У місті Кечкеметі, яке неофіційно визнаною угорською столицею паприки, мешканці добре розуміються на сільськогосподарських продуктах. Нещодавно вони дізналися, що в їхньому рідному обласному центрі під гусеницями потужних бульдозерів загинула 26-тонна партія – цілий вантажний трейлер – великоплідного білого часнику, завезеного сюди з Китаю. На час затримки вантажу цей продукт мав відмінну товарну якість, але не все було гаразд із супроводжувальними документами у перевізника. До того ж ніяк не могли відшукати власника іноземного контейнера. Отож митникам довелося конфіскувати всю партію товару, згідно з вимогами митної служби Угорщини та ЄС.
Представниця митниці Єва Неймеді висловила жаль з приводу того, що продукт не вдалося врятувати, передавши його безкоштовно місцевим благодійним організаціям. Та що з того. Навряд чи такими зізнаннями можуть втішитися майже чверть мільйона угорців (і це лише за офіційною статистикою), що хронічно недоїдають. Легко можна уявити собі і реакцію тих трьох мільйонів громадян Угорщини, які живуть за межею бідності.
Регіональний представник Мальтійської служби милосердя Дьюла Лендьєл сумнівається в тому, що митниця в Кечкеметі вчинила правильно. «Цілком марно було викидати конфіскований товар на смітник чи знищувати його, – каже він. – Адже це ніяка не піратська продукція... За умов безпечного споживання ці харчі можна було спокійно роздати бідним».
Особливо часті перевірки перед Різдвом чи на Великдень
Щороку угорська митниця, що проводить свої рейди спільно з поліцією та податковим відомством Угорщини, конфісковує сотні тонн харчових продуктів, котрі не мають відповідно оформленого санітарного паспорту чи неналежно задекларовані на митному кордоні Євросоюзу. І мало кого з чиновників обходить, що 80 відсотків конфіскату потім загортають землею бульдозери на смітниках і лише 20 відсотків потрапляє до незаможних. Такі акції державних служб, наприклад, є особливо частими у передріздвяний період чи на Великдень.
Але і в будні їх не бракує. Скажімо, на елітному селянському ринку на Митній площі в Будапешті, де на початку 1980-х років купувала підсушену гостру паприку і трохи паштету з гусячої печінки прем’єр Великої Британії Маргарет Тетчер і де навіть у будні важко проштовхнутися в натовпі іноземних туристів, податківці недавно виявили десятки центнерів «лівої» шинки зі Словаччини. Поки йшло розслідування, продукт зіпсувався, і його знищили під наглядом столичної санепідемстанції.
Викладач Дебреценського університету Пал Гаяш, що за характером своєї діяльності добре обізнаний з роботою митників, зазначає: «У багатьох ситуаціях митниця конфіскує товари через те, що перевізник відповідно не оформив документи на вантаж, чи не може надати фінансових паперів або ще з якихось причин. Поки всі ці моменти з’ясовують компетентні державні служби Угорщини, товар просто покинутий напризволяще».
Місцеві харитативні організації скаржаться, що вони лише останніми довідуються про те, що цілі автомобільні поїзди конфіскованих митницею харчів потрапляють на смітник. Держслужбовці в такому випадку знизують плечима, деякі навіть співчувають доброчинцям, але боротися з бюрократією чиновники не дуже поспішають.
(Угорщина – Прага – Київ)
Представниця митниці Єва Неймеді висловила жаль з приводу того, що продукт не вдалося врятувати, передавши його безкоштовно місцевим благодійним організаціям. Та що з того. Навряд чи такими зізнаннями можуть втішитися майже чверть мільйона угорців (і це лише за офіційною статистикою), що хронічно недоїдають. Легко можна уявити собі і реакцію тих трьох мільйонів громадян Угорщини, які живуть за межею бідності.
Регіональний представник Мальтійської служби милосердя Дьюла Лендьєл сумнівається в тому, що митниця в Кечкеметі вчинила правильно. «Цілком марно було викидати конфіскований товар на смітник чи знищувати його, – каже він. – Адже це ніяка не піратська продукція... За умов безпечного споживання ці харчі можна було спокійно роздати бідним».
Особливо часті перевірки перед Різдвом чи на Великдень
Щороку угорська митниця, що проводить свої рейди спільно з поліцією та податковим відомством Угорщини, конфісковує сотні тонн харчових продуктів, котрі не мають відповідно оформленого санітарного паспорту чи неналежно задекларовані на митному кордоні Євросоюзу. І мало кого з чиновників обходить, що 80 відсотків конфіскату потім загортають землею бульдозери на смітниках і лише 20 відсотків потрапляє до незаможних. Такі акції державних служб, наприклад, є особливо частими у передріздвяний період чи на Великдень.
Але і в будні їх не бракує. Скажімо, на елітному селянському ринку на Митній площі в Будапешті, де на початку 1980-х років купувала підсушену гостру паприку і трохи паштету з гусячої печінки прем’єр Великої Британії Маргарет Тетчер і де навіть у будні важко проштовхнутися в натовпі іноземних туристів, податківці недавно виявили десятки центнерів «лівої» шинки зі Словаччини. Поки йшло розслідування, продукт зіпсувався, і його знищили під наглядом столичної санепідемстанції.
Викладач Дебреценського університету Пал Гаяш, що за характером своєї діяльності добре обізнаний з роботою митників, зазначає: «У багатьох ситуаціях митниця конфіскує товари через те, що перевізник відповідно не оформив документи на вантаж, чи не може надати фінансових паперів або ще з якихось причин. Поки всі ці моменти з’ясовують компетентні державні служби Угорщини, товар просто покинутий напризволяще».
Місцеві харитативні організації скаржаться, що вони лише останніми довідуються про те, що цілі автомобільні поїзди конфіскованих митницею харчів потрапляють на смітник. Держслужбовці в такому випадку знизують плечима, деякі навіть співчувають доброчинцям, але боротися з бюрократією чиновники не дуже поспішають.
(Угорщина – Прага – Київ)
