Мешканцям Каталонії – частини Іспанії, що має сильне окреме національне самоусвідомлення і що лежить на північному сході Іберійського півострова на кордоні з Францією, було запропоновано відповісти на запитання: «Чи погоджуєтеся ви з тим, щоб Каталонія стала соціальною, демократичною і незалежною державою, членом Європейського Союзу?».
Організаторами виступили місцеві асоціації, які одержали підтримку з боку деяких політичних партій та профспілок. Плебісцит не має чинності закону, бо щоб бути офіційним в Іспанії, референдум мусить мати мандат центрального уряду в Мадриді. Сподівання організаторів полягають у тому, що переконливий результат на користь незалежності разом із належною явкою просунуть це питання на головне місце порядку денного політичного життя Іспанії.
Ініціативна група об’єдналася під парасолькою організації, що має назву «Народна консультація щодо незалежності каталонського народу». Явка становила 30 відсотків, що значно менше від 40, на які сподівалися організатори, і від 50 відсотків на референдумі 3 роки тому, коли виборцям було запропоновано підтримати Статут автономії регіону.
«Перевага була на боці громадян, які не голосували»
Мадридський політичний оглядач Моніка Пінья-Каррерас не вважає цей референдум репрезентативним. «Референдум у Каталонії організували партії, що мають найбільш пронезалежницькі почуття. З того, що явка становила лише 30 відсотків, стало зрозуміло, що перевага була на боці громадян, які не голосували, – каже вона. – Адже ті, що не поділяють незалежницьких поглядів, не прийшли до урн для голосування. Як здається, це вказує на те, що на нинішній момент більшість каталонців хочуть залишатися іспанцями».
Голова каталонського автономного уряду Хосе Монтілья вважає, що чинний Статут автономії задовольняє більшість каталонців. Він сказав про це, відкриваючи нову станцію метро: «Ця лінія метро є для об’єднання каталонців так само, як для об’єднання є й лінія на самоуправління, яку визначає наш Статут».
Проте не викликає сумнівів і те, що значна частина мешканців Каталонії все-таки хотіла б, щоб їхня країна, що має власну каталанську мову й окрему культуру, відокремилася від Іспанії. Вони кажуть, що промислово розвинений регіон, на який припадає 25 відсотків валового внутрішнього продукту Іспанії, робить значно більший внесок до іспанської економіки, ніж одержує назад від центру.
Зокрема, голова футбольного клубу «Барселона» Жуан Лапорта, що є палким прихильником незалежності, сказав газеті El País, що начебто Каталонія гине, її нищать, і каталонці мусять на це реагувати. На його думку, каталонці не можуть далі миритися із накладеним на них податковим тягарем та нападами на їхні права й свободи.
Організатори планують провести подібні референдуми й в інших частинах Каталонії, зокрема, у столиці, Барселоні, та великих містах Жироні і Льєйді на початку наступного року.
Організаторами виступили місцеві асоціації, які одержали підтримку з боку деяких політичних партій та профспілок. Плебісцит не має чинності закону, бо щоб бути офіційним в Іспанії, референдум мусить мати мандат центрального уряду в Мадриді. Сподівання організаторів полягають у тому, що переконливий результат на користь незалежності разом із належною явкою просунуть це питання на головне місце порядку денного політичного життя Іспанії.
Ініціативна група об’єдналася під парасолькою організації, що має назву «Народна консультація щодо незалежності каталонського народу». Явка становила 30 відсотків, що значно менше від 40, на які сподівалися організатори, і від 50 відсотків на референдумі 3 роки тому, коли виборцям було запропоновано підтримати Статут автономії регіону.
«Перевага була на боці громадян, які не голосували»
Мадридський політичний оглядач Моніка Пінья-Каррерас не вважає цей референдум репрезентативним. «Референдум у Каталонії організували партії, що мають найбільш пронезалежницькі почуття. З того, що явка становила лише 30 відсотків, стало зрозуміло, що перевага була на боці громадян, які не голосували, – каже вона. – Адже ті, що не поділяють незалежницьких поглядів, не прийшли до урн для голосування. Як здається, це вказує на те, що на нинішній момент більшість каталонців хочуть залишатися іспанцями».
Голова каталонського автономного уряду Хосе Монтілья вважає, що чинний Статут автономії задовольняє більшість каталонців. Він сказав про це, відкриваючи нову станцію метро: «Ця лінія метро є для об’єднання каталонців так само, як для об’єднання є й лінія на самоуправління, яку визначає наш Статут».
Проте не викликає сумнівів і те, що значна частина мешканців Каталонії все-таки хотіла б, щоб їхня країна, що має власну каталанську мову й окрему культуру, відокремилася від Іспанії. Вони кажуть, що промислово розвинений регіон, на який припадає 25 відсотків валового внутрішнього продукту Іспанії, робить значно більший внесок до іспанської економіки, ніж одержує назад від центру.
Зокрема, голова футбольного клубу «Барселона» Жуан Лапорта, що є палким прихильником незалежності, сказав газеті El País, що начебто Каталонія гине, її нищать, і каталонці мусять на це реагувати. На його думку, каталонці не можуть далі миритися із накладеним на них податковим тягарем та нападами на їхні права й свободи.
Організатори планують провести подібні референдуми й в інших частинах Каталонії, зокрема, у столиці, Барселоні, та великих містах Жироні і Льєйді на початку наступного року.
