Суйти – невеличка католицька громада, яка проживає на компактній території у західній частині переважно протестантської Латвії. Комбінація поганських традицій та католицьких обрядів у середині цієї громади створює унікальний сплав нематеріальної культурної спадщини.
Суйти відрізняються від інших мешканців Латвії багатьма самобутніми традиціями, зокрема, мовою, яскравими народними костюмами, стравами, релігійними ритуалами, різдвяними святами, а також жіночим співом. Суйтський бурдон, це коли одна жінка заспівує, а інші її підтримують протяжними нижніми голосами.
Одягали свитку – стали суйтами
Історія суйтів починається з 1623 року, коли володар Алсунґських земель Йохан Ульріх фон Шверін одружився з польською шляхтянкою Барбарою Конарською. Перед весіллям він перейшов у католицьку віру, а потім релігію змінили усі його піддані. Своїм селянам Шверін наказав одягатися у варшавському стилі. З часом назва одягу – свита – змінилася і стала назвою народності. Зараз суйтів у Латвії небагато – майже дві тисячі осіб.
«Суйти існували як католицький острів у лютеранській Курляндії. На цьому острівці збереглися речі, яких в інших місцях Латвії більше немає – стародавні традиції, обряди», – зазначає мер Алсунґи, керівник товариства суйтів Григорій Розенталс.
Серед традицій, збережених суйтами, старовинні страви, зокрема приготування кров’яних млинців, ковбасок та скландараушів (коли у кошик із житнього тіста під пласт із моркви кладуть картоплю).
Унікальні також і народні костюми. Головна особливість чоловічого вбрання суйтів – це ґудзики, які мають блищати. Кажуть, що граф Шверін наказував начищати ґудзики, щоб його людей здалека було видно.
Убрання суйтських жінок надзвичайно колоритне і різнокольорове: своєрідний візерунок на в’язаних панчохах, особливі пояси, шиті бісером манжети-нарукавники.
Погрожували оголосити на одну добу повну незалежність від Латвії
Суйти – це люди з сильним характером і гострі на язик. Коли рік тому в рамках територіальної реформи район компактного проживання суйтів збиралися розділити, а листи та референдум не допомогли, вони пригрозили оголосити на одну добу свою повну незалежність від Латвії. Допомогло, суйти зберегли адміністративну єдність своєї історичної території.
Однак незважаючи на те, що багато поколінь суйтів змогли зберегти свій культурний простір, зараз опинилась під загрозою сама суйтська громада. Зокрема і тому, що спадщина суйтів вважається недостатньо престижною у молодого покоління. Відтепер цей культурний простір охоронятиме ЮНЕСКО, що дає привід мешканцям Алсунґи сподіватися на збереження традицій суйтів.
«У нас є щось своє, що ми можемо показати, відмінне від інших. Це суйти, яким вдалося у конкуренції з різними представниками азійських та інших унікальних традицій довести, що культурний простір суйтів важливий не тільки для мене окремо, для суйтів, для Курземе і для Латвії, але й для усього світу», – вважає дослідниця традицій суйтів, професор Латвійського університету Яніна Курсіте.
(Рига – Прага – Київ)
Суйти відрізняються від інших мешканців Латвії багатьма самобутніми традиціями, зокрема, мовою, яскравими народними костюмами, стравами, релігійними ритуалами, різдвяними святами, а також жіночим співом. Суйтський бурдон, це коли одна жінка заспівує, а інші її підтримують протяжними нижніми голосами.
Одягали свитку – стали суйтами
Історія суйтів починається з 1623 року, коли володар Алсунґських земель Йохан Ульріх фон Шверін одружився з польською шляхтянкою Барбарою Конарською. Перед весіллям він перейшов у католицьку віру, а потім релігію змінили усі його піддані. Своїм селянам Шверін наказав одягатися у варшавському стилі. З часом назва одягу – свита – змінилася і стала назвою народності. Зараз суйтів у Латвії небагато – майже дві тисячі осіб.
«Суйти існували як католицький острів у лютеранській Курляндії. На цьому острівці збереглися речі, яких в інших місцях Латвії більше немає – стародавні традиції, обряди», – зазначає мер Алсунґи, керівник товариства суйтів Григорій Розенталс.
Серед традицій, збережених суйтами, старовинні страви, зокрема приготування кров’яних млинців, ковбасок та скландараушів (коли у кошик із житнього тіста під пласт із моркви кладуть картоплю).
Унікальні також і народні костюми. Головна особливість чоловічого вбрання суйтів – це ґудзики, які мають блищати. Кажуть, що граф Шверін наказував начищати ґудзики, щоб його людей здалека було видно.
Убрання суйтських жінок надзвичайно колоритне і різнокольорове: своєрідний візерунок на в’язаних панчохах, особливі пояси, шиті бісером манжети-нарукавники.
Погрожували оголосити на одну добу повну незалежність від Латвії
Суйти – це люди з сильним характером і гострі на язик. Коли рік тому в рамках територіальної реформи район компактного проживання суйтів збиралися розділити, а листи та референдум не допомогли, вони пригрозили оголосити на одну добу свою повну незалежність від Латвії. Допомогло, суйти зберегли адміністративну єдність своєї історичної території.
Однак незважаючи на те, що багато поколінь суйтів змогли зберегти свій культурний простір, зараз опинилась під загрозою сама суйтська громада. Зокрема і тому, що спадщина суйтів вважається недостатньо престижною у молодого покоління. Відтепер цей культурний простір охоронятиме ЮНЕСКО, що дає привід мешканцям Алсунґи сподіватися на збереження традицій суйтів.
«У нас є щось своє, що ми можемо показати, відмінне від інших. Це суйти, яким вдалося у конкуренції з різними представниками азійських та інших унікальних традицій довести, що культурний простір суйтів важливий не тільки для мене окремо, для суйтів, для Курземе і для Латвії, але й для усього світу», – вважає дослідниця традицій суйтів, професор Латвійського університету Яніна Курсіте.
(Рига – Прага – Київ)
