Міжнародний комітет Червоного Хреста нагадує, що ще 15 років тому туберкульоз убивав в азербайджанських тюрмах приблизно по 300 в’язнів щороку. До минулого ж року кількість померлих на цю хворобу в центральному туберкульозному шпиталі в’язничної системи Азербайджану скоротилася до 20.
Як каже речниця Червоного Хреста в Женеві Анна Нелсон, вона, відвідавши цей шпиталь, була вражена надзвичайною ефективністю, з якою там відокремлювали, скажімо, високо заразних хворих від тих, хто успішно відбував лікування: «У них діє дуже ефективна система перевірки нових прибульців, щоб потенційні носії туберкульозу не змогли поширити його, якщо вони дійсно хворі, а також дуже дієва система лікування».
Речниця Червоного Хреста в Баку Ґюльназ Ґулієва каже Радіо Свобода, що цьому допомогла співпраця з Міністерством юстиції Азербайджану: «Ще в 1995 році у Третій колонії був відкритий спеціальний шпиталь для спеціалізованого лікування цієї хвороби. Туди перевели всіх пацієнтів із туберкульозом. Відокремлений лікувальний центр є заходом, щоб запобігти поширенню хвороби».
Так само успіху досягли і в Грузії, розповіла регіональний радник Червоного Хреста з програм проти туберкульозу у в’язницях Сільвія Вуст: там за останні 15 років перевірили понад 200 тисяч ув’язнених, у 7 тисяч із них виявили туберкульоз і 5 тисяч уже успішно вилікували. Таким чином, різко впала і смертність від цієї хвороби – від близько ста до кількох випадків щороку.
У Тбілісі керівник одного з підрозділів Національної протитуберкульозної програми Грузії Маріне Джанджгава розповіла Радіо Свобода, що її країні нелегко втримати цей результат після того, як близько року тому Міжнародний комітет Червоного Хреста припинив роботу у Грузії, й її програма тепер мусить сама впоратися з великою кількістю в’язнів і обсягом діяльності, що її вів Червоний Хрест: «Ситуація не погіршилася, але деякі проблеми є. Головним чином це запізніле діагностування. Але коли вже у в’язня виявили хворобу, він отримує необхідне лікування».
Україні подають приклад боротьби з небезпечною хворобою
Туберкульоз у світі вбиває по одній людині що 20 секунд. За останніми даними Всесвітньої організації охорони здоров’я, ще за 2008 рік, тоді у світі на туберкульоз захворіли 9 мільйонів 800 тисяч осіб, і 1 мільйон 800 тисяч випадків призвели до смерті хворих.
У в’язницях, де нерідко погане провітрювання, погана страва, погана охорона здоров’я й переповнені приміщення, ця хвороба, що передається крапельно-повітряним шляхом, може бути поширена в 40 разів більше, ніж «на волі», й передаватися і охоронцям, іншим працівникам, відвідувачам тощо, застерігає речниця Червоного Хреста Анна Нелсон: «В’язниці – це розплідник туберкульозу. Проблема в тому, що він настільки заразний, що його за ґратами не втримати – він знайде спосіб вибратися назовні».
Міжнародний комітет Червоного Хреста закликає й інші країни, в яких поширений туберкульоз, скористатися прикладом Азербайджану і Грузії. За словами речниці Червоного Хреста, для цього потрібна «політична відвага», рішучість, а далі наполегливість і терплячість.
Однією з таких країн є й Україна, яка, за даними Всесвітньої організації охорони здоров’я, є серед «лідерів» у світі за захворюваністю на туберкульоз.
І хоча українська офіційна статистика стверджує, що протягом останніх трьох років ситуація з туберкульозом в Україні починає дещо поліпшуватися, міжнародні організації ще не бачать підстав згадати й про неї як про позитивний приклад для інших.
Як каже речниця Червоного Хреста в Женеві Анна Нелсон, вона, відвідавши цей шпиталь, була вражена надзвичайною ефективністю, з якою там відокремлювали, скажімо, високо заразних хворих від тих, хто успішно відбував лікування: «У них діє дуже ефективна система перевірки нових прибульців, щоб потенційні носії туберкульозу не змогли поширити його, якщо вони дійсно хворі, а також дуже дієва система лікування».
Речниця Червоного Хреста в Баку Ґюльназ Ґулієва каже Радіо Свобода, що цьому допомогла співпраця з Міністерством юстиції Азербайджану: «Ще в 1995 році у Третій колонії був відкритий спеціальний шпиталь для спеціалізованого лікування цієї хвороби. Туди перевели всіх пацієнтів із туберкульозом. Відокремлений лікувальний центр є заходом, щоб запобігти поширенню хвороби».
Так само успіху досягли і в Грузії, розповіла регіональний радник Червоного Хреста з програм проти туберкульозу у в’язницях Сільвія Вуст: там за останні 15 років перевірили понад 200 тисяч ув’язнених, у 7 тисяч із них виявили туберкульоз і 5 тисяч уже успішно вилікували. Таким чином, різко впала і смертність від цієї хвороби – від близько ста до кількох випадків щороку.
У Тбілісі керівник одного з підрозділів Національної протитуберкульозної програми Грузії Маріне Джанджгава розповіла Радіо Свобода, що її країні нелегко втримати цей результат після того, як близько року тому Міжнародний комітет Червоного Хреста припинив роботу у Грузії, й її програма тепер мусить сама впоратися з великою кількістю в’язнів і обсягом діяльності, що її вів Червоний Хрест: «Ситуація не погіршилася, але деякі проблеми є. Головним чином це запізніле діагностування. Але коли вже у в’язня виявили хворобу, він отримує необхідне лікування».
Україні подають приклад боротьби з небезпечною хворобою
Туберкульоз у світі вбиває по одній людині що 20 секунд. За останніми даними Всесвітньої організації охорони здоров’я, ще за 2008 рік, тоді у світі на туберкульоз захворіли 9 мільйонів 800 тисяч осіб, і 1 мільйон 800 тисяч випадків призвели до смерті хворих.
У в’язницях, де нерідко погане провітрювання, погана страва, погана охорона здоров’я й переповнені приміщення, ця хвороба, що передається крапельно-повітряним шляхом, може бути поширена в 40 разів більше, ніж «на волі», й передаватися і охоронцям, іншим працівникам, відвідувачам тощо, застерігає речниця Червоного Хреста Анна Нелсон: «В’язниці – це розплідник туберкульозу. Проблема в тому, що він настільки заразний, що його за ґратами не втримати – він знайде спосіб вибратися назовні».
Міжнародний комітет Червоного Хреста закликає й інші країни, в яких поширений туберкульоз, скористатися прикладом Азербайджану і Грузії. За словами речниці Червоного Хреста, для цього потрібна «політична відвага», рішучість, а далі наполегливість і терплячість.
Однією з таких країн є й Україна, яка, за даними Всесвітньої організації охорони здоров’я, є серед «лідерів» у світі за захворюваністю на туберкульоз.
І хоча українська офіційна статистика стверджує, що протягом останніх трьох років ситуація з туберкульозом в Україні починає дещо поліпшуватися, міжнародні організації ще не бачать підстав згадати й про неї як про позитивний приклад для інших.
