Шотландці святкують день народження свого великого поета. Серед інших його відзначають і в шотландському автономному парламенті у час, коли шотландський уряд готується оприлюднити законопроект про референдум, який дозволив би провести цього року плебісцит щодо виходу Шотландії зі складу Великої Британії. А Роберт Бернс є невід’ємною часткою шотландської національної тотожності. Для шотландців він значить приблизно те саме, що Тарас Шевченко для українців.
Вечері на честь Бернса сьогодні пройдуть чи не в кожній шотландській домівці, а також у шотландських соціальних клубах і товариствах, пабах і ресторанах по всій Великій Британії. Під час вечері згадується життя поета, 250-річчя якого відзначалося торік, читають його вірші, які він писав шотландським діалектом англійської.Більшість шотландців скажуть, що скотс – це окрема мова. Серед віршів, можливо, прозвучить і іронічна поезія 1785 року «До воші».
Гаґґіс запивають шотландським віскі
А споживається на вечері національна шотландська страва – гаґґіс, яку запивають шотландським віскі. Найперші такі вечері організували друзі поета на річницю його смерті наприкінці 18 століття у шотландському графстві Ейршир, і з того часу вони не припинялися, хоча пізніше були перенесені на його день народження.
Вечеря Бернса може бути формальною або неформальною. Вона включає вже згадану страву гаґґіс. Шотландці жартують, що гаґґіс – це тварина, що водиться в їхній країні. Існує відома гумористична поема Бернса, в якій він звертається до гаґґіс. Саме цей вірш неодмінно читають на вечерях, коли гаґґіс подається на стіл. Для невтаємничених повідомимо, що насправді гаґґіс робиться із нутрощів вівці, включно з печінкою, серцем та легенями, які перекручуються на фарш і варяться із сумішшю вівсянки і спецій. Відтак усе набивається до міхура вівці і вариться.
Формальні вечері влаштовують організації на кшталт Вільних масонів та товариств святого Андрія – покровителя Шотландії. На них здебільшого присутні лише чоловіки, і проводяться вони за суворим стандартним сценарієм, включаючи обов’язкові тексти Бернса, що їх читають присутні.У центрі церемонії – внесення гаґґіс до кімнати під звуки шотландської волинки.
Вечері на честь Бернса сьогодні пройдуть чи не в кожній шотландській домівці, а також у шотландських соціальних клубах і товариствах, пабах і ресторанах по всій Великій Британії. Під час вечері згадується життя поета, 250-річчя якого відзначалося торік, читають його вірші, які він писав шотландським діалектом англійської.Більшість шотландців скажуть, що скотс – це окрема мова. Серед віршів, можливо, прозвучить і іронічна поезія 1785 року «До воші».
Гаґґіс запивають шотландським віскі
А споживається на вечері національна шотландська страва – гаґґіс, яку запивають шотландським віскі. Найперші такі вечері організували друзі поета на річницю його смерті наприкінці 18 століття у шотландському графстві Ейршир, і з того часу вони не припинялися, хоча пізніше були перенесені на його день народження.
Вечеря Бернса може бути формальною або неформальною. Вона включає вже згадану страву гаґґіс. Шотландці жартують, що гаґґіс – це тварина, що водиться в їхній країні. Існує відома гумористична поема Бернса, в якій він звертається до гаґґіс. Саме цей вірш неодмінно читають на вечерях, коли гаґґіс подається на стіл. Для невтаємничених повідомимо, що насправді гаґґіс робиться із нутрощів вівці, включно з печінкою, серцем та легенями, які перекручуються на фарш і варяться із сумішшю вівсянки і спецій. Відтак усе набивається до міхура вівці і вариться.
Формальні вечері влаштовують організації на кшталт Вільних масонів та товариств святого Андрія – покровителя Шотландії. На них здебільшого присутні лише чоловіки, і проводяться вони за суворим стандартним сценарієм, включаючи обов’язкові тексти Бернса, що їх читають присутні.У центрі церемонії – внесення гаґґіс до кімнати під звуки шотландської волинки.
