Так, впливова лондонська «Файненшел Таймз» вже неодноразово наголошувала, що головними гравцями на українській політичні сцені є саме українські олігархи, котрі переважно, на відміну від пересічних українських виборців, завжди розкладають свої яйця «у різні політичні кошики», тобто, підтримують відразу кількох кандидатів і на цих президентських виборах. Відзначалося також, що такі олігархи, як Віктор Пінчук, Ігор Коломойський, Дмитро Фірташ та й Ринат Ахметов, сповідують саме таку політичну тактику. І сьогодні «Файненшел Таймз» зауважує, що «Віктор Янукович сам визнає свою співпрацю з великим капіталом на користь економіки, у той час як пані Тимошенко пішла у популістський наступ на олігархів, хоча сама має покровителів великого бізнесу, особливо стального магната Сергія Таруту». Газета тут же цитує цього олігарха, котрий напередодні 7 лютого заспокоює, що, мовляв, «навіть у разі перемоги Віктора Януковича, я не бачу трагедії..., я впевнений – Янукович і Тимошенко мають на меті реформи, незалежно від того, хто переможе...».
Американський експерт Дуг Бандоу якраз наголошує у «Вашингтон Таймз» на тісному зв’язку чи не всіх українських політиків із великими грошима. «Під час голосування у грудні 2004 року у Ющенка, підтриманого Вашингтоном, були союзники в середовищі великого бізнесу, як і у Віктора Януковича, котрого атакували опоненти за те, що він є інструментом фінансових олігархів. Ющенко навіть об’єднався з фінансовою баронесою Юлією Тимошенко», – зауважує Дуг Бандоу.
А головний редактор лондонського впливового аналітичного журналу «Економіст», Едвард Лукас, зауважує на сторінках «Center for European policy Analysis», що «українські політики дійсно корумповані, обмежені і немудрі. Однак світова спільнота кожного разу базується у своїй політиці щодо України не на реальності, а на сподіваннях. Скажімо відверто, що Україна – це не просто збільшений варіант Польщі. У ній сильніше видніється внутрішня неоднорідність, її політичний клас слабший, а структурні проблеми набагато серйозніші, тому Україні необхідно більше часу, щоб позбутися від свого болючого минулого...Та й українцям необхідна менш суєтна стратегія, зосереджена на поступових буденних поліпшеннях, а не на скандальних гаслах...».
Американський експерт Дуг Бандоу якраз наголошує у «Вашингтон Таймз» на тісному зв’язку чи не всіх українських політиків із великими грошима. «Під час голосування у грудні 2004 року у Ющенка, підтриманого Вашингтоном, були союзники в середовищі великого бізнесу, як і у Віктора Януковича, котрого атакували опоненти за те, що він є інструментом фінансових олігархів. Ющенко навіть об’єднався з фінансовою баронесою Юлією Тимошенко», – зауважує Дуг Бандоу.
А головний редактор лондонського впливового аналітичного журналу «Економіст», Едвард Лукас, зауважує на сторінках «Center for European policy Analysis», що «українські політики дійсно корумповані, обмежені і немудрі. Однак світова спільнота кожного разу базується у своїй політиці щодо України не на реальності, а на сподіваннях. Скажімо відверто, що Україна – це не просто збільшений варіант Польщі. У ній сильніше видніється внутрішня неоднорідність, її політичний клас слабший, а структурні проблеми набагато серйозніші, тому Україні необхідно більше часу, щоб позбутися від свого болючого минулого...Та й українцям необхідна менш суєтна стратегія, зосереджена на поступових буденних поліпшеннях, а не на скандальних гаслах...».
