Подібне трапляється щороку від часу створення цього навчального закладу наприкінці 90-х минулого століття. Кожного разу адміністрація гімназії змушена фактично відмовляти деяким дітям у прийнятті на навчання, записуючи їх лише у резерв. Тепер у перший же день набору 6 березня було прийнято 90 майбутніх першокласників, четверо – у резервному списку.
Директор Української школи-гімназії Наталя Руденко каже, що таким чином у Сімферополі проходить своєрідний референдум. Люди голосують «ногами» за те, щоб їхні діти вчилися українською мовою в україномовному середовищі. Цього року буде відкрито щонайменше 3 перших класи, тоді як санітарні норми дозволяють лише два. За словами директора, знову доведеться потіснити гімназійні класи, які теж уже переповнені і їм не вистачає місця.
У пошуках україномовної освіти
Щоб виправити ситуацію і дати можливість усім охочим учитися в україномовному середовищі, на думку Наталі Руденко, у Сімферополі в кожному з його трьох районів слід відкрити по одній звичайній україномовній школі, і це знизить ажіотаж довкола цієї гімназії.
У виконкомі сімферопольської міськради так не вважають. Начальник міського управління освіти Сімферополя Ірина Шихорєва, яка щороку бере участь у роботі приймальної комісії Української школи-гімназії, переконана, що достатньо україномовних класів, які відкриваються в російськомовних школах за потребою. Від цієї гімназії їх відрізняє те, що виховний процес там проводиться російською мовою.
Саме за україномовним середовищем і йдуть до Української школи-гімназії діти, причому не лише з українських родин. За даними шкільної адміністрації, етнічних українців тут меншість, натомість багато етнічних росіян, кримських татар, євреїв, а особливо вихідців зі змішаних родин.
Людмила Михайлівна прийшла записувати до гімназії свою внучку Вікторію: «Син і я хочемо, щоб діти знали українську мову так само, як і російську. Це природно, бо в якій країні живеш, такою мовою і маєш вільно говорити. На мою думку, це ясно і зрозуміло. Ми, наприклад, не знаємо і переживаємо певні незручності. А крім того, нам тут сподобалася дисципліна тощо. Думаємо, що Віка тут приживеться, їй тут буде добре».
Людмила Михайлівна лише трохи засмутилася, що до першого класу гімназії не прийняли її другого внука, якому лише 5 років. Каже, прийде наступного року. Директор же Української школи-гімназії Наталя Руденко повідомила, що набір формально триватиме до 1 вересня і якщо багато дітей запишеться до резерву, то міське управління освіти буде змушене дати дозвіл на відкриття ще одного – четвертого україномовного класу.
Директор Української школи-гімназії Наталя Руденко каже, що таким чином у Сімферополі проходить своєрідний референдум. Люди голосують «ногами» за те, щоб їхні діти вчилися українською мовою в україномовному середовищі. Цього року буде відкрито щонайменше 3 перших класи, тоді як санітарні норми дозволяють лише два. За словами директора, знову доведеться потіснити гімназійні класи, які теж уже переповнені і їм не вистачає місця.
У пошуках україномовної освіти
Щоб виправити ситуацію і дати можливість усім охочим учитися в україномовному середовищі, на думку Наталі Руденко, у Сімферополі в кожному з його трьох районів слід відкрити по одній звичайній україномовній школі, і це знизить ажіотаж довкола цієї гімназії.
У виконкомі сімферопольської міськради так не вважають. Начальник міського управління освіти Сімферополя Ірина Шихорєва, яка щороку бере участь у роботі приймальної комісії Української школи-гімназії, переконана, що достатньо україномовних класів, які відкриваються в російськомовних школах за потребою. Від цієї гімназії їх відрізняє те, що виховний процес там проводиться російською мовою.
Саме за україномовним середовищем і йдуть до Української школи-гімназії діти, причому не лише з українських родин. За даними шкільної адміністрації, етнічних українців тут меншість, натомість багато етнічних росіян, кримських татар, євреїв, а особливо вихідців зі змішаних родин.
Людмила Михайлівна прийшла записувати до гімназії свою внучку Вікторію: «Син і я хочемо, щоб діти знали українську мову так само, як і російську. Це природно, бо в якій країні живеш, такою мовою і маєш вільно говорити. На мою думку, це ясно і зрозуміло. Ми, наприклад, не знаємо і переживаємо певні незручності. А крім того, нам тут сподобалася дисципліна тощо. Думаємо, що Віка тут приживеться, їй тут буде добре».
Людмила Михайлівна лише трохи засмутилася, що до першого класу гімназії не прийняли її другого внука, якому лише 5 років. Каже, прийде наступного року. Директор же Української школи-гімназії Наталя Руденко повідомила, що набір формально триватиме до 1 вересня і якщо багато дітей запишеться до резерву, то міське управління освіти буде змушене дати дозвіл на відкриття ще одного – четвертого україномовного класу.