– Пане міністре, Міжнародний валютний фонд припинив кредитування України, принаймні до президентських виборів, – скасував виплату чергового траншу позики, близько 4 мільярдів доларів. Як відсутність цих грошей позначиться на економіці України?
– Безумовно, зайвими ці кошти не були б. Були напрямки, які мали б профінансуватись за рахунок цих коштів. З іншого боку, трагедії немає. Значить, будемо жити в більш жорстких умовах. Головна проблема, як на мене, що сьогодні немає реальних перспектив ухвалити бюджет 2010 року до президентських виборів. Проблема взагалі в контексті процедурному.
Уряду не зрозуміло. На останньому засіданні уряду ми обговорювали, а що Верховна Рада зробила, коли на нас поклали зобов’язання врахувати і звести в таблицю близько тисячі пропозицій народних депутатів, що там кожен наговорив. Тобто, сьогодні цей бюджетний процес застопорився, так само, як і всі інші. На превеликий жаль, доводиться констатувати, що тільки після президентських виборів і формування інституцій уже буде якась чіткість.
З іншого боку, щодо житлово-комунального господарства, то 18 років туди особливо не йшли жодні інвестиції. Я думаю, ще 2-3 місяці воно протягне. Інша річ, що дійсно, наступний рік буде дуже гострим. Треба для переважної більшості підприємств реальні інвестиції. В цій ситуації, мені здається, головне реформування міжбюджетних відносин, щоб місцеві бюджети нарешті отримали свої кошти, щоб туди інвестувати.
– Сьогодні ви проводите підсумкове засідання за результатами впровадження в Україні проекту «Розвиток міської інфраструктури». Сюди залучались кошти Світового банку. Чи відчують пересічні українці ці кошти? На що саме їх мають спрямувати?
– Це кошти на модернізацію систем водопостачання. Але в нас на сьогодні є ще одна принципова домовленість, погодженість. Я дуже вдячний колегам Світового банку, що вони готові її розглядати і збільшувати обсяг коштів для фінансування проектів модернізації водопостачання і для проектів у системі теплопостачання. А відчують пересічні українці в тих містах, де місцеві органи влади і міські голови, в першу чергу, проявили ініціативу.
Це ж не на всю Україну, це конкретні міста і конкретні проекти. Це близько 20 міст: і Коломия, і Сміла, і Славутич. Щодо великих міст – Чернігів, Івано-Франківськ. В Одесі молодці, вони вже по два кредити встигли взяти. І це в той час, поки всі інші голосували й очікували якихось там хмарних коштів з інших джерел. Просто зараз треба всім включати всі можливі механізми для залучення коштів.
Але головне питання будь-якого кредиту, будь-яких інвестицій – це тарифна політика. Поки ми будемо грати в популізм, будемо загравати з тарифами, непокритими з інших джерел, до тих пір буде в занепаді житлово-комунальне господарство. Тарифна політика – головне в усій цій реформі.
– Тобто ви за підвищення тарифів?
– Ні, я за те, щоб тарифи були такими розумними, щоб вони, з одного боку, могли залучити інвестиції, але кожна інвестиція спрямована на пониження тарифів. Ось у цьому парадокс. Треба навчитись, бо це наука, дуже складна економічна наука. Так ось будь-яка інвестиція – це скорочення витрат, модернізація котлів, зменшення витрат наших будинків, лічильники, зменшення споживання тепла або води. Саме тому маємо парадоксальну ситуацію: кошти залучаємо, а тарифи, може, і не треба піднімати, а навпаки, треба збалансовувати. І вони врешті будуть знижуватись.
– Безумовно, зайвими ці кошти не були б. Були напрямки, які мали б профінансуватись за рахунок цих коштів. З іншого боку, трагедії немає. Значить, будемо жити в більш жорстких умовах. Головна проблема, як на мене, що сьогодні немає реальних перспектив ухвалити бюджет 2010 року до президентських виборів. Проблема взагалі в контексті процедурному.
Уряду не зрозуміло. На останньому засіданні уряду ми обговорювали, а що Верховна Рада зробила, коли на нас поклали зобов’язання врахувати і звести в таблицю близько тисячі пропозицій народних депутатів, що там кожен наговорив. Тобто, сьогодні цей бюджетний процес застопорився, так само, як і всі інші. На превеликий жаль, доводиться констатувати, що тільки після президентських виборів і формування інституцій уже буде якась чіткість.
З іншого боку, щодо житлово-комунального господарства, то 18 років туди особливо не йшли жодні інвестиції. Я думаю, ще 2-3 місяці воно протягне. Інша річ, що дійсно, наступний рік буде дуже гострим. Треба для переважної більшості підприємств реальні інвестиції. В цій ситуації, мені здається, головне реформування міжбюджетних відносин, щоб місцеві бюджети нарешті отримали свої кошти, щоб туди інвестувати.
– Сьогодні ви проводите підсумкове засідання за результатами впровадження в Україні проекту «Розвиток міської інфраструктури». Сюди залучались кошти Світового банку. Чи відчують пересічні українці ці кошти? На що саме їх мають спрямувати?
– Це кошти на модернізацію систем водопостачання. Але в нас на сьогодні є ще одна принципова домовленість, погодженість. Я дуже вдячний колегам Світового банку, що вони готові її розглядати і збільшувати обсяг коштів для фінансування проектів модернізації водопостачання і для проектів у системі теплопостачання. А відчують пересічні українці в тих містах, де місцеві органи влади і міські голови, в першу чергу, проявили ініціативу.
Це ж не на всю Україну, це конкретні міста і конкретні проекти. Це близько 20 міст: і Коломия, і Сміла, і Славутич. Щодо великих міст – Чернігів, Івано-Франківськ. В Одесі молодці, вони вже по два кредити встигли взяти. І це в той час, поки всі інші голосували й очікували якихось там хмарних коштів з інших джерел. Просто зараз треба всім включати всі можливі механізми для залучення коштів.
Але головне питання будь-якого кредиту, будь-яких інвестицій – це тарифна політика. Поки ми будемо грати в популізм, будемо загравати з тарифами, непокритими з інших джерел, до тих пір буде в занепаді житлово-комунальне господарство. Тарифна політика – головне в усій цій реформі.
– Тобто ви за підвищення тарифів?
– Ні, я за те, щоб тарифи були такими розумними, щоб вони, з одного боку, могли залучити інвестиції, але кожна інвестиція спрямована на пониження тарифів. Ось у цьому парадокс. Треба навчитись, бо це наука, дуже складна економічна наука. Так ось будь-яка інвестиція – це скорочення витрат, модернізація котлів, зменшення витрат наших будинків, лічильники, зменшення споживання тепла або води. Саме тому маємо парадоксальну ситуацію: кошти залучаємо, а тарифи, може, і не треба піднімати, а навпаки, треба збалансовувати. І вони врешті будуть знижуватись.
