Дитина як жертва розлучень
Батьки 6-річного Назара офіційно не розлучені, але не живуть разом уже 5 років. Мати Оксана говорить, що принципово відмовилася від матеріальної підтримки з боку чоловіка, оскільки, на її думку, це має бути добровільна справа. «Якщо батько з’являється раз на пів року, а бачаться вони не частіше, і дарує дитині дуже дорогу іграшку – це впливає на дитину лише в перший час. Але чим старше стає дитина, тим більше вона розуміє, що ці іграшки нічого не варті. Тому що для дитини потрібна любов та підтримка батьків постійна. Після останньої зустрічі з батьком син сказав, що не хоче більше бачитися з татом. Діти набагато розумніші за нас, вони дуже чітко розуміють хоче їх хтось бачити чи не хоче», - сказала Оксана.
Понад 10 тисяч українців, яких суд змушує платити аліменти, відмовляються це робити, згідно зі статистикою Міністерства юстиції України. Хоча 164 стаття Кримінального кодексу передбачає покарання за «ухилення від сплати аліментів на утримання дітей» до одного року ув’язнення. А якщо злісного аліментника засудять вдруге, йому «світять» 3 роки позбавлення волі. Щоправда, на практиці за ґратами за цей злочин опиняються одиниці, розповідає юрист Наталя Петрова. «Якщо подружжя розлучилося і розлючене одне на одного, той хто пішов з родини, вважає, що своїми коштами на підтримку дитини, він насправді буде надавати підтримку колишній дружині чи колишньому чоловіку і не хоче цього робити. Він чи вона не розуміють, що дитина потребує великих витрат щодня».
Близько року тому киянин Олександр розлучився. Спочатку кілька місяців колишня дружина дозволяла бачитися з сином, а згодом просто змінила номер телефону, розповідає сестра Олександра Вікторія. «Спробував приїздити у дитсадочок, щоб хоча б поговорити з дитиною. В результаті виник величезний скандал, колишня жінка прилетіла з роботи і просто забрала дитину. Налаштувала вихователів дитсадка так, що після першої спроби вони його на поріг не пускають. За підсумками розлучення він має право бачити дитину двічі на тиждень».
Дитина не винна у чварах батьків
Розлучення батьків – майже неминуча травма для їхньої дитини або дітей. Хоча, насправді, все залежить від культури поведінки та спілкування подружжя. І як би тато й мама не побили горщики, їм варто пам’ятати, що дитина не винна у їхніх чварах, наголошує психолог Наталя Лесенко. «Батьки повинні домовлятися. І якщо вони готові йти на зустріч один одному заради спокійного стану дитини, мені здається, вони домовляться». Емоційні заперечення: я такий, а ти така, я пішов, а ти пішла - це не доросла розмова, зазначає психолог. Адже при цьому кожен із подружжя залишається при своїх інтересах, а страждає дитина.
Четвертий місяць поспіль у Центрі в справах сім’ї та жінок одного з районів Києва працюють курси психологічної допомоги подружжям, які перебувають на порозі розлучення, розповідає психолог цього центру Олеся Яковенко. «До нас не обов’язково подружжя приходять в парах. Наша задача скоріше направлена на стосунки подружжя, на комфортне перебування у власній родині, щоб люди зрозуміли, чи хочуть вони бути в цих стосунках, чи взагалі можуть бути разом».
Гарна тенденція!
За 11 місяців 2009 року в Україні розірвали 134 тисячі шлюбів - це найнижчий показник за останні 10 років, повідомляє Міністерство юстиції України. «Це добра тенденція і треба радіти», - зазначає соціолог Ірина Прибиткова. За її словами, попри економічну кризу демографічна картина минулого року покращилася: вдалося зупинити криву смертності, зросла народжуваність, як не дивно, але фінансова нестабільність лише зміцнила українські сім’ї.
Розлучення батьків, говорять психологи, утричі збільшує можливість розлучення у майбутньому їхніх дітей. А у малюків, котрі зростали у повній сім’ї, у дорослому віці розпадається лише один із двадцяти шлюбів.
