22 грудня закінчився термін перебування на посаді голови Вищого адміністративного суду Олександра Пасенюка. Відтак виникла ситуація, коли з’явилося одразу двоє виконувачів обов’язків голови ВАСУ – і сам попередній голова, і його перший заступник Микола Сірош. Пасенюка підтримала президія Вищого адмінсуду, а Сіроша – Рада суддів України та голова Верховного суду Василь Онопенко.
Ситуація виникла через те, що у 2007 році Конституційний Суд визнав нечинним порядок призначення суддів на адміністративні посади Президентом. А нову процедуру відтоді так і не було визначено законом.
«Влада в Україні є безперервною, – каже член парламентського комітету з питань правосуддя, депутат-регіонал Вадим Колесниченко. – Це питання вирішене Конституцією. Наприклад, Президент виконує свої обов’язки до вступу на цю посаду новобраного голови держави. Пасенюк, виконуючи цей принцип, призначив себе виконувачем обов’язків голови – до ухвалення рішення про обрання нового голови адмінсуду у визначений законом спосіб. Помилково його заступник по-своєму витлумачив чинне законодавство і призначив сам себе в. о. голови».
Але є й інші тлумачення: після закінчення терміну Пасенюка його посада звільнилася, а за відсутності голови його обов’язки, за законодавством, виконує його перший заступник.
Влада заразила суддів конфліктністю
Наразі суперечку дещо розв’язав Конституційний Суд, який ухвалив рішення, що Рада суддів може лише пропонувати, але не затверджувати кандидатури на адміністративні суддівські посади. Проте порядок призначення суддів досі залишається невизначеним.
Проблема набуває особливої актуальності у зв’язку з тим, що Вищий адміністративний суд – єдина інстанція, яка згідно з законом може ухвалювати рішення щодо результатів президентських виборів, дій та бездіяльності Центральної виборчої комісії.
«На жаль, конфліктність, яка притаманна останнім часом усім нашим державним органам, дісталася і судової системи, – каже член парламентського комітету з питань правосуддя, депутат-бютівець Святослав Олійник. – Сьогодні ми змушені констатувати конфлікт, сторонами якого є, з одного боку, Верховний суд, а з іншого – спеціалізовані суди, в тому числі Вищий адміністративний суд України. Це ключовий суд, який розглядатиме скарги на результати виборів. Я думаю, що недоцільно сьогодні робити якісь зміни керівництва цього суду через те, що вони будуть занадто політизовані».
Політичний вимір суддівської кризи
Депутат-регіонал Вадим Колесниченко вважає, що зараз Вищий адмінсуд спроможний ухвалити легітимне рішення щодо виборчих суперечок. «Нема жодного питання щодо правомірності ухвалення рішень всім складом Вищого адміністративного суду», – стверджує він.
Проте заступник голови президентського Секретаріату Ігор Попов бачить у відсутності повноправного голови ВАСУ загрозу того, що рішення суду можуть бути поставлені під сумнів якоюсь зі сторін виборчого процесу. «Вищий адміністративний суд є дієздатним, – каже Попов. – Там працює багато професійних людей. Але проблема в тому, що конфлікт довкола голови ВАСУ допоможе тим, хто захоче поставити під сумнів рішення цієї судової інстанції».
За словами експертів Комітету виборців України, конфлікт довкола посади голови ВАСУ доводить, що судова гілка влади стала заручницею політичної боротьби, а загальна кількість проблем довкола проведення виборів Президента досягла критичної межі.
Ситуація виникла через те, що у 2007 році Конституційний Суд визнав нечинним порядок призначення суддів на адміністративні посади Президентом. А нову процедуру відтоді так і не було визначено законом.
«Влада в Україні є безперервною, – каже член парламентського комітету з питань правосуддя, депутат-регіонал Вадим Колесниченко. – Це питання вирішене Конституцією. Наприклад, Президент виконує свої обов’язки до вступу на цю посаду новобраного голови держави. Пасенюк, виконуючи цей принцип, призначив себе виконувачем обов’язків голови – до ухвалення рішення про обрання нового голови адмінсуду у визначений законом спосіб. Помилково його заступник по-своєму витлумачив чинне законодавство і призначив сам себе в. о. голови».
Але є й інші тлумачення: після закінчення терміну Пасенюка його посада звільнилася, а за відсутності голови його обов’язки, за законодавством, виконує його перший заступник.
Влада заразила суддів конфліктністю
Наразі суперечку дещо розв’язав Конституційний Суд, який ухвалив рішення, що Рада суддів може лише пропонувати, але не затверджувати кандидатури на адміністративні суддівські посади. Проте порядок призначення суддів досі залишається невизначеним.
Проблема набуває особливої актуальності у зв’язку з тим, що Вищий адміністративний суд – єдина інстанція, яка згідно з законом може ухвалювати рішення щодо результатів президентських виборів, дій та бездіяльності Центральної виборчої комісії.
«На жаль, конфліктність, яка притаманна останнім часом усім нашим державним органам, дісталася і судової системи, – каже член парламентського комітету з питань правосуддя, депутат-бютівець Святослав Олійник. – Сьогодні ми змушені констатувати конфлікт, сторонами якого є, з одного боку, Верховний суд, а з іншого – спеціалізовані суди, в тому числі Вищий адміністративний суд України. Це ключовий суд, який розглядатиме скарги на результати виборів. Я думаю, що недоцільно сьогодні робити якісь зміни керівництва цього суду через те, що вони будуть занадто політизовані».
Політичний вимір суддівської кризи
Депутат-регіонал Вадим Колесниченко вважає, що зараз Вищий адмінсуд спроможний ухвалити легітимне рішення щодо виборчих суперечок. «Нема жодного питання щодо правомірності ухвалення рішень всім складом Вищого адміністративного суду», – стверджує він.
Проте заступник голови президентського Секретаріату Ігор Попов бачить у відсутності повноправного голови ВАСУ загрозу того, що рішення суду можуть бути поставлені під сумнів якоюсь зі сторін виборчого процесу. «Вищий адміністративний суд є дієздатним, – каже Попов. – Там працює багато професійних людей. Але проблема в тому, що конфлікт довкола голови ВАСУ допоможе тим, хто захоче поставити під сумнів рішення цієї судової інстанції».
За словами експертів Комітету виборців України, конфлікт довкола посади голови ВАСУ доводить, що судова гілка влади стала заручницею політичної боротьби, а загальна кількість проблем довкола проведення виборів Президента досягла критичної межі.
