Олег Білорус, посол України в США (1992-1994), заступник голови фракції БЮТ, у листопаді 1989-го - заступник директора Інституту економіки АН України:
Олег Білорус– Я сприйняв цю подію як абсолютно закономірний, об’єктивний і неминучий результат. Для мене ця стіна не впала раптово уночі, а поступово хилиталася. Може, мій випадок був нетиповий, бо я багато років працював у Європі. Може, для багатьох це було дивом, але для мене це не сталося зненацька.
Починаючи з 1979-го року, я вільно пересувався по Західній Європі. Мені доводилося кілька разів перетинати кордон між двома німецькими державами – ФРН і НДР. Доводилося переходити із Східного Берліну у Західний. Враження посилювалося, що цей поділ штучний і він неминуче має закінчитися разом із закінченням холодної війни.
Олесь Доній, один із організаторів студентської «Революції на граніті» восени 1990-го, народний депутат фракція НУНС, у листопаді 1989-го – студент четвертого курсу історичного факультету Київського університету ім. Т.Шевченка:
Олесь Доній
– Інформація доходила за «перебудовним» телебаченням, обговорювалася в студентських аудиторіях і гуртожитках. Для нас це було важливо, бо якраз у 89-му році ми дійшли до створення Української студентської спілки.
Інформація про оксамитові революції в Європі надихала свого часу український визвольний рух. Ми всі жили сподіванням, що незабаром у нас відбудеться наша оксамитова революція, і ми зможемо здобути незалежність України.
Безперечно, ключовою подією серед оксамитових революцій було падіння Берлінської стіни. Це означало, що кордони, принаймні, ми так хотіли вірити, між Східною і Західною Європою подолані. І ми незабаром увійдемо в європейську сім’ю народів. Інша справа, що в реальності ці сподівання для України не справдилися, але на той час це безперечно надихало на участь у визвольному русі і на нашу боротьбу за незалежність України.
(Київ – Прага)
Починаючи з 1979-го року, я вільно пересувався по Західній Європі. Мені доводилося кілька разів перетинати кордон між двома німецькими державами – ФРН і НДР. Доводилося переходити із Східного Берліну у Західний. Враження посилювалося, що цей поділ штучний і він неминуче має закінчитися разом із закінченням холодної війни.
Олесь Доній, один із організаторів студентської «Революції на граніті» восени 1990-го, народний депутат фракція НУНС, у листопаді 1989-го – студент четвертого курсу історичного факультету Київського університету ім. Т.Шевченка:
– Інформація доходила за «перебудовним» телебаченням, обговорювалася в студентських аудиторіях і гуртожитках. Для нас це було важливо, бо якраз у 89-му році ми дійшли до створення Української студентської спілки.
Інформація про оксамитові революції в Європі надихала свого часу український визвольний рух. Ми всі жили сподіванням, що незабаром у нас відбудеться наша оксамитова революція, і ми зможемо здобути незалежність України.
Безперечно, ключовою подією серед оксамитових революцій було падіння Берлінської стіни. Це означало, що кордони, принаймні, ми так хотіли вірити, між Східною і Західною Європою подолані. І ми незабаром увійдемо в європейську сім’ю народів. Інша справа, що в реальності ці сподівання для України не справдилися, але на той час це безперечно надихало на участь у визвольному русі і на нашу боротьбу за незалежність України.
(Київ – Прага)
