Для майже півтисячі городенківців надії на відновлення роботи місцевого цукрового заводу стають все примарнішими. На майно підприємства претендують нові власники. Це ЗАТ «AL METAL» – фірма, з якою пов’язують операції з продажу металу на брухт, і «Троянські гіпси», що є дочірнім підприємством французької міжнародної компанії «Сен Гобен». Обидві не мають відношення до цукровиробництва.
Нема цукроварні – нема роботи
На початку місяця близько півсотні людей пікетували будинок Городенківської районної влади з вимогою захистити Прикарпатський цукровий завод від знищення. Наступним кроком стали громадські слухання, які зібрали дві сотні городенківців. Працівників заводу підтримали пересічні мешканці Городенки, адже підприємство для них – це робочі місця та наповнення місцевого бюджету. Керівник об’єднання національно-патріотичних партій та громадських організацій району «Правиця» Іван Григорчук, який головував на громадських слуханнях, заявив, що питання одне – зберегти цукровий завод.
«Ми робимо все, щоб його не порізали. Ми попросили, щоб продали нашим підприємцям, вихідцям з нашого району, і щоб зберегти його як цукровий завод. Один інтерес – щоб наші люди мали роботу, не їздили по закордонах», – каже Іван Григорчук.
Відновити нерентабельно
За 15 років у Городенківському цукровому заводі змінилося кілька власників. Востаннє через кредитні борги завод потрапив до рук банку «Форум», який нещодавно ухвалив рішення про продаж майнового комплексу цукрового заводу двом немісцевим підприємствам «AL METAL» та «Троянські гіпси».
Городенківці не довіряють новим власникам і вимагають від прокуратури перевірити причини, що призвели до банкрутства заводу. Інша вимога містян – заборонити новим власникам цукрового заводу виділення земельних ділянок.
За радянських часів на території Прикарпаття було розташовано два цукрових заводи. Бовшівський в Галицькому районі вже порізаний на металобрухт. Городенківський не працює другий сезон. Спеціалісти кажуть, що через технологічні особливості цукроваріння його відновити важко вже через рік простою. Та і коштів на це потрібно чимало, – коментує голова обласної держадміністрації Микола Палійчук.
«27 мільйонів – непідйомна цифра. Відома схема, ми таких прикладів маємо багато. Швидше за все завод в Городенці працювати не буде. В минулому році ми хотіли допомогти продати, але сума така, що ніхто не зайде – не вигідно», – зазначив Микола Палійчук.
Без сировини завод не працюватиме
В Україні вирощування цукровогобуряка нині стало справою нерентабельною. Якщо колись в Городенківському районі буряком засівали по 4,5 тисячі гектарів землі, то в минулому році – у сто разів менше. Ціну 200 гривень за тонну цукрового буряка селяни називають «смішною». Тож перепрофільовуются на вирощування ріпаку. Хоча орної землі в сільськогосподарському районі достатньо для обох культур.
Городенківці обіцяють продовжувати боротьбу за свій завод, зокрема перекривати дороги та їхати з пікетуванням до Києва.
Нема цукроварні – нема роботи
На початку місяця близько півсотні людей пікетували будинок Городенківської районної влади з вимогою захистити Прикарпатський цукровий завод від знищення. Наступним кроком стали громадські слухання, які зібрали дві сотні городенківців. Працівників заводу підтримали пересічні мешканці Городенки, адже підприємство для них – це робочі місця та наповнення місцевого бюджету. Керівник об’єднання національно-патріотичних партій та громадських організацій району «Правиця» Іван Григорчук, який головував на громадських слуханнях, заявив, що питання одне – зберегти цукровий завод.
«Ми робимо все, щоб його не порізали. Ми попросили, щоб продали нашим підприємцям, вихідцям з нашого району, і щоб зберегти його як цукровий завод. Один інтерес – щоб наші люди мали роботу, не їздили по закордонах», – каже Іван Григорчук.
Відновити нерентабельно
За 15 років у Городенківському цукровому заводі змінилося кілька власників. Востаннє через кредитні борги завод потрапив до рук банку «Форум», який нещодавно ухвалив рішення про продаж майнового комплексу цукрового заводу двом немісцевим підприємствам «AL METAL» та «Троянські гіпси».
Городенківці не довіряють новим власникам і вимагають від прокуратури перевірити причини, що призвели до банкрутства заводу. Інша вимога містян – заборонити новим власникам цукрового заводу виділення земельних ділянок.
За радянських часів на території Прикарпаття було розташовано два цукрових заводи. Бовшівський в Галицькому районі вже порізаний на металобрухт. Городенківський не працює другий сезон. Спеціалісти кажуть, що через технологічні особливості цукроваріння його відновити важко вже через рік простою. Та і коштів на це потрібно чимало, – коментує голова обласної держадміністрації Микола Палійчук.
«27 мільйонів – непідйомна цифра. Відома схема, ми таких прикладів маємо багато. Швидше за все завод в Городенці працювати не буде. В минулому році ми хотіли допомогти продати, але сума така, що ніхто не зайде – не вигідно», – зазначив Микола Палійчук.
Без сировини завод не працюватиме
В Україні вирощування цукровогобуряка нині стало справою нерентабельною. Якщо колись в Городенківському районі буряком засівали по 4,5 тисячі гектарів землі, то в минулому році – у сто разів менше. Ціну 200 гривень за тонну цукрового буряка селяни називають «смішною». Тож перепрофільовуются на вирощування ріпаку. Хоча орної землі в сільськогосподарському районі достатньо для обох культур.
Городенківці обіцяють продовжувати боротьбу за свій завод, зокрема перекривати дороги та їхати з пікетуванням до Києва.
