Брюссельське видання NewEurope ставить питання, кому потрібні такі газогони, як «Південний потік» і «Набукко»? І тут же відповідає устами свого експерта Костаса Ґеруполаса, що «точно – не Європі». Автор також наголошує, що з покращенням стосунків між Москвою і Києвом за нового Президента України Віктора Януковича реалізація проекту газогону «Південний потік» стає маловірогідною. Москва стає перед альтернативою, або ж підтримати економічно новий політичний режим в Україні, або ж реалізовувати свої надто затратні енергетичні маршрути на кшталт досить дорогого «Південного потоку». Тут також наголошено, що від самого початку два нових газових проекти – «Північний потік» і Південний потік» – були замислені як обхідні для України і її норовистого для Кремля політичного режиму, а сьогодні така необхідність відпадає. Автор статті в NewEurope вважає, що це стосується і сумнівного європейського газового проекту «Набукко», котрий задуманий як альтернатива російському блакитному паливу. Видання наводить оцінку українського посла в ЄС Андрія Веселовського щодо того, що «ГТС України у два рази дешевша будь-якого іншого газогону».
«Москоу Таймз» вважає, що із приходом у Києві до влади нового уряду, вірного Президенту Януковичу, значно реальнішою стає перспектива створення газового консорціуму України, Росії та ЄС з метою спільної експлуатації транзитної газотранспортної системи, яка є на сьогодні власністю української держави. Московське незалежне видання не лише інформує про заяву першого віце-прем’єра уряду України Андрія Клюєва з приводу готовності українського уряду до укладення міжнародної концесії на українську ГТС, але й відзначає, що в української влади немає іншого виходу. В статті експерта Анатолія Медецького наголошено, що вірогідний консорціум є чи не головним порятунком для нової влади в Україні, котра змушена буде у найближчий час скоротити видатки бюджету на 20 відсотків і має ще більш гострі проблеми з виплатами за російський газ, аніж це було за уряду Тимошенко. Враховуючи новостворену більшість у Верховній Раді, експерти вважають, що ухвалення змін до закону щодо ГТС з метою передачі її в концесію не зустріне якогось серйозного опору. «Москоу Таймз» тут же нагадує, що уряд Тимошенко був категорично проти передачі державної ГТС у концесію, бо в цьому вбачав зраду національних інтересів. Хоча Андрій Клюєв вже заспокоїв, що ГТС і при концесії залишиться власністю держави. Газета також інформує, що головним газовим переговірником від України буде цього тижня в Москві міністр енергетики уряду Юрій Бойко. Експерти також висловили московській газеті свої точки зору щодо вірогідності такого консорціуму в обмін на значне зниження ціни на газ для України. Окремі з них вважають, що для Москви погодитися на такі зміни в транзиті газу, відмовитися від «Південного потоку», куди вже було багато вкладено, буде вкрай важко, але перспективи контролю над українською ГТС привабливі не лише з точки зору політичної, але й привабливі з економічної точки зору для «Газпрому». Аналітики стверджують, що погоджуючись на консорціуму в Україні, Москва мусить класти хрест на «Південному потоці». Єврокомісар ЄС із енергетики Ґюнтер Оттінґер також сказав журналістам, як його цитує «Москоу Таймз», що ЄС схильний до участі в українській газовій концесії, але це потребуватиме значних інвестицій та не менш серйозної конструктивної дискусії сторін.
Російська «Время новостей» вважає, що міністру енергетики України Юрію Бойку доведеться докласти чимало зусиль і мати серйозний портфель газових поступок з боку Києва, щоб переконати «Газпром» у зміні газових контрактів та у вигідності українського газового консорціуму. Окрім того, як зауважує газета, нове українське керівництво налаштоване досягнути зниження цін на російський газ будь-якою ціною, включно зі здачею в концесію своєї ГТС. До цього нову владу в Києві змушує надзвичайно важка економічна ситуація в Україні, пише російська газета.
Британська «Ґардіан» публікує великий матеріал відомого журналіста і критика Уїлл Селфа про історію, в тому числі й лондонських театральних постановок, знаменитого роману «Біла гвардія» російського письменника, уродженця Києва Михайла Булгакова. Тут, між іншим, йдеться й про політичні погляди самого Булгакова та його, м’яко кажучи, не симпатії до української революції і незалежності України. Автор статті в «Ґардіан» наголошує, що Михайло Булгаков народився в російській дворянській родині, батько його був професором богослов’я в київській семінарії і цим пояснюється схильність письменника до старої імперської влади та ненависть до української справи. Уїлл Селф також наводить думку відомого перекладача романів Булгакова Майкла Ґленні, котрий не бачить нічого дивного в антиукраїнськості видатного російського письменника. Адже, як стверджує Ґленні, російське середовище Блугакова, «російські родини в Україні перебували у стані аналогічному з протестантськими панівними родинами в Ірландії... Хоча й Україна була частиною Російської імперії з 1654 року, багато українців ніколи не змирилося з цим, у той час, коли росіяни тут, більшістю з дворянства, займали керівні посади серед корпусу чиновників на державній службі і продовжували розмовляти російською мовою та бачили в Москві їхній головний культурний центр. «Як і ірландські протестанти, такі росіяни в Україні були ще більше проросійські до імперської символіки і імперської влади, аніж дійсні росіяни в Росії», – наголошує на сторінках «Ґардіан» Уїлл Селф.
