Методика, яку запровадили у четвертій школі, ґрунтувалась на багаторічних дослідженнях закономірностей психічного здоров’я дитини. Експеримент показав, що вже у віці семи-десяти років діти можуть самостійно розвиватись як повноцінна особистість, розвивати свій інтелект і своє мислення, – розповідає колишній завуч школи, викладач математики Олександра Хейфіц. На ювілей школи вона спеціально прилетіла з Нью-Йорка, куди переїхала ще на початку дев’яностих. У приватній американській школі Олександра Семенівна тривалий час викладала логіку.
«Суть у тому, що дітям не давали повністю готові знання. Основне навантаження було на те, щоб вони розуміли, а не заучували. Давали багато логічних завдань, намагалися якомога менше займатися типовими завданнями», – розповідає Олександра Хейфіц.
Закриті лабораторії
Коли внаслідок запровадження нової методики учні почали ставити запитання «а як?», «чому? », педагоги зраділи, натомість нищівної критики зазнали від Академії педагогічних Наук СРСР та ідеологічного відділу ЦК КПРС, – каже автор методики, професор факультету психології Харківського університету ім.Каразіна Олександр Дусовицький.
«Було зроблено все, щоб цю систему не впустити до школи. Опір був запеклий. Довелося навіть матеріали зберігати вдома, оскільки були закриті лабораторії в Москві й Харкові, де займалися цією системою», – розповідає професор Дусовицький.
Ковтком свободи для методики розвиваючого навчання стали часи перебудови. Після розвалу Радянського союзу на світ з’явилася книга Олександра Дусовицького «2x2=X », і до Харкова почали приїздити педагоги зі всього колишнього СРСР. Ці візити й підштовхнули розробляти методики для підготовки вчителів і писати підручники.
Серед підручників, які народилися в стінах четвертої школи Харкова – відомі «Буквар і російська мова » В.В. Репкіна та «Математика » Г.М. Захарової. Тут також проходила апробацію «Геометрія » академіка А.В. Погорєлова.
(Харків – Київ – Прага)
«Суть у тому, що дітям не давали повністю готові знання. Основне навантаження було на те, щоб вони розуміли, а не заучували. Давали багато логічних завдань, намагалися якомога менше займатися типовими завданнями», – розповідає Олександра Хейфіц.
Закриті лабораторії
Коли внаслідок запровадження нової методики учні почали ставити запитання «а як?», «чому? », педагоги зраділи, натомість нищівної критики зазнали від Академії педагогічних Наук СРСР та ідеологічного відділу ЦК КПРС, – каже автор методики, професор факультету психології Харківського університету ім.Каразіна Олександр Дусовицький.
«Було зроблено все, щоб цю систему не впустити до школи. Опір був запеклий. Довелося навіть матеріали зберігати вдома, оскільки були закриті лабораторії в Москві й Харкові, де займалися цією системою», – розповідає професор Дусовицький.
Ковтком свободи для методики розвиваючого навчання стали часи перебудови. Після розвалу Радянського союзу на світ з’явилася книга Олександра Дусовицького «2x2=X », і до Харкова почали приїздити педагоги зі всього колишнього СРСР. Ці візити й підштовхнули розробляти методики для підготовки вчителів і писати підручники.
Серед підручників, які народилися в стінах четвертої школи Харкова – відомі «Буквар і російська мова » В.В. Репкіна та «Математика » Г.М. Захарової. Тут також проходила апробацію «Геометрія » академіка А.В. Погорєлова.
(Харків – Київ – Прага)
