Вацлав Гавел стояв на сцені того саме празького театру, де колись починав як драматург. І як помітили спостережливі очі, він вдягнув ще й ті самі штани, що і 20 років тому. Журналісти сипали запитаннями: що він відчував, коли Берлінський мур впав 9 листопада? Чи він знав, що 17 листопада, коли поліція брутально розігнала демонстрацію студентів у Празі, стане поворотнім моментом для чехів і словаків?
Той день, сказав Гавел, був ніби снігова куля, яка могла спричинити лавину. Чеський політик уже тоді відчував, що будуть зміни. Те, що люди втрачають страх, Гавел помітив на початку листопада перед посольством Західної Німеччини. Тисячі східних німців просили там притулку, а жителі Праги ділилися з ними чаєм і ковдрами, не боячись присутності таємної поліції.
«Приблизно у цей час, чи ще раніше – 28 жовтня – мене затримали, так як вони робили завжди, щоб ми не робили їм проблем у дні історичних річниць. Так от вони мене заарештували, а поки я сидів у машині з двома представниками таємної поліції, один мене запитав: «Пане Гавел, так коли це обвалиться?» Це показує, яка була тоді атмосфера», – пригадав чеський дисидент.
Чи справдилися тодішні сподівання Гавела? Якби він все починав заново, чи зробив би щось інакше? Помилки, мабуть, були, визнав політик і водночас додав: «Можливо, ще більшої кількості проблем ми змогли б уникнути. Головний напрямок, куди ми тоді хотіли спрямувати суспільство, – до демократичної правової держави, до дотримання прав людини, до ринкової економіки. Все це стається. Нехай і повільно, з багатьма перешкодами і неочікуваними ситуаціями. Але я не можу сказати, що ми відмовилися від засадничих ідеалів, які тоді мали».
Це не означає, що все було безхмарним. Гавел каже, що наслідки комуністичного минулого відчувалися у суспільстві значно довше, ніж він очікував. І на сьогоднішніх політиків, за його словами, вплинуло те, що вони виховувалися під час так званої нормалізації. Це був період після придушення «Празької весни», коли війська Варшавського пакту вторглися до Чехословаччини 1968 року. Тим не менше, дехто досі має ностальгію за почуттям певності у комуністичні часи. Але Гавел порівнює такі настрої з почуттями людини, яку звільнили з тюрми.
Гавел вірить, що Лісабонський договір скоро вступить у дію
Спілкуючись із журналістами, колишній чеський президент не оминув і найгострішої теми сьогоднішньої чеської політики. Наступник Вацлава Гавела – президент Вацлав Клаус – не хоче підписувати Лісабонської угоди Європейського Союзу. Нинішній президент Чехії, відомий євроскептик, тепер він висловлює стурбованість тим, що етнічні німці, яких виселили з Чехословаччини після Другої світової війни, висунуть майнові претензії, обходячи правову систему його країни. Клаус не хоче, щоб на Чехію поширювався розділ про фундаментальні права в рамках угоди.
У відповідь Гавел назвав такі побоювання безпідставними, а позицію Клауса – безвідповідальною. «Це запізнілий і непереконливий аргумент, і мені дуже прикро, бо це шкодить репутації Чеської республіки у Європі, – зазначає колишній чеський президент. – Я не хочу бути психологом і аналізувати його мотивацію. Але я хочу сказати, що це дуже безвідповідально й небезпечно. Попри це я переконаний, що зрештою всі отямляться і до кінця року договір буде ратифікований в інтересах цілої Європи».
Розмова з Гавелом не обійшлося без гумору. Один із румунських журналістів поцікавився, чому деякі революції 20 років тому були мирними, а в інших державах, включно з Румунією, позначилися кровопролиттям. Різні країни мають різні традиції, зауважив Гавел. А чехи і словаки, за його словами, намагаються з’ясовувати справи не на полі бою, а за кухлем пива.
(Прага – Київ)
Той день, сказав Гавел, був ніби снігова куля, яка могла спричинити лавину. Чеський політик уже тоді відчував, що будуть зміни. Те, що люди втрачають страх, Гавел помітив на початку листопада перед посольством Західної Німеччини. Тисячі східних німців просили там притулку, а жителі Праги ділилися з ними чаєм і ковдрами, не боячись присутності таємної поліції.
«Приблизно у цей час, чи ще раніше – 28 жовтня – мене затримали, так як вони робили завжди, щоб ми не робили їм проблем у дні історичних річниць. Так от вони мене заарештували, а поки я сидів у машині з двома представниками таємної поліції, один мене запитав: «Пане Гавел, так коли це обвалиться?» Це показує, яка була тоді атмосфера», – пригадав чеський дисидент.
Чи справдилися тодішні сподівання Гавела? Якби він все починав заново, чи зробив би щось інакше? Помилки, мабуть, були, визнав політик і водночас додав: «Можливо, ще більшої кількості проблем ми змогли б уникнути. Головний напрямок, куди ми тоді хотіли спрямувати суспільство, – до демократичної правової держави, до дотримання прав людини, до ринкової економіки. Все це стається. Нехай і повільно, з багатьма перешкодами і неочікуваними ситуаціями. Але я не можу сказати, що ми відмовилися від засадничих ідеалів, які тоді мали».
Це не означає, що все було безхмарним. Гавел каже, що наслідки комуністичного минулого відчувалися у суспільстві значно довше, ніж він очікував. І на сьогоднішніх політиків, за його словами, вплинуло те, що вони виховувалися під час так званої нормалізації. Це був період після придушення «Празької весни», коли війська Варшавського пакту вторглися до Чехословаччини 1968 року. Тим не менше, дехто досі має ностальгію за почуттям певності у комуністичні часи. Але Гавел порівнює такі настрої з почуттями людини, яку звільнили з тюрми.
Гавел вірить, що Лісабонський договір скоро вступить у дію
Спілкуючись із журналістами, колишній чеський президент не оминув і найгострішої теми сьогоднішньої чеської політики. Наступник Вацлава Гавела – президент Вацлав Клаус – не хоче підписувати Лісабонської угоди Європейського Союзу. Нинішній президент Чехії, відомий євроскептик, тепер він висловлює стурбованість тим, що етнічні німці, яких виселили з Чехословаччини після Другої світової війни, висунуть майнові претензії, обходячи правову систему його країни. Клаус не хоче, щоб на Чехію поширювався розділ про фундаментальні права в рамках угоди.
У відповідь Гавел назвав такі побоювання безпідставними, а позицію Клауса – безвідповідальною. «Це запізнілий і непереконливий аргумент, і мені дуже прикро, бо це шкодить репутації Чеської республіки у Європі, – зазначає колишній чеський президент. – Я не хочу бути психологом і аналізувати його мотивацію. Але я хочу сказати, що це дуже безвідповідально й небезпечно. Попри це я переконаний, що зрештою всі отямляться і до кінця року договір буде ратифікований в інтересах цілої Європи».
Розмова з Гавелом не обійшлося без гумору. Один із румунських журналістів поцікавився, чому деякі революції 20 років тому були мирними, а в інших державах, включно з Румунією, позначилися кровопролиттям. Різні країни мають різні традиції, зауважив Гавел. А чехи і словаки, за його словами, намагаються з’ясовувати справи не на полі бою, а за кухлем пива.
(Прага – Київ)
