2009-й для Білорусі розпочався з разової девальвації національної валюти на 20 відсотків. Уряд пішов також на певні ринкові кроки в економіці, що дозволило Білорусі отримати стабілізаційний кредит МВФ вперше з 1995 року.
Економічна лібералізація супроводжувалася першими кроками в лібералізації політичній – ситуація з дотриманням прав людини стала кращою, в Білорусі майже не залишилося політв’язнів. За цим уважно спостерігали на Заході, у 2009 році Євросоюз відійшов від політики ізоляції офіційного Мінська до діалогу. Було призупинено візові санкції проти Олександра Лукашенка та його оточення. Президент Білорусі вперше за останні 13 років побував із візитами в країнах ЄС – Італії та Литві, мав зустріч із Папою Римським та італійським прем’єром Сільвіо Берлусконі. Вперше у Мінську з візитами перебували високі представники Євросоюзу – Хав’єр Солана та Беніта Ферерро-Вальднер.
Говорячи про нові взаємини з Білоруссю, пані Ферерро-Вальднер зазначила: «Звісно, що ми залишаємося на півдорозі у відносинах із Білоруссю, якщо можна так сказати. Але ми бачимо, що білоруська влада робить важливі кроки у правильному напрямку».
Покращилися відносини між Києвом і Мінськом
Вінцем нової політики ЄС стосовно Білорусі стало запрошення цієї країни до програми «Східне партнерство». Одним із посередників у діалозі Мінська та Брюсселя став Київ. 2009 року з візитом у Білорусі побував Президент України Віктор Ющенко – вперше за час свого президентства. Взаємини між офіційним Києвом та Мінськом помітно покращилися вперше з часів Помаранчевої революції, яка свого часу викликала була неспокій у білоруської влади.
Цього року президент Лукашенко висловив подяку українському лідерові: «Ми дуже вдячні вам, Вікторе Андрійовичу, за те, що ви особисто зробили для того, щоб Білорусь була у «Східному партнерстві». Ми з Україною, це наша спільна позиція, разом беремо участь у європейський справах».
Половинчата і нетривка «внутрішня» лібералізація
Попри ці так звані «перемоги» на зовнішньому фронті політична лібералізація в самій Білорусі виявилася нетривкою, половинчатою. Наприклад, влада зареєстрували один опозиційний рух, але не зареєстрували три опозиційні партії, дозволила передплату через пошту двом опозиційним газетам, а 12 газет залишилися «за бортом», внесені зміни у виборче законодавство, але суто косметичні.
Опозиційні політики не раз негативно висловлювалися з цього приводу. За словами голови «Руху за Свободу» Олександра Мілінкевіча, від поступу у справі політичної лібералізації залежить подальше зближення Білорусі та ЄС.
«Європейський Союз мав надію, що процес демократичних реформ у Білорусі буде йти більш швидкими кроками. Цього не відбулося, – наголошує він. – І є певне розчарування. Білоруська сторона мала б розуміти, що наразі будується певна ступінь довіри і тут не може бути забагато кроків».
Відверту заяву з цього приводу наприкінці року зробив і Європарламент, який ухвалив резолюцію щодо ситуації в Білорусі.
Один із авторів цієї резолюції Яцек Протасєвіч зазначив: «Європарламент висловив своє занепокоєння зростанням репресій, які мали місце останнім часом в Білорусі, зокрема проти молодих діячів опозиції. Ми уважливо стежимо за ситуацією в Білорусі, бачимо, що робиться погано, і не будемо на це закривати свої очі».
Анонімні представники Брюсселя висловилися більш радикально – за їхніми словами, Євросоюз не привітав би, коли б на чергових президентських виборах у 2011 році учетверте балотувався Олександр Лукашенко. Тоді як для нього така позиція є малоприйнятною, що взагалі може загальмувати процес зближення Білорусі та ЄС.
Економічна лібералізація супроводжувалася першими кроками в лібералізації політичній – ситуація з дотриманням прав людини стала кращою, в Білорусі майже не залишилося політв’язнів. За цим уважно спостерігали на Заході, у 2009 році Євросоюз відійшов від політики ізоляції офіційного Мінська до діалогу. Було призупинено візові санкції проти Олександра Лукашенка та його оточення. Президент Білорусі вперше за останні 13 років побував із візитами в країнах ЄС – Італії та Литві, мав зустріч із Папою Римським та італійським прем’єром Сільвіо Берлусконі. Вперше у Мінську з візитами перебували високі представники Євросоюзу – Хав’єр Солана та Беніта Ферерро-Вальднер.
Говорячи про нові взаємини з Білоруссю, пані Ферерро-Вальднер зазначила: «Звісно, що ми залишаємося на півдорозі у відносинах із Білоруссю, якщо можна так сказати. Але ми бачимо, що білоруська влада робить важливі кроки у правильному напрямку».
Покращилися відносини між Києвом і Мінськом
Вінцем нової політики ЄС стосовно Білорусі стало запрошення цієї країни до програми «Східне партнерство». Одним із посередників у діалозі Мінська та Брюсселя став Київ. 2009 року з візитом у Білорусі побував Президент України Віктор Ющенко – вперше за час свого президентства. Взаємини між офіційним Києвом та Мінськом помітно покращилися вперше з часів Помаранчевої революції, яка свого часу викликала була неспокій у білоруської влади.
Цього року президент Лукашенко висловив подяку українському лідерові: «Ми дуже вдячні вам, Вікторе Андрійовичу, за те, що ви особисто зробили для того, щоб Білорусь була у «Східному партнерстві». Ми з Україною, це наша спільна позиція, разом беремо участь у європейський справах».
Половинчата і нетривка «внутрішня» лібералізація
Попри ці так звані «перемоги» на зовнішньому фронті політична лібералізація в самій Білорусі виявилася нетривкою, половинчатою. Наприклад, влада зареєстрували один опозиційний рух, але не зареєстрували три опозиційні партії, дозволила передплату через пошту двом опозиційним газетам, а 12 газет залишилися «за бортом», внесені зміни у виборче законодавство, але суто косметичні.
Опозиційні політики не раз негативно висловлювалися з цього приводу. За словами голови «Руху за Свободу» Олександра Мілінкевіча, від поступу у справі політичної лібералізації залежить подальше зближення Білорусі та ЄС.
«Європейський Союз мав надію, що процес демократичних реформ у Білорусі буде йти більш швидкими кроками. Цього не відбулося, – наголошує він. – І є певне розчарування. Білоруська сторона мала б розуміти, що наразі будується певна ступінь довіри і тут не може бути забагато кроків».
Відверту заяву з цього приводу наприкінці року зробив і Європарламент, який ухвалив резолюцію щодо ситуації в Білорусі.
Один із авторів цієї резолюції Яцек Протасєвіч зазначив: «Європарламент висловив своє занепокоєння зростанням репресій, які мали місце останнім часом в Білорусі, зокрема проти молодих діячів опозиції. Ми уважливо стежимо за ситуацією в Білорусі, бачимо, що робиться погано, і не будемо на це закривати свої очі».
Анонімні представники Брюсселя висловилися більш радикально – за їхніми словами, Євросоюз не привітав би, коли б на чергових президентських виборах у 2011 році учетверте балотувався Олександр Лукашенко. Тоді як для нього така позиція є малоприйнятною, що взагалі може загальмувати процес зближення Білорусі та ЄС.
