Яких саме утисків зазнають українські діти?
Половина дітей визначили, що право на вільне висловлювання своєї думки, власні погляди та переконання порушується найчастіше, згідно з даними Міністерства у справах сім’ї, молоді та спорту. 23 % дітей зазначили, що порушують їхнє право на якісну медичну допомогу, а 22 % – право на освіту, розповідає очільник відомства Юрій Павленко.
«І ще один факт, який виявило дослідження, – 40 % українських дітей стверджують, що їхні права порушуються в сім’ї, безпосередньо батьками, братами та сестрами. Ще третина дітей (30 %) відзначила, що їхні права порушуються однолітками», – додає міністр.
Українське законодавство щодо захисту прав дітей на практиці не реалізується, і це найбільша проблема, вважає Марія Алексеєнко, голова Жіночого консорціуму.
«Наші дані показують, що діти зазнають насильства в усіх сферах: у школі, вдома, на вулиці, в інтернатах», – каже вона. Проте Україна приділяє найбільшу увагу праву дитини на сім’ю, зазначає Марія Алексеєнко.
Одна з проблем – бідність
Представництво дитячого фонду ООН (ЮНІСЕФ) відзначило прогрес у захисті прав дітей в Україні. За словами керівника Представництва ЮНІСЕФ в Україні Юкіе Мокуо, в Україні, зокрема, успішно реформують систему опіки над дітьми. «За останні 5 років практично в 6 разів зросла кількість дітей, яких усиновили та взяли під опіку в дитячі будинки сімейного типу», – відзначила вона.
Але вистачає і проблем – в Україні залишається багато злиденних дітей, зазначає Юкіе Мокуо. «Бідність серед дітей поки що залишається достатньо високою. Необхідно також надавати більший обсяг ресурсів на підтримку дітей та родин, які є соціально вразливими. Наприклад, у 2007 році 18 % ВВП було витрачено на пенсійне забезпечення, однак лише 1,4 % – на виплати сім’ям та дітям. І зараз на тлі економічної кризи ситуація стає ще більш загостреною», – каже вона.
Торік в Україні за межею бідності перебувала кожна четверта сім’я з однією дитиною, 40 % родин із двома дітьми і три чверті багатодітних сімей.
Жертву пригнічення можна легко визначити
Якщо дитина зазнає фізичних та психологічних утисків із боку батьків, у неї мало шансів на захист. Адже жертва пригнічення рідко наважується поскаржитися стороннім людям, зазначають психологи.
Але якщо вона, наприклад, ходить до дитячого садочка, вихователь легко може визначити, що з нею відбувається. Інша річ, чи захоче вихователь (або вчитель у школі) звертати на це увагу, розповідає психолог Наталя Кухтіна.
«Іще в дитячому садочку виділяються діти, яких батьки не люблять або тримають у дуже суворих умовах – це відслідковується. Якщо дитинка, яка тихесенько-тихесенько сидить, нікого не турбує, дуже до всіх лагідна – треба відразу бити на сполох, бо дитина не може бути такою», – застерігає фахівець.
Дорослі мають пояснювати дитині її права
Найсильніша зброя – це знання: якщо дорослі пояснюють дитині її права, то неповнолітнім легше буде їх відстояти, вважає правозахисник Марія Алексеєнко, голова громадської організації «Жіночий консорціум».
«Найкраще таку інформацію розповсюджувати в шкільному середовищі, де діти проводять більше часу, і навіть самі вчителі доволі часто не володіють достатньою інформацією про права дитини», – каже вона.
Також до цього часу одним із джерел інформації була Всеукраїнська дитяча лінія при Міністерстві у справах сім’ї, молоді та спорту, і дитина могла безкоштовно зателефонувати на цю лінію і отримати певну інформацію щодо проблеми, яка її турбує.
Порушення прав дітей починаються, зокрема, з того, що чимало батьків в Україні розрізняють фізичне покарання і насилля – на це звертають увагу психологи. Такі тата і мами визнають: фізичні знущання – річ погана і недопустима. А от «виховувати ременем» – це, на їхню думку, не тільки прийнятно, а й корисно. Із тим, що подібні «педагогічні» методи теж є насильством та ігноруванням прав дитини, батьки часто не погоджуються.
