На вулиці біля конференц-голу, де давав свідчення Тоні Блер, десятки учасників протесту скандували слова «воєнний злочинець». Проте всередині зали атмосфера була спокійна, розважлива і методична.
Комісія у складі 5 осіб, яку призначив британський уряд для розслідування обставин участі Британії у війні в Іраку, допитувала Блера про його рішення повести країну на цю дуже непопулярну тут війну сім років тому.
Колишній прем’єр палко захищав свої дії. «Якби не було подій 11 вересня у США, наша оцінка ризику щодо дозволу Саддаму втілювати його програми, не була б такою самою. Але після 11 вересня, і якщо ви хочете, я тепер поясню, яку різницю спричинили ті події у ставленні як нашому, так і американському», – заявив Тоні Блер.
Його свідчення тривали весь робочий день із перервою на обід. Він сказав, що події 11 вересня 2001 року показали, яку фатальну загрозу являють для Європи й Америки антизахідні сили, котрі володіють зброєю масового знищення. Тож після того, як напад на Америку стався, Блер вирішив, що ризикувати з режимами, подібними до того, який очолював Саддам Хусейн, не можна. Причому Блер назвав кілька режимів, і до їх переліку включив і Північну Корею, яким, на його думку, тоді слід було покласти край.
«Після 11 вересня нам, звичайно ж, треба було давати собі раду з Афганістаном, але з того моменту й Іран, Лівія, Північна Корея, Ірак мали бути зупинені. Адже визнаєте: Абдул Кадир Хан, який був колишнім ученим-ядерником займався поширенням цих матеріалів», – наголосив колишній прем’єр-міністр Великої Британії.
Звинувачують у поспішному рішенні за умов браку доказів
Фахівці вважають, що, залучивши інші країни, Блер намагався зменшити вагу одного з важливих звинувачень опонентів на його адресу. Воно полягає в тому, що Блер поспішив підтримати окупацію Іраку Сполученими Штатами, незважаючи на брак доказів того, що Саддам Гусейн мав зв’язки з Аль-Каїдою, і навіть того, що Ірак мав хоч якісь значущі запаси хімічної й біологічної зброї. Це звинувачення посилилося недавно, коли було оприлюднено доповідну записку прем’єру тодішнього міністра закордонних справ Джака Стро, в якій мовилося, що доказів про зв’язок із Аль-Каїдою нема, і що «небезпека Іраку не посилилася внаслідок 11 вересня».
Блер також заявив, що його рішення і рішення парламенту йти на війну за відсутності відповідної другої резолюції Ради Безпеки ООН (яку блокували Росія та Франція), ґрунтувалося на абсолютній упевненості, яка походила від розвідки, щодо того, що Саддам Хусейн мав хімічну й біологічну зброю. Після вторгнення до Іраку таку зброю знайти не вдалося.
Тоні Блер також сказав, що і сьогодні вчинив би так само, і пояснив, що Саддам порушував резолюції ООН протягом 10 років. Перед тим він мав хімічну й біологічну зброю і використовував її, призвівши до майже мільйона людських жертв. Тож ні Блер, ні парламент не були готові ризикувати за таких обставин. Не можна було дозволити, щоб зброя масового знищення потрапила з Іраку до рук терористів.
Політичний оглядач щоденника Times Майкл Байніон сказав, що Блер змушений захищатися, бо свідчення декого з його найближчих помічників породили сумніви, чи діяв він у найкращих національних інтересах.
«Люди, з якими вони вже говорили, сказали слова, що викликали гнів і здивування, а також відчуття, що потрібні додаткові відповіді на запитання. Зокрема, щодо процесу, за яким британське втручання в Іраку було визнано британським урядом як законне після багатьох суперечок. Чи чинився тиск на людину, яка ухвалювала це рішення для уряду, чи пан Блер справді дав обіцянку Джорджу Бушу задовго до того, як сказав Британії, що це питання залишається відкритим, і що уряд все ще намагається досягти дипломатичного розв’язання», – зауважує політичний оглядач.
Комісія працюватиме ще півроку. Протягом наступних двох місяців свідчення має дати також нинішній прем’єр Ґордон Браун. Висновки комісії, згідно із визначеними для неї повноваженнями, не можуть призвести до карного переслідування когось з осіб, що дають свідчення.
