У четвер Президент Віктор Янукович вніс дещо несподівану корективу, яка, на думку експертів, дозволяє припустити, що нова влада ще не виробила для себе ні однозначного визначення поняття позаблоковості, ні того, чи вона справді прагне такого статусу.
«Нам необхідно напрацювати власну українську ініціативу щодо формування нової архітектури безпеки в Європі. А йдеться про нову ідею безпеки в Європі, яка передбачає участь не тільки Євросоюзу, а й найближчих його сусідів і партнерів, зокрема України, Росії, Білорусі і Молдови», – сказав Янукович.
Влада все ще вагається?
Політолог Вадим Карасьов в інтерв’ю для Радіо Свобода сказав, що ця заява глави держави свідчить, що: «По-перше, немає чіткого розуміння, що таке сьогодні позаблоковість... Тому йде отака гра: то позаблоковість, то шукають якусь міфічну колективну безпеку з участю Європи, Росії і таке інше в дусі доктрини нової колективної безпеки, яку висловив президент Росії Дмитро Медведєв».
«Але є ще одна досить цікава складова, – зауважує політолог. – Чітке проголошення позаблоковості робить і зусилля Росії по втягуванню України в ОДКБ – Ташкентський пакт, який був підписаний в 1992 році – нерезультативним, неуспішним. Можна сказати, ми не вступаємо в НАТО, але Україна як позаблокова держава не буде вступати і в ОДКБ. А коли починається оця гра, що ми ніби позаблокові, але не можемо не реагувати на колективні виклики в рамках якоїсь колективної безпеки за участю перелічених країн, то це може означати, що допускається участь у блоках військових. Ну, наприклад, у форматі НАТО і ОКДБ. Або просто в ОКДБ. Утім, у НАТО навряд. Сьогоднішня влада чітко дала зрозуміти, що вона не є прихильником вступу до НАТО. А ось ОДКБ, якщо Росія буде втягувати її і буде пропонувати якісь преференції економічні в обмін на геополітичні, то тут можна буде мати маневр. Я би так розцінював оці всі реверанси, або демарші, або ці кульбіти, або ці всі повороти-розвороти в розумінні національної безпеки з боку нової влади».
Але з нещодавніх заяв, приміром, народного депутата від Партії регіонів Вадима Колесниченка не випливає, що нова влада має якісь сумніви щодо поняття позаблоковості.
«Зважаючи на наше значиме геостратегічне положення і те, що ми є «яблуком подразнення» між двома... конкурентними силами, ми маємо зайняти свою особливу нішу. Тому позаблоковість – це багатовекторність зовнішньої політики, це сьогодні для нас найголовніше, найцікавіше і найсприятливіше для розвитку наших відносин як із Європою, так і з Росією, і з Америкою, безумовно», – заявив Колесниченко.
«Україна має зробити вільний вибір»
Катінка Бариш, експерт із лондонського Центру за європейські реформи, в інтерв’ю Радіо Свобода заявила, що «несуттєво, чи українці захочуть союзу з Заходом, а чи вирішать створити якийсь постійний блок із Росією».
«Найголовніше, аби це був їхній вільний вибір. Донині ми мали враження, що Росія тягне в один бік, а Захід – в інший. І в цій ситуації вони не залишали українцям права на самостійний вибір. Географічно та політично для українців було б розумно тримати рівну дистанцію та вести автономну політику... Тому головним я вважаю те, що вибір України – це її власна справа. І це не повинно бути якимось вимушеним кроком».
А відвідувач сайту Радіо Свобода Володимир із Луцька написав до редакції: «Влада Віктора Януковича витягнула на світ Божий тезу про позаблоковість виключно для того, щоб ще більше сподобатися Кремлю. Бо всі ми бачимо, як не хочуть «путіністи» відпускати Україну зі своїх смертельних обіймів. Янукович, вельми добре знаючи, що подобається Москві, свідомо йде їй назустріч. І сподівається при цьому на неабиякі дивіденди, бо лояльність колишніх колоній Кремль ще вміє часом оцінити. Втім, щодо України, то це ще питання. Мій давній висновок такий: країна має бути в НАТО, бо це найнадійніший варіант».
Киянин Віктор теж виступає за вступ України до НАТО. І він це так обґрунтовує: «Із Росією ніколи не можна укладати угод. Яку, скажіть будь ласка, угоду з тих історичних, які Росія укладала з Україною, вона виконала? Я Росії не вірю. Я не вірю і теперішньому урядові України. Це, у своїй більшості, закамуфльовані агенти впливу Росії. Вони навіть ігнорують мову свого громадянства».
Утім, чимало опитаних нами киян не поділяють цю думку. Частині, все ж, подобається позаблоковість, бо, кажуть вони, це означає незалежність від будь-кого.
Однак питання залишається: що найкраще може гарантувати безпеку України?
Колишній посол Німеччини в Україні Дітмар Штюдеманн каже, що не бачить у позаблоковості України «реалістичного зерна». Водночас він вважає «безглуздим» в даний момент весь час говорити про членство в НАТО. За його словами, «потрібно робити те, що робить Росія: підтримувати дуже тісні відносини з НАТО. Чи це призведе колись до членства України в НАТО – це вже інше питання».