Половина дітей визначили, що право на вільне висловлювання своєї думки, власні погляди та переконання порушується найчастіше, згідно з даними Міністерства у справах сім’ї, молоді та спорту. 23 % дітей зазначили, що порушують їхнє право на якісну медичну допомогу, а 22 % – право на освіту, розповідає очільник відомства Юрій Павленко.
«І ще один факт, який виявило дослідження, – 40 % українських дітей стверджують, що їхні права порушуються в сім’ї, безпосередньо батьками, братами та сестрами. Ще третина дітей (30 %) відзначила, що їхні права порушуються однолітками», – додає міністр.
Українське законодавство щодо захисту прав дітей на практиці не реалізується, і це найбільша проблема, вважає Марія Алексеєнко, голова Жіночого консорціуму.
«Наші дані показують, що діти зазнають насильства в усіх сферах: у школі, вдома, на вулиці, в інтернатах», – каже вона. Проте Україна приділяє найбільшу увагу праву дитини на сім’ю, зазначає Марія Алексеєнко.
Одна з проблем – бідність
Представництво дитячого фонду ООН (ЮНІСЕФ) відзначило прогрес у захисті прав дітей в Україні. За словами керівника Представництва ЮНІСЕФ в Україні Юкіе Мокуо, в Україні, зокрема, успішно реформують систему опіки над дітьми. «За останні 5 років практично в 6 разів зросла кількість дітей, яких усиновили та взяли під опіку в дитячі будинки сімейного типу», – відзначила вона.
Але вистачає і проблем – в Україні залишається багато злиденних дітей, зазначає Юкіе Мокуо. «Бідність серед дітей поки що залишається достатньо високою. Необхідно також надавати більший обсяг ресурсів на підтримку дітей та родин, які є соціально вразливими. Наприклад, у 2007 році 18 % ВВП було витрачено на пенсійне забезпечення, однак лише 1,4 % – на виплати сім’ям та дітям. І зараз на тлі економічної кризи ситуація стає ще більш загостреною», – каже вона.
Торік в Україні за межею бідності перебувала кожна четверта сім’я з однією дитиною, 40 % родин із двома дітьми і три чверті багатодітних сімей.
Жертву пригнічення можна легко визначити
Якщо дитина зазнає фізичних та психологічних утисків із боку батьків, у неї мало шансів на захист. Адже жертва пригнічення рідко наважується поскаржитися стороннім людям, зазначають психологи.
Але якщо вона, наприклад, ходить до дитячого садочка, вихователь легко може визначити, що з нею відбувається. Інша річ, чи захоче вихователь (або вчитель у школі) звертати на це увагу, розповідає психолог Наталя Кухтіна.
«Іще в дитячому садочку виділяються діти, яких батьки не люблять або тримають у дуже суворих умовах – це відслідковується. Якщо дитинка, яка тихесенько-тихесенько сидить, нікого не турбує, дуже до всіх лагідна – треба відразу бити на сполох, бо дитина не може бути такою», – застерігає фахівець.
Дорослі мають пояснювати дитині її права
Найсильніша зброя – це знання: якщо дорослі пояснюють дитині її права, то неповнолітнім легше буде їх відстояти, вважає правозахисник Марія Алексеєнко, голова громадської організації «Жіночий консорціум».
«Найкраще таку інформацію розповсюджувати в шкільному середовищі, де діти проводять більше часу, і навіть самі вчителі доволі часто не володіють достатньою інформацією про права дитини», – каже вона.
Також до цього часу одним із джерел інформації була Всеукраїнська дитяча лінія при Міністерстві у справах сім’ї, молоді та спорту, і дитина могла безкоштовно зателефонувати на цю лінію і отримати певну інформацію щодо проблеми, яка її турбує.
Порушення прав дітей починаються, зокрема, з того, що чимало батьків в Україні розрізняють фізичне покарання і насилля – на це звертають увагу психологи. Такі тата і мами визнають: фізичні знущання – річ погана і недопустима. А от «виховувати ременем» – це, на їхню думку, не тільки прийнятно, а й корисно. Із тим, що подібні «педагогічні» методи теж є насильством та ігноруванням прав дитини, батьки часто не погоджуються.