Комісія у складі 5 осіб, яку призначив британський уряд для розслідування обставин участі Британії у війні в Іраку, допитувала Блера про його рішення повести країну на цю дуже непопулярну тут війну сім років тому.
Колишній прем’єр палко захищав свої дії. «Якби не було подій 11 вересня у США, наша оцінка ризику щодо дозволу Саддаму втілювати його програми, не була б такою самою. Але після 11 вересня, і якщо ви хочете, я тепер поясню, яку різницю спричинили ті події у ставленні як нашому, так і американському», – заявив Тоні Блер.
Його свідчення тривали весь робочий день із перервою на обід. Він сказав, що події 11 вересня 2001 року показали, яку фатальну загрозу являють для Європи й Америки антизахідні сили, котрі володіють зброєю масового знищення. Тож після того, як напад на Америку стався, Блер вирішив, що ризикувати з режимами, подібними до того, який очолював Саддам Хусейн, не можна. Причому Блер назвав кілька режимів, і до їх переліку включив і Північну Корею, яким, на його думку, тоді слід було покласти край.
«Після 11 вересня нам, звичайно ж, треба було давати собі раду з Афганістаном, але з того моменту й Іран, Лівія, Північна Корея, Ірак мали бути зупинені. Адже визнаєте: Абдул Кадир Хан, який був колишнім ученим-ядерником займався поширенням цих матеріалів», – наголосив колишній прем’єр-міністр Великої Британії.
Звинувачують у поспішному рішенні за умов браку доказів
Фахівці вважають, що, залучивши інші країни, Блер намагався зменшити вагу одного з важливих звинувачень опонентів на його адресу. Воно полягає в тому, що Блер поспішив підтримати окупацію Іраку Сполученими Штатами, незважаючи на брак доказів того, що Саддам Гусейн мав зв’язки з Аль-Каїдою, і навіть того, що Ірак мав хоч якісь значущі запаси хімічної й біологічної зброї. Це звинувачення посилилося недавно, коли було оприлюднено доповідну записку прем’єру тодішнього міністра закордонних справ Джака Стро, в якій мовилося, що доказів про зв’язок із Аль-Каїдою нема, і що «небезпека Іраку не посилилася внаслідок 11 вересня».
Блер також заявив, що його рішення і рішення парламенту йти на війну за відсутності відповідної другої резолюції Ради Безпеки ООН (яку блокували Росія та Франція), ґрунтувалося на абсолютній упевненості, яка походила від розвідки, щодо того, що Саддам Хусейн мав хімічну й біологічну зброю. Після вторгнення до Іраку таку зброю знайти не вдалося.
Тоні Блер також сказав, що і сьогодні вчинив би так само, і пояснив, що Саддам порушував резолюції ООН протягом 10 років. Перед тим він мав хімічну й біологічну зброю і використовував її, призвівши до майже мільйона людських жертв. Тож ні Блер, ні парламент не були готові ризикувати за таких обставин. Не можна було дозволити, щоб зброя масового знищення потрапила з Іраку до рук терористів.
Політичний оглядач щоденника Times Майкл Байніон сказав, що Блер змушений захищатися, бо свідчення декого з його найближчих помічників породили сумніви, чи діяв він у найкращих національних інтересах.
«Люди, з якими вони вже говорили, сказали слова, що викликали гнів і здивування, а також відчуття, що потрібні додаткові відповіді на запитання. Зокрема, щодо процесу, за яким британське втручання в Іраку було визнано британським урядом як законне після багатьох суперечок. Чи чинився тиск на людину, яка ухвалювала це рішення для уряду, чи пан Блер справді дав обіцянку Джорджу Бушу задовго до того, як сказав Британії, що це питання залишається відкритим, і що уряд все ще намагається досягти дипломатичного розв’язання», – зауважує політичний оглядач.
Комісія працюватиме ще півроку. Протягом наступних двох місяців свідчення має дати також нинішній прем’єр Ґордон Браун. Висновки комісії, згідно із визначеними для неї повноваженнями, не можуть призвести до карного переслідування когось з осіб, що дають свідчення.
