– Чи було для Вас несподіванкою присудження премії Андрія Сахарова «Меморіалу», російським правозахисникам?
– На жаль – ні. На жаль – не несподіванка. Тому що саме завдяки трагічним подіям, які відбулися з нашими колегами на Північному Кавказі, завдяки тиску на російський правозахисний рух, увага до надзвичайно незадовільної ситуації з правами, свободами, ситуація з правозахисними і неурядовими організаціями в Росії – була привернута у світі, у Європі. Було зрозуміло, що така увага сприяє присудженню такої премії. Але, жаль, що такі речі відбуваються в нашій країні
– Наскільки важливою для Вас є ця премія й підтримка, яку продемонстрував Європейський парламент, присуджуючи її?
– Звичайно, вона важлива. І ця премія, і підтримка. Премія важлива високою оцінкою наших спільних зусиль, нашої спільної роботи. Річ у тім, що слід розуміти, що часом і у мене, і в моїх колег просто опускаються руки, коли ми бачимо, що правові механізми, які саме завдяки нашим зусиллям були створені в 90-ті роки, зараз не спрацьовують. Не спрацьовують не тому, що вони погані – ні вони нормальні, робочі, але є політична воля, що сходить зверху, зробити їх неробочими, просто саботувати. Тому часто в рамках правових процедур ми не можемо захищати людей, права яких топчуть. І створюється враження, що ми хочемо ложкою море виміряти і опускаються руки. І в цьому сенсі така оцінка нашої роботи, солідарність з нашою роботою допомагає працювати всім учасникам нашого руху.
– Чи не боїтеся Ви, що присудження премії імені Сахарова «За свободу думки» викличе роздратування у Кремлі і посилить тиск на правозахисний рух в Росії?
– Ви знаєте, я цього не боюся, оскільки якщо щось і викликає роздратування у Кремлі, то це – наша робота. Для того, щоб не викликати роздратування, ми не повинні працювати. Головне, що дратує Кремль – це наша робота. Навряд чи премія якось особливо роздратує Кремль.
(Прага – Київ)
– На жаль – ні. На жаль – не несподіванка. Тому що саме завдяки трагічним подіям, які відбулися з нашими колегами на Північному Кавказі, завдяки тиску на російський правозахисний рух, увага до надзвичайно незадовільної ситуації з правами, свободами, ситуація з правозахисними і неурядовими організаціями в Росії – була привернута у світі, у Європі. Було зрозуміло, що така увага сприяє присудженню такої премії. Але, жаль, що такі речі відбуваються в нашій країні
– Наскільки важливою для Вас є ця премія й підтримка, яку продемонстрував Європейський парламент, присуджуючи її?
– Звичайно, вона важлива. І ця премія, і підтримка. Премія важлива високою оцінкою наших спільних зусиль, нашої спільної роботи. Річ у тім, що слід розуміти, що часом і у мене, і в моїх колег просто опускаються руки, коли ми бачимо, що правові механізми, які саме завдяки нашим зусиллям були створені в 90-ті роки, зараз не спрацьовують. Не спрацьовують не тому, що вони погані – ні вони нормальні, робочі, але є політична воля, що сходить зверху, зробити їх неробочими, просто саботувати. Тому часто в рамках правових процедур ми не можемо захищати людей, права яких топчуть. І створюється враження, що ми хочемо ложкою море виміряти і опускаються руки. І в цьому сенсі така оцінка нашої роботи, солідарність з нашою роботою допомагає працювати всім учасникам нашого руху.
– Чи не боїтеся Ви, що присудження премії імені Сахарова «За свободу думки» викличе роздратування у Кремлі і посилить тиск на правозахисний рух в Росії?
– Ви знаєте, я цього не боюся, оскільки якщо щось і викликає роздратування у Кремлі, то це – наша робота. Для того, щоб не викликати роздратування, ми не повинні працювати. Головне, що дратує Кремль – це наша робота. Навряд чи премія якось особливо роздратує Кремль.
(Прага – Київ)