Колишній посол, можливо, має рацію щодо співпраці України з НАТО. За останні роки ця співпраця, по суті, зменшилася до мінімуму.
«Дороге задоволення»
І ще про позаблоковість. Експерт Олена Гетьманчук написала нещодавно, що «позаблоковість – це дороге задоволення». І навела при цьому слова колишнього посла України в Швеції Леоніда Кожари: якщо оборонні витрати естонця як представника країни-члена НАТО становлять 101 долар, то у позаблокового шведа – це фактично 800 доларів.
Олена Гетьманчук у зв’язку з цим резюмує: думаю, всі законослухняні платники податків мають повне право поцікавитись в Януковича, де він збирається взяти гроші на таке задоволення?»
В умовах позаблокового статусу Україні необхідно буде витратити 45-60 млрд. доларів в найближчі сім років, щоб створити комплексну систему оборони, що не потребує підтримки союзників.
Такі результати підрахунків Центру досліджень армії, конверсії і роззброєння, навів в своїй статті для газети «Дзеркало тижня» експерт Центру Валентин Бадрак. «Ідеологія вступу до НАТО підкріплювалася передусім стриманими військовими витратами, розтягнутими за рахунок чіткого планування на багато років, – зазначає він. – Народ лякали великими тратами на нові озброєння західного виробництва, але насправді ці асигнування пов’язані не з НАТО, а з нагромадженою купою проблем за останні півтора десятиліття. Для порівняння: сусідня Польща, вкладаючи в обороноздатність 2% ВВП щорічно, з яких 25,3% йде на переозброєння, за десять років наблизилася до вирішення проблеми первинної модернізації армії».
Експерт підкреслив, що Україна вже отримала певну військову спеціалізацію усередині блоку.
«В Україні ж компактна, мобільна армія мусила б мати певну, важливу для всього військово-політичного блоку спеціалізацію. Україна ідеально вписувалася в натовську концепцію з розвитком своєї військово-транспортної авіації та забезпеченням перекидань підрозділів і техніки альянсу», – вважає Бадрак.
Колишній міністр закордонних справ України Борис Тарасюк назвав позаблоковість «ілюзією».
Тим часом нова українська влада продовжує тішити себе чи то позаблоковістю, чи то «новою архітектурою безпеки», яка, за Януковичем, «передбачає участь не тільки Євросоюзу, а й найближчих сусідів України».
Все поки що нечітко і малозрозуміло. Може, не варто винаходити велосипед, а продовжувати те, що Україна останніми роками не лише декларувала, а й чимало напрацювала?
«Нам необхідно напрацювати власну українську ініціативу щодо формування нової архітектури безпеки в Європі. А йдеться про нову ідею безпеки в Європі, яка передбачає участь не тільки Євросоюзу, а й найближчих його сусідів і партнерів, зокрема України, Росії, Білорусі і Молдови», – сказав Янукович.
Влада все ще вагається?
Політолог Вадим Карасьов в інтерв’ю для Радіо Свобода сказав, що ця заява глави держави свідчить, що: «По-перше, немає чіткого розуміння, що таке сьогодні позаблоковість... Тому йде отака гра: то позаблоковість, то шукають якусь міфічну колективну безпеку з участю Європи, Росії і таке інше в дусі доктрини нової колективної безпеки, яку висловив президент Росії Дмитро Медведєв».
«Але є ще одна досить цікава складова, – зауважує політолог. – Чітке проголошення позаблоковості робить і зусилля Росії по втягуванню України в ОДКБ – Ташкентський пакт, який був підписаний в 1992 році – нерезультативним, неуспішним. Можна сказати, ми не вступаємо в НАТО, але Україна як позаблокова держава не буде вступати і в ОДКБ. А коли починається оця гра, що ми ніби позаблокові, але не можемо не реагувати на колективні виклики в рамках якоїсь колективної безпеки за участю перелічених країн, то це може означати, що допускається участь у блоках військових. Ну, наприклад, у форматі НАТО і ОКДБ. Або просто в ОКДБ. Утім, у НАТО навряд. Сьогоднішня влада чітко дала зрозуміти, що вона не є прихильником вступу до НАТО. А ось ОДКБ, якщо Росія буде втягувати її і буде пропонувати якісь преференції економічні в обмін на геополітичні, то тут можна буде мати маневр. Я би так розцінював оці всі реверанси, або демарші, або ці кульбіти, або ці всі повороти-розвороти в розумінні національної безпеки з боку нової влади».
Але з нещодавніх заяв, приміром, народного депутата від Партії регіонів Вадима Колесниченка не випливає, що нова влада має якісь сумніви щодо поняття позаблоковості.
«Зважаючи на наше значиме геостратегічне положення і те, що ми є «яблуком подразнення» між двома... конкурентними силами, ми маємо зайняти свою особливу нішу. Тому позаблоковість – це багатовекторність зовнішньої політики, це сьогодні для нас найголовніше, найцікавіше і найсприятливіше для розвитку наших відносин як із Європою, так і з Росією, і з Америкою, безумовно», – заявив Колесниченко.
