Бібліотеки для незрячих
У новій бібліотеці для незрячих в Івано-Франківську є два комп’ютери, півсотні MP3-плеєрів і півтори тисячі аудіокниг. До цього у місті була міні-бібліотека, де за рік для незрячих могли придбати тільки певний ліміт книжок, максимум - двісті. До того ж, не всі незрячі володіють азбукою Брайля. Тепер будь-який відвідувач має змогу прослухати аудіокнижку, що йому до вподоби, розповіла кореспондентка Радіо Свобода в Івано-Франківську Галина Добош.
З 340 членів Івано-Франківської територіальної первинної організації УТОС третина є тотально сліпими. Колишня міні-бібліотека, читачами якої було з півсотні незрячих, мала невеликий фонд книжок на магнітних носіях. Саме ж приміщення 30 років не бачило ремонту. Зараз в новій бібліотеці є 2 комп’ютери зі спеціальними програмами, що дають можливість інвалідам по зору працювати на комп’ютері і входити в Інтернет. А ще 53 MP3-плеєри, 1050 аудіокниг на дисках. Створено бібліотечний каталог. Завдяки мерії і спонсорам обладнали не лише читальний зал, а й відремонтували офіс.
Іванофранківець Петро Федчишин зір втратив у 13 років, коли в руках розірвалася граната. Та за більш як піввіку чоловік не відмовився від читання. Опанував шрифт Брайля, слухав аудіокасети на магнітофоні, цікаві книжкові новинки йому вголос читали дружина і доньки. Незрячі, каже Петро Федчишин, змушені компенсувати відсутність зору дотиком і слухом. «Це єдине джерело інвалідам по зору, тим більше без залишків зору. Саме за допомогою аудіокнижки вони і здобувають інформацію».
Андрій Нечитайлов тотально сліпий. Але здобув вищу освіту і освоїв комп’ютер. Вже сім років працює з технікою і між своїми вважається «комп’ютерним гуру». В бібліотеці буде консультантом-інструктором, допомагатиме бажаючим освоїтися із технікою. В бібліотеці є і наукова і художня література – класика і сучасна. От тільки відвідувачі нарікають, що мало літератури україномовної. І коштує вона дорожче за російську.
Крім Івано-Франківської, в Україні є 72 бібліотеки для незрячих, проте стан справ у них кепський, констатує Сергій Васін, директор навчально-інформаційного комп’ютерного центру Українського товариства сліпих. За його словами, такі аудіо-бібліотеки створені на підприємствах цього товариства сліпих і саме вони закуповують літературу для бібліотечних фондів. А оскільки самі підприємства животіють, то і грошей на поповнення літературних новинок також не виділяють. «Звукові книжки вироблялися у нас в будинку звукозапису і друку в Києві. Він вже півроку не виробляє такі книги, бо нема замовлень. Тобто формально бібліотеки існують,але стан їх постійно погіршується», - говорить він.
Умови для працевлаштування незрячих людей в Україні
Світлофори з голосовим супроводом, звукові маячки у метро, центр для консультації батьків, у яких народилася незряча дитина. Це – лише частина того, що вдається громадським організаціям в Україні для допомоги незрячим. А якою є участь держави у допомозі таким громадським організаціям, зокрема, коли йдеться про працевлаштування? Про це розповіла Наталя Галкіна, начальник відділу Державної Комісії з питань діяльності громадських організацій інвалідів. «Є певні підприємства громадських організацій інвалідів. Наприклад, є УТОС – українське товариство сліпих - це громадська організація, яка також створила свої підприємства, де також працюють інваліди – десь приблизно біля 7 тисяч інвалідів. Є великі виробничі підприємства, сьогодні їх нараховується близько 70. Вони мають пільги по оподаткуванню, по податку на додану вартість, по прибутку, по землі».
За словами Сергія Васіна, директора навчально-інформаційного комп’ютерного центру Українського товариства сліпих, у радянські часи на підприємствах працювало 23 тисячі незрячих. Зараз – всього 6 тисяч. «Частина з них працює неповний робочий день або неповний місяць. Таким чином це неповна зайнятість. А виконують вони в основному фізичну працю - по складанню розеток, наприклад».
Киянин Анатолій - один із незрячих, кому пощастило знайти роботу. Анатолій працює масажистом. Але запорукою успіху в цьому була не допомога держави, а наполегливість, талант і сприяння друзів. «Близький друг допоміг, під’їхали, домовилися. Спочатку мене взяли на випробувальний термін, а потім вирішили залишити, бо було багато схвальних відгуків, багатьом сподобалася моя робота», - розповів він.
«Зрячий вибір»
Одна з безлічі проблем, з якими стикаються незрячі люди, це голосування на виборах. На дільницях дуже рідко можна зустріти
трафарети зі спеціальним шрифтом, завдяки яким ці виборці могли б самі поставити галочку біля прізвища обраного кандидата. Водночас, в незрячих дуже обмежені можливості для того, щоб дізнатися потрібну інформацію. Для допомоги таким виборцям у Харкові видали аудіокнижку «Зрячий вибір». Це – диск із інформацією про виборчі закони, а також біографії кандидатів та їхні програми.
Незрячий Сергій Позняков навчається в останньому класі харківської обласної спеціальної гімназії для сліпих дітей імені Короленка. Цього року 18-річний хлопець голосує вперше. «Ми, як і всі, думаємо, за кого голосувати. Але до нашої школи потрапляє мало інформації. Мало хто може прочитати ці бігборди, ми беремо інформацію лише з Інтернету», говорить він.
Щоб спробувати уявити собі, що таке не мати зору, можна навести лише один факт. Саме за допомогою зору людина отримує до дев’яноста відсотків інформації про навколишній світ. У день виборів незрячих можуть очікувати неприємні сюрпризи. Прийшли на дільницю - а за правилами, в кабінці може знаходитися лише одна людина. А як людині що не бачить поставити позначку в виборчому бюлетені без сторонньої допомоги?