«Москоу Таймз» вважає, що із приходом у Києві до влади нового уряду, вірного Президенту Януковичу, значно реальнішою стає перспектива створення газового консорціуму України, Росії та ЄС з метою спільної експлуатації транзитної газотранспортної системи, яка є на сьогодні власністю української держави. Московське незалежне видання не лише інформує про заяву першого віце-прем’єра уряду України Андрія Клюєва з приводу готовності українського уряду до укладення міжнародної концесії на українську ГТС, але й відзначає, що в української влади немає іншого виходу. В статті експерта Анатолія Медецького наголошено, що вірогідний консорціум є чи не головним порятунком для нової влади в Україні, котра змушена буде у найближчий час скоротити видатки бюджету на 20 відсотків і має ще більш гострі проблеми з виплатами за російський газ, аніж це було за уряду Тимошенко. Враховуючи новостворену більшість у Верховній Раді, експерти вважають, що ухвалення змін до закону щодо ГТС з метою передачі її в концесію не зустріне якогось серйозного опору. «Москоу Таймз» тут же нагадує, що уряд Тимошенко був категорично проти передачі державної ГТС у концесію, бо в цьому вбачав зраду національних інтересів. Хоча Андрій Клюєв вже заспокоїв, що ГТС і при концесії залишиться власністю держави. Газета також інформує, що головним газовим переговірником від України буде цього тижня в Москві міністр енергетики уряду Юрій Бойко. Експерти також висловили московській газеті свої точки зору щодо вірогідності такого консорціуму в обмін на значне зниження ціни на газ для України. Окремі з них вважають, що для Москви погодитися на такі зміни в транзиті газу, відмовитися від «Південного потоку», куди вже було багато вкладено, буде вкрай важко, але перспективи контролю над українською ГТС привабливі не лише з точки зору політичної, але й привабливі з економічної точки зору для «Газпрому». Аналітики стверджують, що погоджуючись на консорціуму в Україні, Москва мусить класти хрест на «Південному потоці». Єврокомісар ЄС із енергетики Ґюнтер Оттінґер також сказав журналістам, як його цитує «Москоу Таймз», що ЄС схильний до участі в українській газовій концесії, але це потребуватиме значних інвестицій та не менш серйозної конструктивної дискусії сторін.
Російська «Время новостей» вважає, що міністру енергетики України Юрію Бойку доведеться докласти чимало зусиль і мати серйозний портфель газових поступок з боку Києва, щоб переконати «Газпром» у зміні газових контрактів та у вигідності українського газового консорціуму. Окрім того, як зауважує газета, нове українське керівництво налаштоване досягнути зниження цін на російський газ будь-якою ціною, включно зі здачею в концесію своєї ГТС. До цього нову владу в Києві змушує надзвичайно важка економічна ситуація в Україні, пише російська газета.
Британська «Ґардіан» публікує великий матеріал відомого журналіста і критика Уїлл Селфа про історію, в тому числі й лондонських театральних постановок, знаменитого роману «Біла гвардія» російського письменника, уродженця Києва Михайла Булгакова. Тут, між іншим, йдеться й про політичні погляди самого Булгакова та його, м’яко кажучи, не симпатії до української революції і незалежності України. Автор статті в «Ґардіан» наголошує, що Михайло Булгаков народився в російській дворянській родині, батько його був професором богослов’я в київській семінарії і цим пояснюється схильність письменника до старої імперської влади та ненависть до української справи. Уїлл Селф також наводить думку відомого перекладача романів Булгакова Майкла Ґленні, котрий не бачить нічого дивного в антиукраїнськості видатного російського письменника. Адже, як стверджує Ґленні, російське середовище Блугакова, «російські родини в Україні перебували у стані аналогічному з протестантськими панівними родинами в Ірландії... Хоча й Україна була частиною Російської імперії з 1654 року, багато українців ніколи не змирилося з цим, у той час, коли росіяни тут, більшістю з дворянства, займали керівні посади серед корпусу чиновників на державній службі і продовжували розмовляти російською мовою та бачили в Москві їхній головний культурний центр. «Як і ірландські протестанти, такі росіяни в Україні були ще більше проросійські до імперської символіки і імперської влади, аніж дійсні росіяни в Росії», – наголошує на сторінках «Ґардіан» Уїлл Селф.