«Україна має зробити вільний вибір»
Катінка Бариш, експерт із лондонського Центру за європейські реформи, в інтерв’ю Радіо Свобода заявила, що «несуттєво, чи українці захочуть союзу з Заходом, а чи вирішать створити якийсь постійний блок із Росією».
«Найголовніше, аби це був їхній вільний вибір. Донині ми мали враження, що Росія тягне в один бік, а Захід – в інший. І в цій ситуації вони не залишали українцям права на самостійний вибір. Географічно та політично для українців було б розумно тримати рівну дистанцію та вести автономну політику... Тому головним я вважаю те, що вибір України – це її власна справа. І це не повинно бути якимось вимушеним кроком».
А відвідувач сайту Радіо Свобода Володимир із Луцька написав до редакції: «Влада Віктора Януковича витягнула на світ Божий тезу про позаблоковість виключно для того, щоб ще більше сподобатися Кремлю. Бо всі ми бачимо, як не хочуть «путіністи» відпускати Україну зі своїх смертельних обіймів. Янукович, вельми добре знаючи, що подобається Москві, свідомо йде їй назустріч. І сподівається при цьому на неабиякі дивіденди, бо лояльність колишніх колоній Кремль ще вміє часом оцінити. Втім, щодо України, то це ще питання. Мій давній висновок такий: країна має бути в НАТО, бо це найнадійніший варіант».
Киянин Віктор теж виступає за вступ України до НАТО. І він це так обґрунтовує: «Із Росією ніколи не можна укладати угод. Яку, скажіть будь ласка, угоду з тих історичних, які Росія укладала з Україною, вона виконала? Я Росії не вірю. Я не вірю і теперішньому урядові України. Це, у своїй більшості, закамуфльовані агенти впливу Росії. Вони навіть ігнорують мову свого громадянства».
Утім, чимало опитаних нами киян не поділяють цю думку. Частині, все ж, подобається позаблоковість, бо, кажуть вони, це означає незалежність від будь-кого.
Однак питання залишається: що найкраще може гарантувати безпеку України?
Колишній посол Німеччини в Україні Дітмар Штюдеманн каже, що не бачить у позаблоковості України «реалістичного зерна». Водночас він вважає «безглуздим» в даний момент весь час говорити про членство в НАТО. За його словами, «потрібно робити те, що робить Росія: підтримувати дуже тісні відносини з НАТО. Чи це призведе колись до членства України в НАТО – це вже інше питання».
Колишній посол, можливо, має рацію щодо співпраці України з НАТО. За останні роки ця співпраця, по суті, зменшилася до мінімуму.
«Дороге задоволення»
І ще про позаблоковість. Експерт Олена Гетьманчук написала нещодавно, що «позаблоковість – це дороге задоволення». І навела при цьому слова колишнього посла України в Швеції Леоніда Кожари: якщо оборонні витрати естонця як представника країни-члена НАТО становлять 101 долар, то у позаблокового шведа – це фактично 800 доларів.
Олена Гетьманчук у зв’язку з цим резюмує: думаю, всі законослухняні платники податків мають повне право поцікавитись в Януковича, де він збирається взяти гроші на таке задоволення?»
В умовах позаблокового статусу Україні необхідно буде витратити 45-60 млрд. доларів в найближчі сім років, щоб створити комплексну систему оборони, що не потребує підтримки союзників.
Такі результати підрахунків Центру досліджень армії, конверсії і роззброєння, навів в своїй статті для газети «Дзеркало тижня» експерт Центру Валентин Бадрак. «Ідеологія вступу до НАТО підкріплювалася передусім стриманими військовими витратами, розтягнутими за рахунок чіткого планування на багато років, – зазначає він. – Народ лякали великими тратами на нові озброєння західного виробництва, але насправді ці асигнування пов’язані не з НАТО, а з нагромадженою купою проблем за останні півтора десятиліття. Для порівняння: сусідня Польща, вкладаючи в обороноздатність 2% ВВП щорічно, з яких 25,3% йде на переозброєння, за десять років наблизилася до вирішення проблеми первинної модернізації армії».
Експерт підкреслив, що Україна вже отримала певну військову спеціалізацію усередині блоку.
«В Україні ж компактна, мобільна армія мусила б мати певну, важливу для всього військово-політичного блоку спеціалізацію. Україна ідеально вписувалася в натовську концепцію з розвитком своєї військово-транспортної авіації та забезпеченням перекидань підрозділів і техніки альянсу», – вважає Бадрак.
Тим часом нова українська влада продовжує тішити себе чи то позаблоковістю, чи то «новою архітектурою безпеки», яка, за Януковичем, «передбачає участь не тільки Євросоюзу, а й найближчих сусідів України».
Все поки що нечітко і малозрозуміло. Може, не варто винаходити велосипед, а продовжувати те, що Україна останніми роками не лише декларувала, а й чимало напрацювала?