Напередодні дня Злуки у 1990 році у львівських крамницях викупили чи не всю жовту і блакитну тканини, про це розкаже кожен у місті, хто брав участь у живому ланцюзі. І уже вдома люди шили українські прапори. З ними і вийшли цілими родинами на вулиці міст і сіл, щоб з’єднатись у єдиний ланцюг Злуки.
Щоб він не був розірваний, зі Львова готові були відіслати автобуси з людьми, але цього не знадобилось. Адже ініціатива акції була підтримана простими людьми в усіх областях, які вели до столиці.
Ніхто людям не платив ніяких грошей за участь в акції, кожен вийшов з веління власного серця.
«Ми хотіли відчути настрої серед українців»
«Була необхідність тоді здійснити акцію, це був ще СРСР. На Західній Україні ми вже багато що могли собі дозволити, говорити, читати, виступати, а на Сході у Києві було не те. Львівську облраду вже очолював Чорновіл. Хотіли акцію мирну у легальній формі з нагоди Соборності, щоб ніхто не міг її заперечити і заборонити. Ця акція була помічена. Найважливіше, що ми побачили, що захід вдався не лише на території Західної України, але його підтримали аж до Києва. Це була одна зі спроб побачити, наскільки національні ідеї популярні, наскільки люди поза Західною Україною готові відстоювати незалежність», – каже львів’янин Маркіян Іващишин.
22 січня 1918 року Центральна Рада Української Народної Республіки Універсалом оголосила Україну самостійною Державою, а рівно через рік відбулась історична подія – об’єднання Української Народної Республіки і Західно-Української Народної Республіки.
Мрія тисяч українців про Соборну Самостійну державу здійснилась, але ненадовго. Адже війська київського уряду не змогли протистояти численній Червоній Армії. Армію Денікіна підтримали Франція і Англія. Голова уряду й командувач Симон Петлюра сподівався на підтримку Польщі, якій і погодився віддати Галичину.
Лишень у 1991 році Україна здобула незалежність.
Живий ланцюг йшов від серця мільйонів
Ланцюг Злуки, студентська революція на граніті, а згодом помаранчевий майдан, на думку Маркіяна Іващишина, – наймасштабніші акції, які йшли від серця мільйонів людей. Живий ланцюг не був заполітизованим, кон’юнктурним.
«За 1990, 1991 рік так усе швидко відбувалось і стиснулось, ми так швидко отримали незалежність і без великих зусиль, можливо, й тому, нині ми переживаємо так багато проблем, що надто легко далась незалежність. Покутуємо, мабуть. Але ми тоді орієнтувались, що побудова держави – довгий процес і ще зачепить наших дітей», – каже Маркіян Іващишин.
Сьогодні у центрі Львова з нагоди Дня Соборності України проведуть мітинг з політичними гаслами і закликами на підтримку одного з кандидатів на посаду Президента. Людей на це зібрання звозитимуть не лише зі Львівської, але й сусідніх областей. А це, мабуть, тільки підтверджує, що політична ситуація у державі галичанам не до вподоби і вони не мають довіри ні до кого з українських політиків.
За словами Маркіяна Іващишина, лише у двох випадках мешканці західних областей готові на протести: коли буде реальна загроза державності або ж запровадять другу державну мову. Але, за переконанням Маркіяна Іващишина, жоден із кандидатів не насмілиться на такі кроки.
