Інші території – не означає «чужі», а значить, паралельні кіно території. Так стверджують організатори фестивалю, який вчора завершився у Донецьку.
Ідея створити цей «паралельний» кіносвіт у шахтарській столиці виникла чотири роки тому, коли в місті з’явилась студія альтернативного кінографа «Нові режисери». Фестиваль сповідує ту саму ідеологію, що й «Нові режисери».
Митці кажуть, що ігнорування катастрофічної ситуації у будь-якому національному кінематографі призведе до остаточної перемоги комерційного кіно. Але Україні в цьому плані дещо пощастило: хоча українське експериментальне кіно не є публічним, воно кількісно переважає популярне кіно, констатує організатор фестивалю Ярослав Васюткевич.
«Експериментальне кіно вже святкує перемогу над мейнстрімом, що фактично перетворюється на попсове кіно», – каже Васюткевич.
За його словами, фестиваль – єдине місце, де молоді режисери можуть показати власні творіння. На цей раз любителі альтернативного кіно зі всієї України надіслали організаторам понад 100 стрічок загальною довжиною більше 15 годин. Всі вони ледве вмістились у програму фестивалю.
Порівняно з минулим роком, дещо змінився настрій фільмів: у них стало менше безнадії, смутку, з’явилось місце для гумору. Найбільше стрічок надійшло з Києва і Донецька.
Автор експериментального кіно донеччанин Петро Армяновський сподівається, що згодом Донецьк за кількістю показів кіноальтернативи стане в рівень із Києвом і Харковом. «Існує кіно, яке грає на інших струнах, торкається інших почуттів. Мені здається, у Донецьку є великий потенціал по розкриттю цих чакр і монацій», – каже Армяновський.
Судити молодих режисерів приїхали колеги з фестивалю «Молодість» і з Ірпенського кінофестивалю. Документаліст Олескандр Дірдовський провів для донеччан і гостей міста авторський майстер-клас. Він згадував один із своїх останніх візитів у Донецьк, коли йому довелось побачити в одному з дворів центрального Донецька зібрану із гвіздків самодільну скульптуру Дон Кіхота.
«Це може бути одним із символів цього фестивалю, тому що інша територія – це якраз територія таких фантастичних Дон Кіхотів, які тут зібрались, і знімають кіно за власний рахунок. Хоча зараз вже не дев’яності, коли камера VHS коштувала як три квартири. Зараз знімати кіно трохи легше», – сміється Дірдовский.
До речі, на вихідні у Києві відбувся показ торішніх фільмів фестивалю. Організатори сподіваються, що демонстрації цьогорічних «Інших територій» не доведеться чекати так довго.
Ідея створити цей «паралельний» кіносвіт у шахтарській столиці виникла чотири роки тому, коли в місті з’явилась студія альтернативного кінографа «Нові режисери». Фестиваль сповідує ту саму ідеологію, що й «Нові режисери».
Митці кажуть, що ігнорування катастрофічної ситуації у будь-якому національному кінематографі призведе до остаточної перемоги комерційного кіно. Але Україні в цьому плані дещо пощастило: хоча українське експериментальне кіно не є публічним, воно кількісно переважає популярне кіно, констатує організатор фестивалю Ярослав Васюткевич.
«Експериментальне кіно вже святкує перемогу над мейнстрімом, що фактично перетворюється на попсове кіно», – каже Васюткевич.
За його словами, фестиваль – єдине місце, де молоді режисери можуть показати власні творіння. На цей раз любителі альтернативного кіно зі всієї України надіслали організаторам понад 100 стрічок загальною довжиною більше 15 годин. Всі вони ледве вмістились у програму фестивалю.
Порівняно з минулим роком, дещо змінився настрій фільмів: у них стало менше безнадії, смутку, з’явилось місце для гумору. Найбільше стрічок надійшло з Києва і Донецька.
Автор експериментального кіно донеччанин Петро Армяновський сподівається, що згодом Донецьк за кількістю показів кіноальтернативи стане в рівень із Києвом і Харковом. «Існує кіно, яке грає на інших струнах, торкається інших почуттів. Мені здається, у Донецьку є великий потенціал по розкриттю цих чакр і монацій», – каже Армяновський.
Судити молодих режисерів приїхали колеги з фестивалю «Молодість» і з Ірпенського кінофестивалю. Документаліст Олескандр Дірдовський провів для донеччан і гостей міста авторський майстер-клас. Він згадував один із своїх останніх візитів у Донецьк, коли йому довелось побачити в одному з дворів центрального Донецька зібрану із гвіздків самодільну скульптуру Дон Кіхота.
«Це може бути одним із символів цього фестивалю, тому що інша територія – це якраз територія таких фантастичних Дон Кіхотів, які тут зібрались, і знімають кіно за власний рахунок. Хоча зараз вже не дев’яності, коли камера VHS коштувала як три квартири. Зараз знімати кіно трохи легше», – сміється Дірдовский.
До речі, на вихідні у Києві відбувся показ торішніх фільмів фестивалю. Організатори сподіваються, що демонстрації цьогорічних «Інших територій» не доведеться чекати так довго.
