гривень пенсії. Таких
понад 1100 (станом на серпень 2009 року).
Світовий банк пропонує Україні скоротити максимальні пенсії до 6 тисяч гривень, урізати доходи працюючих пенсіонерів і ввести податок на прибуток із пенсій.
Серйозному вирішенню пенсійних проблем в Україні допоміг би розвиток недержавних пенсійних фондів.
За словами Олеся Донія, «відсоток недержавних фондів не досліджений, головне забезпечення йде з пенсійного фонду, альтернативні ж фонди фактично в Україні не розвинуті».
Пенсії – питання непросте. На Заході майбутні пенсіонери давно усвідомили: сподіватися лише на державу – справа невдячна. Тому про пенсії тут спонукають думати не тоді, коли до неї залишився рік чи два, а практично з першого робочого дня. Інвестиції в усілякі пенсійні фонди – дуже поширена і вигідна практика у західних країнах. Бо, врешті-решт, ти маєш шанс отримувати на старості не жалюгідних 100, а 2000-3000 доларів щомісячно.
В Україні це теж, не сумніваюся, стане колись можливим. А для цього потрібно, насамперед, замінити радянське за своєю суттю законодавство – і не лише пенсійне. Потрібна політична й економічна стабільність у країні. Потрібна довіра людей до держави та її структур, пенсійних – у тому числі. Бо коли в країні хаос, ніхто не наважиться інвестувати у фонди, які завтра можуть назавжди зникнути разом із вашими грошима.
Як не крути, а пенсії, пенсійна система країни – справа політична. Та українські політики не поспішають, бо за свої пенсії їм не варто вболівати – вони гарантовані. Незалежно від результатів власної діяльності.
Країна, в якій народні депутати з виходом на «заслужений відпочинок» отримують пенсії, що в 10-15 разів перевищують розмір пенсій ну зовсім «маленьких українців», має щось радикально змінити.
Принаймні, ця країна має дати шанс і пересічним людям.
Сьогодні справжнім шансом володіють вибрані, яких чомусь прийнято вважати, вибачте, слугами народу...
