Таємниці древнього міста Львова та Карпатських гір відкриває для читача казка «Лицарі короля Лева». Перегортаємо сторінку далі, і сучасна «Казка про чорного козака» розповідає про давню українську традицію розмальовування писанок і освячення їх в церкві. У збірці ще прочитаємо добре знайомі «Бичок – смоляний бочок», «Язиката Хвеська» – загалом сім казок із яскравими ілюстраціями житомирського художника Юрія Рудюка.
Зібрала і переклала казки молода письменниця, випускниця Туринського університету Тетяна Гордієнко. «Матеріал я шукала досить довго, бо не хотіла брати до книжки дуже відомі казки, – каже вона. – Хотілося чогось сучаснішого, так, до збірки увійшла авторська оповідь «Казка про чорного козака», яку написав київський письменник Сашко Лірник (Олександр Власюк)».
На допомогу школам та змішаним родинам
Перекладач і співукладач збірки Тетяна ГордієнкоПонад сім років, живучи на Апеннінах, колишня житомирянка Тетяна Гордієнко час від часу друкує свої оповідання італійською мовою у місцевих виданнях, присвячених творчості іммігрантів. У співавторстві з італійською дитячою письменницею Софією Ґалло менше, ніж за півроку був готовий матеріал до збірки «Лицарі короля Лева» та інші українські казки».
Двомовна книжка увійшла до серії видань римського видавництва SINNOS, котре спеціалізується на публікації дитячої літератури для національних менших. До цієї збірки Тетяна Гордієнко написала також післямову про українську мову.
«Ці книжки розповсюджують по шкільних бібліотеках, у школах з іноземними учнями, – розповідає вона. – Звичайно, там, де навчаються українські школярі, їхні вчителі прочитають інформацію про рідну мову цих дітей і краще зрозуміють, чим викликані труднощі учнів в опануванні італійської мови».
Книжка також буде цікавою і корисною для італійських родин, які приймають дітей-сиріт або всиновлюють таких із України. Читаючи рідні казки з одночасним перекладом італійською мовою, малі читачі швидше сприйматимуть нову для них мову, пояснює укладачка. Для створення двомовної дитячої книжки авторку спонукали ще й особисті обставини. Як мама новонародженої дитини, батько котрої італієць, Тетяна прагне, щоб її син говорив і українською.
Краще читати без перекладу
Окрім народжених у змішаних родинах, в Італії з кожним роком більшає дітей, яких батьки-мігранти привозять із України. Поступово, поринаючи в іншомовний світ, вони забувають слов”їну мову і подекуди навіть із батьками-українцями спілкуються італійською. Але подібна література саме для цієї дитячої аудиторії навряд чи виявиться дуже корисною, вважає вчителька римської недільної школи Надія Башняк.
«Для українських родин, які намагаються інтегруватися в італійське середовище, я раджу батькам краще читати автентичну українську казку рідною мовою, щоб дитина не відчувала змішування мов», – каже вчителька Надія Башняк. За її спостереженнями, діти з України дуже швидко позбуваються звички спілкування рідною мовою, а більшість батьків, на жаль, не придають цьому значення.
Зібрала і переклала казки молода письменниця, випускниця Туринського університету Тетяна Гордієнко. «Матеріал я шукала досить довго, бо не хотіла брати до книжки дуже відомі казки, – каже вона. – Хотілося чогось сучаснішого, так, до збірки увійшла авторська оповідь «Казка про чорного козака», яку написав київський письменник Сашко Лірник (Олександр Власюк)».
На допомогу школам та змішаним родинам
Двомовна книжка увійшла до серії видань римського видавництва SINNOS, котре спеціалізується на публікації дитячої літератури для національних менших. До цієї збірки Тетяна Гордієнко написала також післямову про українську мову.
«Ці книжки розповсюджують по шкільних бібліотеках, у школах з іноземними учнями, – розповідає вона. – Звичайно, там, де навчаються українські школярі, їхні вчителі прочитають інформацію про рідну мову цих дітей і краще зрозуміють, чим викликані труднощі учнів в опануванні італійської мови».
Книжка також буде цікавою і корисною для італійських родин, які приймають дітей-сиріт або всиновлюють таких із України. Читаючи рідні казки з одночасним перекладом італійською мовою, малі читачі швидше сприйматимуть нову для них мову, пояснює укладачка. Для створення двомовної дитячої книжки авторку спонукали ще й особисті обставини. Як мама новонародженої дитини, батько котрої італієць, Тетяна прагне, щоб її син говорив і українською.
Краще читати без перекладу
Окрім народжених у змішаних родинах, в Італії з кожним роком більшає дітей, яких батьки-мігранти привозять із України. Поступово, поринаючи в іншомовний світ, вони забувають слов”їну мову і подекуди навіть із батьками-українцями спілкуються італійською. Але подібна література саме для цієї дитячої аудиторії навряд чи виявиться дуже корисною, вважає вчителька римської недільної школи Надія Башняк.
«Для українських родин, які намагаються інтегруватися в італійське середовище, я раджу батькам краще читати автентичну українську казку рідною мовою, щоб дитина не відчувала змішування мов», – каже вчителька Надія Башняк. За її спостереженнями, діти з України дуже швидко позбуваються звички спілкування рідною мовою, а більшість батьків, на жаль, не придають цьому значення.