Батьки 6-річного Назара офіційно не розлучені, але не живуть разом уже 5 років. Мати Оксана говорить, що принципово відмовилася від матеріальної підтримки з боку чоловіка, оскільки, на її думку, це має бути добровільна справа. «Якщо батько з’являється раз на пів року, а бачаться вони не частіше, і дарує дитині дуже дорогу іграшку – це впливає на дитину лише в перший час. Але чим старше стає дитина, тим більше вона розуміє, що ці іграшки нічого не варті. Тому що для дитини потрібна любов та підтримка батьків постійна. Після останньої зустрічі з батьком син сказав, що не хоче більше бачитися з татом. Діти набагато розумніші за нас, вони дуже чітко розуміють хоче їх хтось бачити чи не хоче», - сказала Оксана.
Понад 10 тисяч українців, яких суд змушує платити аліменти, відмовляються це робити, згідно зі статистикою Міністерства юстиції України. Хоча 164 стаття Кримінального кодексу передбачає покарання за «ухилення від сплати аліментів на утримання дітей» до одного року ув’язнення. А якщо злісного аліментника засудять вдруге, йому «світять» 3 роки позбавлення волі. Щоправда, на практиці за ґратами за цей злочин опиняються одиниці, розповідає юрист Наталя Петрова. «Якщо подружжя розлучилося і розлючене одне на одного, той хто пішов з родини, вважає, що своїми коштами на підтримку дитини, він насправді буде надавати підтримку колишній дружині чи колишньому чоловіку і не хоче цього робити. Він чи вона не розуміють, що дитина потребує великих витрат щодня».
Близько року тому киянин Олександр розлучився. Спочатку кілька місяців колишня дружина дозволяла бачитися з сином, а згодом просто змінила номер телефону, розповідає сестра Олександра Вікторія. «Спробував приїздити у дитсадочок, щоб хоча б поговорити з дитиною. В результаті виник величезний скандал, колишня жінка прилетіла з роботи і просто забрала дитину. Налаштувала вихователів дитсадка так, що після першої спроби вони його на поріг не пускають. За підсумками розлучення він має право бачити дитину двічі на тиждень».
Дитина не винна у чварах батьків
Розлучення батьків – майже неминуча травма для їхньої дитини або дітей. Хоча, насправді, все залежить від культури поведінки та спілкування подружжя. І як би тато й мама не побили горщики, їм варто пам’ятати, що дитина не винна у їхніх чварах, наголошує психолог Наталя Лесенко. «Батьки повинні домовлятися. І якщо вони готові йти на зустріч один одному заради спокійного стану дитини, мені здається, вони домовляться». Емоційні заперечення: я такий, а ти така, я пішов, а ти пішла - це не доросла розмова, зазначає психолог. Адже при цьому кожен із подружжя залишається при своїх інтересах, а страждає дитина.
Четвертий місяць поспіль у Центрі в справах сім’ї та жінок одного з районів Києва працюють курси психологічної допомоги подружжям, які перебувають на порозі розлучення, розповідає психолог цього центру Олеся Яковенко. «До нас не обов’язково подружжя приходять в парах. Наша задача скоріше направлена на стосунки подружжя, на комфортне перебування у власній родині, щоб люди зрозуміли, чи хочуть вони бути в цих стосунках, чи взагалі можуть бути разом».
Гарна тенденція!
За 11 місяців 2009 року в Україні розірвали 134 тисячі шлюбів - це найнижчий показник за останні 10 років, повідомляє Міністерство юстиції України. «Це добра тенденція і треба радіти», - зазначає соціолог Ірина Прибиткова. За її словами, попри економічну кризу демографічна картина минулого року покращилася: вдалося зупинити криву смертності, зросла народжуваність, як не дивно, але фінансова нестабільність лише зміцнила українські сім’ї.
Розлучення батьків, говорять психологи, утричі збільшує можливість розлучення у майбутньому їхніх дітей. А у малюків, котрі зростали у повній сім’ї, у дорослому віці розпадається лише один із двадцяти шлюбів.
