«Що написано в контракті, те і буде» – таку заяву зробив голова правління «Газпрому» Олексій Міллер. А відповідно до російсько-українського контракту, у 2010 році Київ має імпортувати понад 50 мільйонів кубів газу.
Однак, як заявляла Прем’єр-міністр Юлія Тимошенко, українська сторона планує скоротити ці обсяги майже удвічі. А «Нафтогаз», у свою чергу, направив пропозицію про це «Газпромові».
Утім, російський монополіст не знижуватиме наступного року обсяги постачань газу до України, наголошує Міллер.
Газові контракти європейців гратимуть на руку Києва
На те, що російська сторона погодиться переписати контракти, задокументувавши зменшення поставок газу, сподіватися не варто, каже Радіо Свобода й радник прем’єра з енергетичних питань Олександр Гудима.
Але, звертає він увагу, в такому разі українська сторона керуватиметься усними домовленостями.
«На офіційному рівні Путін, Міллер та Медведєв заявляли, що Росія не застосовуватиме штрафних санкцій за недобір. Тобто, усно росіяни дозволяють нам брати стільки газу, скільки ми можемо спожити», – вважає радник українського прем’єра.
У даній ситуації, вважає Гудима, козирем для України є те, що вона має з Росією контракти такі ж, як і низка європейських країн. Які, до речі, у період фінансової кризи також не відбирають законтрактований російський газ у повному обсязі.
«Росіяни не можуть собі дозволити застосовувати штрафні санкції щодо України і не проводити їх щодо Європи. І через те іде така гра, що усно вони дозволяють споживати газу менше, але письмово це (оформити) нереально», – каже Олександр Гудима.
«Газпром» здивував оточення Ющенка
В оточенні українського Президента заяву Олексія Міллера називають несподіванкою. Уповноважений голови держави з питань енергетичної безпеки Богдан Соколовський нагадує: переговори між «Нафтогазом» та «Газпромом» щодо скорочення законтрактованих обсягів газу ведуться вже давно.
Соколовський зазначає, що наразі всі карти в руках російської сторони, але українська має аргументи, щоб переконати змінити газові контракти.
«Головним аргументом є те, що «Нафтогаз» не може працювати стабільно, якщо контракти не будуть змінені. А нестабільна робота НАКу – це загрози отриманню прибутків «Газпрому», – сказав Соколовський в інтерв’ю Радіо Свобода.
Курс на отримання української ГТС?
Із тим, що скорочення обсягів російського газу слід би задокументувати, погоджується і експерт із енергетичних питань Олександр Тодійчук, – оскільки усні домовленості нічого не означають.
До того ж, в українсько-російських газових відносинах траплялося, що не виконувалося і задокументоване, нагадує він.
«Ми є свідками того, коли рік тому український та російський прем’єри навіть підписали певні меморандуми. Тож уже щось було на папері. Але цей меморандум росіяни ніяк не хотіли читати під час газової війни», – каже експерт.
На переконання Тодійчука, остання заява чільника «Газпрому» є серйозним попередженням Києву. Відтак, українське керівництво має докласти всіх зусиль, щоб газові контракти були змінені до президентських виборів.
Проте експерти висловлюють побоювання, що головною метою російської сторони є отримання якщо не повного, то хоча б часткового контролю над українською газотранспортною системою.
(Київ – Прага)
Однак, як заявляла Прем’єр-міністр Юлія Тимошенко, українська сторона планує скоротити ці обсяги майже удвічі. А «Нафтогаз», у свою чергу, направив пропозицію про це «Газпромові».
Утім, російський монополіст не знижуватиме наступного року обсяги постачань газу до України, наголошує Міллер.
Газові контракти європейців гратимуть на руку Києва
На те, що російська сторона погодиться переписати контракти, задокументувавши зменшення поставок газу, сподіватися не варто, каже Радіо Свобода й радник прем’єра з енергетичних питань Олександр Гудима.
Але, звертає він увагу, в такому разі українська сторона керуватиметься усними домовленостями.
«На офіційному рівні Путін, Міллер та Медведєв заявляли, що Росія не застосовуватиме штрафних санкцій за недобір. Тобто, усно росіяни дозволяють нам брати стільки газу, скільки ми можемо спожити», – вважає радник українського прем’єра.
У даній ситуації, вважає Гудима, козирем для України є те, що вона має з Росією контракти такі ж, як і низка європейських країн. Які, до речі, у період фінансової кризи також не відбирають законтрактований російський газ у повному обсязі.
«Росіяни не можуть собі дозволити застосовувати штрафні санкції щодо України і не проводити їх щодо Європи. І через те іде така гра, що усно вони дозволяють споживати газу менше, але письмово це (оформити) нереально», – каже Олександр Гудима.
«Газпром» здивував оточення Ющенка
В оточенні українського Президента заяву Олексія Міллера називають несподіванкою. Уповноважений голови держави з питань енергетичної безпеки Богдан Соколовський нагадує: переговори між «Нафтогазом» та «Газпромом» щодо скорочення законтрактованих обсягів газу ведуться вже давно.
Соколовський зазначає, що наразі всі карти в руках російської сторони, але українська має аргументи, щоб переконати змінити газові контракти.
«Головним аргументом є те, що «Нафтогаз» не може працювати стабільно, якщо контракти не будуть змінені. А нестабільна робота НАКу – це загрози отриманню прибутків «Газпрому», – сказав Соколовський в інтерв’ю Радіо Свобода.
Курс на отримання української ГТС?
Із тим, що скорочення обсягів російського газу слід би задокументувати, погоджується і експерт із енергетичних питань Олександр Тодійчук, – оскільки усні домовленості нічого не означають.
До того ж, в українсько-російських газових відносинах траплялося, що не виконувалося і задокументоване, нагадує він.
«Ми є свідками того, коли рік тому український та російський прем’єри навіть підписали певні меморандуми. Тож уже щось було на папері. Але цей меморандум росіяни ніяк не хотіли читати під час газової війни», – каже експерт.
На переконання Тодійчука, остання заява чільника «Газпрому» є серйозним попередженням Києву. Відтак, українське керівництво має докласти всіх зусиль, щоб газові контракти були змінені до президентських виборів.
Проте експерти висловлюють побоювання, що головною метою російської сторони є отримання якщо не повного, то хоча б часткового контролю над українською газотранспортною системою.
(Київ – Прага)
