Поїхати з Угорщини до сусідньої України не становить великої проблеми для тутешніх українців. Дорога до українського кордону автомобілем чи на поїзді займає всього кілька годин. Дехто там і святкує Різдво за старим стилем. Однак таких щасливців останнім часом не так вже й багато, бо ж під час кризи легко можна втратити роботу, а так зване українське Різдво припадає саме на робочий день.
Водночас додають клопоту посилені перевірки на кордоні, дорожнеча на пальне, квитки тощо. А хочеться ж неодмінно поїхати всією сім’єю до родичів, друзів...
Улюблена кутя Наталі Драгоманової
89-літня пані Наталія Драгоманова-Бартаї, онука Михайла Драгоманова та онучата племінниця Лесі Українки, вже не наважується вирушати у неблизьку дорогу: дається взнаки поважний вік і здоров’я підводить. Через те вона святкує українське Різдво з дітьми, онуками і правнуками в Будапешті, причому неодмінно розповідає їм, як це відбувалося колись в українських родинах.
«У моїй молодості дуже спокійненько празникували – тільки родина збиралася. Мама пекла медовика. Я ще й сьогодні відчуваю його духмяний запах. Дванадцяти страв мама не мала змоги варити... Тут я готую лише кутю. Але доброї пшениці нині вже не купиш, до того ж теперішня кутя ніколи не буде такою смачною, як у роки моєї молодості. Бо зараз мак мелють машинкою, а ми розтирали мак у дерев’яній макітрі, поки мак не випустить білий сік», – поділилася спогадами юності Наталія Драгоманова-Бартаї, яка живе в Будапешті з 1943 року.
Різдво за повною програмою
Пані Драгоманова-Бартаї знає чимало українських родин у Будапешті, де намагаються святкувати традиційне українське Різдво. Серед них і сім’я Музичуків із міста Бровари. Надія з чоловіком Анатолієм і донькою приїхали до Угорщини на початку 1990-х років. Музичуки за фахом історики, але Надія захоплюється традиційною українською кулінарією.
«Шостого січня я завжди готую 12 страв, – каже вона. – Фантазую, видумую... Хочеться, щоб виглядало воно оригінально, святково. Це борщ, вареники, кутя, узвар, багато страв із квасолі, риби, пісні пиріжки... Тобто, щоб не було нічого м’ясного, а лише пісне. Тому і називається все це багата кутя».
Повніше і яскравіше угорські українці святкують Різдво за східним обрядом у тих сім’ях, де живуть старші члени родини – бабуся чи дідусь, або коли з України приїде хтось із знайомих чи родичів. Не уникають такої нагоди і багатодітні українські сім’ї.
Свого часу традицію відзначення українського Різдва у Центральноєвропейському університеті під егідою фонду Джорджа Сороса започаткували студенти з України. Такі вечори збирають багато іноземних прихильників. Майже щороку в Будапешті українська громада Угорщини влаштовує для краян велику різдвяну вечерю зі святковою концертною програмою, конкурсами і розвагами. Серед гостей заходу чимдалі більше угорців.
Водночас додають клопоту посилені перевірки на кордоні, дорожнеча на пальне, квитки тощо. А хочеться ж неодмінно поїхати всією сім’єю до родичів, друзів...
Улюблена кутя Наталі Драгоманової
89-літня пані Наталія Драгоманова-Бартаї, онука Михайла Драгоманова та онучата племінниця Лесі Українки, вже не наважується вирушати у неблизьку дорогу: дається взнаки поважний вік і здоров’я підводить. Через те вона святкує українське Різдво з дітьми, онуками і правнуками в Будапешті, причому неодмінно розповідає їм, як це відбувалося колись в українських родинах.
«У моїй молодості дуже спокійненько празникували – тільки родина збиралася. Мама пекла медовика. Я ще й сьогодні відчуваю його духмяний запах. Дванадцяти страв мама не мала змоги варити... Тут я готую лише кутю. Але доброї пшениці нині вже не купиш, до того ж теперішня кутя ніколи не буде такою смачною, як у роки моєї молодості. Бо зараз мак мелють машинкою, а ми розтирали мак у дерев’яній макітрі, поки мак не випустить білий сік», – поділилася спогадами юності Наталія Драгоманова-Бартаї, яка живе в Будапешті з 1943 року.
Різдво за повною програмою
Пані Драгоманова-Бартаї знає чимало українських родин у Будапешті, де намагаються святкувати традиційне українське Різдво. Серед них і сім’я Музичуків із міста Бровари. Надія з чоловіком Анатолієм і донькою приїхали до Угорщини на початку 1990-х років. Музичуки за фахом історики, але Надія захоплюється традиційною українською кулінарією.
«Шостого січня я завжди готую 12 страв, – каже вона. – Фантазую, видумую... Хочеться, щоб виглядало воно оригінально, святково. Це борщ, вареники, кутя, узвар, багато страв із квасолі, риби, пісні пиріжки... Тобто, щоб не було нічого м’ясного, а лише пісне. Тому і називається все це багата кутя».
Повніше і яскравіше угорські українці святкують Різдво за східним обрядом у тих сім’ях, де живуть старші члени родини – бабуся чи дідусь, або коли з України приїде хтось із знайомих чи родичів. Не уникають такої нагоди і багатодітні українські сім’ї.
Свого часу традицію відзначення українського Різдва у Центральноєвропейському університеті під егідою фонду Джорджа Сороса започаткували студенти з України. Такі вечори збирають багато іноземних прихильників. Майже щороку в Будапешті українська громада Угорщини влаштовує для краян велику різдвяну вечерю зі святковою концертною програмою, конкурсами і розвагами. Серед гостей заходу чимдалі більше угорців.
