Замість питної води – нафтопродукти. Із багатьох сільських колодязів на Чернігівщині вже роками неможливо пити воду. Причина – в закинутому аеродромі радянських часів у місті Прилуки. Сьогодні цей військовий об’єкт не використовується, але через тривалий період зберігання на його складах пального, підземні води забруднилися, і вони буквально отруюють життя селян.
Від 1995 року Міністерство оборони, яке відповідає за аеродром, намагалося вирішити цю екологічну проблему, але, дослідивши її, вирішили, що потрібна велика сума коштів і сучасні технології. «Тому Міністерство оборони, – говорить начальник відділу екологічної безпеки Міноборони України Юрій Ситник, – звернулося до НАТО за фінансовою та науково-технічною підтримкою, її отримало і проект починається в листопаді».
Партнером України у проекті «Застосування маловитратних технологій для екологічної реабілітації колишнього військового аеродрому «Прилуки» виступило Міністерство оборони Канади. НАТО виділить на цей проект 250 тисяч євро, Україна – 8 мільйонів гривень. Результати очікують через 3 роки. Цей проект – один із прикладів як будується співпраця України та НАТО у сфері науки.
Не лікування, а профілактика
Мета програми НАТО «Наука заради миру та безпеки» – залучити громадянське суспільство країн-членів та країн-партнерів НАТО до дискусії. Про це через телеміст розповіла заступниця директора програми «Наука заради миру та безпеки» Сюзанна Міхаеліс із Брюсселя. «Звичайно, НАТО – це не дослідницька організація, – зазначила вона. – Але в той самий час, зрозуміло, що спілкування приносить довіру та впевненість – основу стабільності та миру. Ви не знайдете жодної особи в НАТО, яка б хотіла використовувати зброю для ведення війни проти якоїсь країни. Взагалі, програма «Наука заради миру та безпеки» повинна запобігти конфліктам».
Пані Міхаеліс також розповіла, що одна із цілей наукової програми НАТО – це створити майданчик для дискусій, де різні експерти можуть навчитися чогось один в одного. Вона наголошує, що не тільки українські експерти вчаться в експертів із країн-членів НАТО, але й експерти НАТО переймають досвід українців.
Перша серед партнерів
Україна наразі є лідером серед країн-партнерів НАТО щодо кількості проектів програми НАТО «Наука заради миру та безпеки». За словами заступника міністра освіти і науки України Максима Стріхи, НАТО впроваджує 21 спільний проект із Україною, з Росією – 18, і по кілька проектів з іншими пострадянськимим країнами.
Україна вихідні ці проекти, бо Україна «першорядна наукова держава, хоча фінансування науки – далеке від бажаного», – каже він. «Зрозуміло, що в умовах браку ресурсів міжнародне наукове співробітництво є одним із дуже вагомих способів тримати науку на передній лінії наукового пошуку, – зазначає Максим Стріха. – Чому це вигідно нашим партнерам? Це не є благодійництво, це співпраця з першорядними вченими».
Кількість проектів із Україною в науковій сфері збільшується. Виконувач обов’язків директора центру інформації та документації НАТО Наталія Немилівська вважає, що Україна є добрим прикладом співпраці і сподівається, що ця співпраця розвиватиметься й надалі.
(Київ – Прага)
Від 1995 року Міністерство оборони, яке відповідає за аеродром, намагалося вирішити цю екологічну проблему, але, дослідивши її, вирішили, що потрібна велика сума коштів і сучасні технології. «Тому Міністерство оборони, – говорить начальник відділу екологічної безпеки Міноборони України Юрій Ситник, – звернулося до НАТО за фінансовою та науково-технічною підтримкою, її отримало і проект починається в листопаді».
Партнером України у проекті «Застосування маловитратних технологій для екологічної реабілітації колишнього військового аеродрому «Прилуки» виступило Міністерство оборони Канади. НАТО виділить на цей проект 250 тисяч євро, Україна – 8 мільйонів гривень. Результати очікують через 3 роки. Цей проект – один із прикладів як будується співпраця України та НАТО у сфері науки.
Не лікування, а профілактика
Мета програми НАТО «Наука заради миру та безпеки» – залучити громадянське суспільство країн-членів та країн-партнерів НАТО до дискусії. Про це через телеміст розповіла заступниця директора програми «Наука заради миру та безпеки» Сюзанна Міхаеліс із Брюсселя. «Звичайно, НАТО – це не дослідницька організація, – зазначила вона. – Але в той самий час, зрозуміло, що спілкування приносить довіру та впевненість – основу стабільності та миру. Ви не знайдете жодної особи в НАТО, яка б хотіла використовувати зброю для ведення війни проти якоїсь країни. Взагалі, програма «Наука заради миру та безпеки» повинна запобігти конфліктам».
Пані Міхаеліс також розповіла, що одна із цілей наукової програми НАТО – це створити майданчик для дискусій, де різні експерти можуть навчитися чогось один в одного. Вона наголошує, що не тільки українські експерти вчаться в експертів із країн-членів НАТО, але й експерти НАТО переймають досвід українців.
Перша серед партнерів
Україна наразі є лідером серед країн-партнерів НАТО щодо кількості проектів програми НАТО «Наука заради миру та безпеки». За словами заступника міністра освіти і науки України Максима Стріхи, НАТО впроваджує 21 спільний проект із Україною, з Росією – 18, і по кілька проектів з іншими пострадянськимим країнами.
Україна вихідні ці проекти, бо Україна «першорядна наукова держава, хоча фінансування науки – далеке від бажаного», – каже він. «Зрозуміло, що в умовах браку ресурсів міжнародне наукове співробітництво є одним із дуже вагомих способів тримати науку на передній лінії наукового пошуку, – зазначає Максим Стріха. – Чому це вигідно нашим партнерам? Це не є благодійництво, це співпраця з першорядними вченими».
Кількість проектів із Україною в науковій сфері збільшується. Виконувач обов’язків директора центру інформації та документації НАТО Наталія Немилівська вважає, що Україна є добрим прикладом співпраці і сподівається, що ця співпраця розвиватиметься й надалі.
(Київ – Прага)
