Здавалося б, чим може привабити туристів невеличке містечко з населенням менше від двох тисяч людей? Немає особливих історичних пам’яток, однак є чудова природа, чисті озера і річка, яку в цьому містечку особливо шанують.
У липні, коли нічна темрява обіймає Лубану, можна стати свідком дивовижного дійства: спочатку поступово, а потім усе чіткіше річка Айвієксте починає світиться. Таємниця проста: по річці пливуть сотні маленьких запалених свічок. У Лубані відзначають свято своєї річки.
Романтика маленького міста
Режисер місцевого Будинку культури Ілзе Краукле щороку по-особливому переживає свято річки Айвієксте: «По річці пливуть свічки, так тихо, так велично, і річка у цей момент така чудова, що люди стоять без слів насолоджучись красою течії Айвієксте. Мені здається, що це романтика маленького міста».
Вчителька Лубанської середньої школи Ая Андерсоне додає, що у цьому дійстві є ще й сакральний зміст – вшанування пам’яті предків: «Опівночі ми дивимося на запалені свічки й згадуємо тих, кого з нами вже немає, хто жив і творив у нашому місті. Тоді ми мовчимо».
Неподалік від міста Лубана є озеро Лубанас, де під час міграції збираються великі зграї лебедів і качок. Щовесни та щоосені сюди приїздять не тільки орнітологи, але й туристи, щоб помилуватися лебединими злетами на Лубанас.
Окрім води, здавна у Латвії надавали великого значення й каменям, вірили в їхню магічну силу. Поруч з містом парк каменів «Вайдавас», де зібрана одна з найбільших колекцій каменів Латвії.
Багато з них незвичної, унікальної форми. Лубанці вважають, що каміння до сьогодні не втратило своїх енергетичних і лікувальних властивостей.
Чи вилікує камінь – це ще питання, а ось лісові ягоди, якими врожайні околиці Лубани, допоможуть обов’язково, вважає режисер Лізе Краукле: «Зараз значна частина мешканців міста ходить по болотах, де збирає журавлину. За день можуть назбирати до тридцяти літрів. А весною у нас сині руки й зуби, оскільки сезон чорниці, а потім брусниці».
Характер у лубанців спокійний, як річка Айвієксте
Чудова природа довкола міста відбивається на характері мешканців. «Найважливіше те, що ми живемо поблизу природи. Декілька кроків – і ми вже у лісі, а рибалити можна й у самому місті. Здається, що світові проблеми нас не торкаються, бо нам тут добре у нашій Лубані. Ми живемо на березі річки Айвієксте, і її спокійна течія позначається на нашому характері. Ми спокійні, і нам не загрожує стрес», – переконана вчителька Ая Андерсоне.
Приводів для мандрів до містечка Лубана є чимало. Можна побувати в Співочій оселі, оглянути Лубанську вежу, де зараз діє місцева лютеранська церква, відвідати гончарів, ткачів, майстрів різьбярства по дереву. А ще обов’язково завітати до місцевих господинь, які готують латгальські страви за традиційними рецептами. Приїздіть – не пошкодуєте!
(Рига – Прага – Київ)
У липні, коли нічна темрява обіймає Лубану, можна стати свідком дивовижного дійства: спочатку поступово, а потім усе чіткіше річка Айвієксте починає світиться. Таємниця проста: по річці пливуть сотні маленьких запалених свічок. У Лубані відзначають свято своєї річки.
Романтика маленького міста
Режисер місцевого Будинку культури Ілзе Краукле щороку по-особливому переживає свято річки Айвієксте: «По річці пливуть свічки, так тихо, так велично, і річка у цей момент така чудова, що люди стоять без слів насолоджучись красою течії Айвієксте. Мені здається, що це романтика маленького міста».
Вчителька Лубанської середньої школи Ая Андерсоне додає, що у цьому дійстві є ще й сакральний зміст – вшанування пам’яті предків: «Опівночі ми дивимося на запалені свічки й згадуємо тих, кого з нами вже немає, хто жив і творив у нашому місті. Тоді ми мовчимо».
Неподалік від міста Лубана є озеро Лубанас, де під час міграції збираються великі зграї лебедів і качок. Щовесни та щоосені сюди приїздять не тільки орнітологи, але й туристи, щоб помилуватися лебединими злетами на Лубанас.
Окрім води, здавна у Латвії надавали великого значення й каменям, вірили в їхню магічну силу. Поруч з містом парк каменів «Вайдавас», де зібрана одна з найбільших колекцій каменів Латвії.
Багато з них незвичної, унікальної форми. Лубанці вважають, що каміння до сьогодні не втратило своїх енергетичних і лікувальних властивостей.
Чи вилікує камінь – це ще питання, а ось лісові ягоди, якими врожайні околиці Лубани, допоможуть обов’язково, вважає режисер Лізе Краукле: «Зараз значна частина мешканців міста ходить по болотах, де збирає журавлину. За день можуть назбирати до тридцяти літрів. А весною у нас сині руки й зуби, оскільки сезон чорниці, а потім брусниці».
Характер у лубанців спокійний, як річка Айвієксте
Чудова природа довкола міста відбивається на характері мешканців. «Найважливіше те, що ми живемо поблизу природи. Декілька кроків – і ми вже у лісі, а рибалити можна й у самому місті. Здається, що світові проблеми нас не торкаються, бо нам тут добре у нашій Лубані. Ми живемо на березі річки Айвієксте, і її спокійна течія позначається на нашому характері. Ми спокійні, і нам не загрожує стрес», – переконана вчителька Ая Андерсоне.
Приводів для мандрів до містечка Лубана є чимало. Можна побувати в Співочій оселі, оглянути Лубанську вежу, де зараз діє місцева лютеранська церква, відвідати гончарів, ткачів, майстрів різьбярства по дереву. А ще обов’язково завітати до місцевих господинь, які готують латгальські страви за традиційними рецептами. Приїздіть – не пошкодуєте!
(Рига – Прага – Київ)
