Мета форуму – навчити активну частину суспільства сприяти подоланню таких ганебних явищ, як насильство у сім’ї, сексуальне насильство, насильство на роботі тощо. Його учасниками, окрім експертів ООН, громадських активістів та журналістів, є студенти, старшокласники, психологи. За круглим столом на форумі йшлося про те, що сімейне насильство забирає більше життів, ніж дорожньо-транспортні пригоди. За останній місяць лише волиняни довідалися і про татуся-гвалтівника, і про чоловіка та сина-вбивць.
Деспот у сім’ї – звична річ?
На Рівненщині за минулий рік правоохоронці змушені були «присмирити» близько чотирьох з половиною тисяч сімейних тиранів. Зробити це дещо легше після внесення змін до законодавства на початку цього року, – каже старший інспектор міліції Олег Шандрук. Адже розмір штрафних санкцій, які застосовують до правопорушників, зріс. Водночас до них можна застосовувати адмінарешт на період до розгляду справи в суді. «Тим самим ми захищаємо сім’ю від нового злочину», – зазначив Олег Шандрук.
Втім, п’ята частина сімейних насильників знову береться за своє. Змінювати їхню поведінку мали б кризові центри, про які йдеться в законі, проте такі кризові центри створені лише у Львові, Києві і Житомирі. Тому велику частку психокорекційної роботи беруть на себе громадські організації – такі як Рівненський центр «Чайка» – розповідає його керівник Лариса Гунько.
«Якщо раніше ми більше працювали в Рівному і районних містах, то нині намагаємося дійти до сільських глибинок, тому що, на превеликий жаль, на селі у сім’ях склався стереотип, що все це нормально, і там зустрічаються безпрецедентні випадки насильства», – зазначила Лариса Гунько.
Типове явище необхідно долати
Йдеться не тільки про неправомірне застосування сили до людини, – каже експерт з попередження насилля та з прав жінок в Україні Світлана Павлиш. Згідно статистики, українки часто витрачають по 4-6 годин на день для хатньої роботи.
«Це своєрідний вид звичайного насильства, - пояснює експерт, - про нього так само треба говорити – звичайно, він трапляється не в кожних сім’ях. А ще ми говоримо зазвичай про насильство фізичне, забуваючи про психологічне й економічне»
З вересня нинішнього року громадські активісти, правоохоронці, соціальні служби та відділи у справах сім’ї та молоді ведуть спільний реєстр заяв від потерпілих – повідомив керівник відділу сім’ї та молоді Рівненської облдержадміністрації Михайло Волинець. Якщо до однієї з цих організацій звертаються з заявою потерпілі або навіть їхні сусіди, то усі ці інстанції координують роботу, узагальнюють інформацію та в разі необхідності ухвалюють спільні рішення щодо реабілітації та поновлення прав потерпілих. А в районах дільничним, котрі не завжди встигають прибути після отримання сигналу про сімейне насильство, з нинішнього грудня допомагатимуть громадські помічники.
Роботи – непочатий край. Головне – спонукати людей через просвітницьку роботу не замикатись у собі і не терпіти жодних проявів фізичного насильства у сім’ї, яке нерідко починається з насильства психологічного – наголошують організатори форуму.
(Івано-Франківськ – Київ – Прага)
Деспот у сім’ї – звична річ?
На Рівненщині за минулий рік правоохоронці змушені були «присмирити» близько чотирьох з половиною тисяч сімейних тиранів. Зробити це дещо легше після внесення змін до законодавства на початку цього року, – каже старший інспектор міліції Олег Шандрук. Адже розмір штрафних санкцій, які застосовують до правопорушників, зріс. Водночас до них можна застосовувати адмінарешт на період до розгляду справи в суді. «Тим самим ми захищаємо сім’ю від нового злочину», – зазначив Олег Шандрук.
Втім, п’ята частина сімейних насильників знову береться за своє. Змінювати їхню поведінку мали б кризові центри, про які йдеться в законі, проте такі кризові центри створені лише у Львові, Києві і Житомирі. Тому велику частку психокорекційної роботи беруть на себе громадські організації – такі як Рівненський центр «Чайка» – розповідає його керівник Лариса Гунько.
«Якщо раніше ми більше працювали в Рівному і районних містах, то нині намагаємося дійти до сільських глибинок, тому що, на превеликий жаль, на селі у сім’ях склався стереотип, що все це нормально, і там зустрічаються безпрецедентні випадки насильства», – зазначила Лариса Гунько.
Типове явище необхідно долати
Йдеться не тільки про неправомірне застосування сили до людини, – каже експерт з попередження насилля та з прав жінок в Україні Світлана Павлиш. Згідно статистики, українки часто витрачають по 4-6 годин на день для хатньої роботи.
«Це своєрідний вид звичайного насильства, - пояснює експерт, - про нього так само треба говорити – звичайно, він трапляється не в кожних сім’ях. А ще ми говоримо зазвичай про насильство фізичне, забуваючи про психологічне й економічне»
З вересня нинішнього року громадські активісти, правоохоронці, соціальні служби та відділи у справах сім’ї та молоді ведуть спільний реєстр заяв від потерпілих – повідомив керівник відділу сім’ї та молоді Рівненської облдержадміністрації Михайло Волинець. Якщо до однієї з цих організацій звертаються з заявою потерпілі або навіть їхні сусіди, то усі ці інстанції координують роботу, узагальнюють інформацію та в разі необхідності ухвалюють спільні рішення щодо реабілітації та поновлення прав потерпілих. А в районах дільничним, котрі не завжди встигають прибути після отримання сигналу про сімейне насильство, з нинішнього грудня допомагатимуть громадські помічники.
Роботи – непочатий край. Головне – спонукати людей через просвітницьку роботу не замикатись у собі і не терпіти жодних проявів фізичного насильства у сім’ї, яке нерідко починається з насильства психологічного – наголошують організатори форуму.
(Івано-Франківськ – Київ – Прага)
