Михайло Погребинський, політолог:
«До всього, що говорить щодо стратегічних речей Ющенко потрібно ставитися обережно. Оскільки шансів втілити це у життя у нього немає. Але, у принципі, йдеться про співпрацю між Україною, Білоруссю та Литвою, що може бути ефективним, не залежно від того, хто буде керівником держави. Скажімо, створення транспортних коридорів між Балтійським та Чорним морями, про що там йшлося. Це робити потрібно у рамках «Східного партнерства». Думаю, що це має певні позитивні перспективи. Знову ж таки, незалежно від того, чим завершиться виборча боротьба в Україні».
Вадим Дубнов, оглядач Радіо Свобода:
«Цю подію слід розглядати для кожного учасника окремо. Для України це демонстрація свята неслухняності. Це лінія Ющенка. Лінія на демонстрацію дистанціювання від Росії та наголос на своїй майбутній, і, мовляв, швидкій євроінтеграції. Але, думаю, для України це не потрібно розглядати, як системне явище. Вибори не за горами, Ющенко навряд чи стане президентом. А його наступник продовжуватиме цю лінію приблизно у цьому ж дусі, але за формою це буде не так демонстративно.
Що ж до Білорусі, то Лукашенко дуже активно зараз продовжує свій рух в ГУАМ, оскільки все те, що ми спостерігаємо, це «нова редакція ГУАМ». Але «ГУАМ», який ініційований та визнаний Європою, визнаний по справжньому. Оскільки ГУАМ був визнаний достатньо декларативно та формально, а це «новий ГУАМ», який веде самостійну гру за підтримки Європи. І Лукашенко вривається у нього. Він активно працює з Україною, з Грузією, з Азербайджаном. Щоправда, з різним успіхом. Але робота триває, і це уже цілком усвідомлена похідна зі «Східним партнерством». Сюди могла б увійти ще Латвія, яка дуже зацікавлена у нормальних стосунках із Білоруссю. Хоча Латвії зараз не до того, а от Литва завжди висловлювала достатню готовність до того, щоб бути, якщо не локомотивом, то поводирем цього регіону до Європи...»
Кость Бондаренко, політолог:
«Ця угода не могла бути підписана кілька років тому, прихильники Помаранчевої революції розцінювали Олександра Лукашенка, як диктатора. Останнім же часом змінилося ставлення до Лукашенка у Європі. Його приймає Папа (Римський), його приймають глави європейських держав. Тож, відповідно, таким чином змінилося ставлення до Лукашенка і в Україні. Нагадаю, що свої пропозиції щодо будівництва спільного транспортного коридору Лукашенко направив Вільнюсу та Києву ще два роки тому, однак вони не зреагували на них. Сьогодні ж можна говорити про те, що реабілітація Лукашенка у Європі призвела до того, що Вільнюс і Київ повернулися до пропозицій Лукашенка у починають втілювати їх».
(Прага – Київ)
