На запитання «Що таке НАТО?» в центрі Києва, отримую таку відповідь: «НАТО – це міжнародна організація... в яку входить… Ой, не пам’ятаю, скільки європейських країн... Їх об’єднує, наскільки я пам’ятаю, єдина економічна система та всілякі гарантії, які вони узгоджують між собою. Ми туди не входимо». – А чи варто увійти? «Не впевнена. Можливо, що територію України використають саме у воєнних цілях, щоб підступитися до Росії».
Ірина з Дніпропетровська приїхала у Київ за візою – хоче займатися туристичним бізнесом у Європі. Вона молода й освічена, але й вона помиляється у визначенні, що таке НАТО. Північноатлантичний альянс – це не економічний союз, а безпековий. У нього входить 28 країн – і Європи, і Північної Америки ,– а також Туреччина. А «підступатися» до Росії НАТО й не треба: спільний кордон із Росією, хоч і невеликий, має Норвегія, яка входить до НАТО від самого початку, з 1949-го, а з 2004-го – й нові країни-члени НАТО: Литва, Латвія та Естонія – безпосередньо межують із Російською Федерацією.
Крім радянських, народжуються й нові міфи
Науковий директор Інституту євроатлантичного співробітництва Олександр Сушко говорить, що поруч зі старими радянськими міфами, з’являються й нові. «Ми спостерігаємо зараз щось схоже до інформаційної війни, – каже він. – Інформаційна війна, на жаль, – це та реальність, у якій зіштовхуються не стільки аргументи та кваліфіковані погляди, скільки міфи й маніпулятивні технології. Ми бачимо низький рівень знань про діяльність альянсу та побутування стереотипів».
Головний редактор журналу «Главред» Альона Гетьманчук вже більше року веде авторську колонку «Щоденник євроатлантиста». На її думку, нові міфи небезпечніші, ніж міфи радянських часів. «Нам нав’язують останнім часом, що НАТО треба боятися: бо це може викликати військове протистояння з Росією; бо (Росія) може ввести візи; бо ми слов’яни, а вони – чужі; бо ми православні, а НАТО нетипове для православ’я», – зазначає Гетьманчук. А тим часом православна Греція увійшла до НАТО ще 1952 року, а тепер і православна Румунія та православна й слов’янська Болгарія в НАТО уже п’ять років...
Але слід працювати не тільки з міфами українців. Альона Гетьманчук пропонує тим, хто володіють базовою англійською, особисто звернутися до Генерального секретаря НАТО за допомогою соціальної мережі «Фейсбук». Таким чином, Україна може внести свої ідеї у нову стратегічну концепцію НАТО, яка зараз готується у Брюсселі.
Микола Сухомлин – медіа-експерт із Харкова. Те, що на сході України міфи про НАТО особливо поширені, він пояснює тим, що здебільшого там дивляться російські канали. Крім цього, його хвилює, що в українському сегменті інтернету з’явилася сильна антинатівська кампанія. «Проблема – це найняті люди, які пишуть коментарі, створюють масовку. Це так працює наш російський сусід», – каже він.
Інформація – зброя проти міфів
Протидіяти міфам слід інформаційною кампанією, вважає аташе з питань оборони посольства Німеччини Ебергард фон Зайдлітц. «Спілкуючись з людьми, – зазначає дипломат, – я особливо часто чую, що НАТО розмістить в Україні гарнізони та ракетні системи і що українців змусять брати участь в операціях НАТО. Я нагадаю, що Північноатлантичний альянс – це організація суверенних країн, а рішення в ній ухвалюють тільки консенсусом. Якщо Україна стане членом НАТО і не захоче мати іноземні бази (на своїй території), цього ніколи не станеться».
Розповідаючи про ухвалення рішень у Північноатлантичному альянсі, Ебергард фон Зайдлітц наводить приклад Люксембургу, армія якого складає 350 солдатів і 40 офіцерів. Ця невеличка країна за столом переговорів має таке саме право голосу, як і США. А коли ж Україна знайде свій справжній голос щодо НАТО?
(Київ – Прага)
Ірина з Дніпропетровська приїхала у Київ за візою – хоче займатися туристичним бізнесом у Європі. Вона молода й освічена, але й вона помиляється у визначенні, що таке НАТО. Північноатлантичний альянс – це не економічний союз, а безпековий. У нього входить 28 країн – і Європи, і Північної Америки ,– а також Туреччина. А «підступатися» до Росії НАТО й не треба: спільний кордон із Росією, хоч і невеликий, має Норвегія, яка входить до НАТО від самого початку, з 1949-го, а з 2004-го – й нові країни-члени НАТО: Литва, Латвія та Естонія – безпосередньо межують із Російською Федерацією.
Крім радянських, народжуються й нові міфи
Науковий директор Інституту євроатлантичного співробітництва Олександр Сушко говорить, що поруч зі старими радянськими міфами, з’являються й нові. «Ми спостерігаємо зараз щось схоже до інформаційної війни, – каже він. – Інформаційна війна, на жаль, – це та реальність, у якій зіштовхуються не стільки аргументи та кваліфіковані погляди, скільки міфи й маніпулятивні технології. Ми бачимо низький рівень знань про діяльність альянсу та побутування стереотипів».
Головний редактор журналу «Главред» Альона Гетьманчук вже більше року веде авторську колонку «Щоденник євроатлантиста». На її думку, нові міфи небезпечніші, ніж міфи радянських часів. «Нам нав’язують останнім часом, що НАТО треба боятися: бо це може викликати військове протистояння з Росією; бо (Росія) може ввести візи; бо ми слов’яни, а вони – чужі; бо ми православні, а НАТО нетипове для православ’я», – зазначає Гетьманчук. А тим часом православна Греція увійшла до НАТО ще 1952 року, а тепер і православна Румунія та православна й слов’янська Болгарія в НАТО уже п’ять років...
Але слід працювати не тільки з міфами українців. Альона Гетьманчук пропонує тим, хто володіють базовою англійською, особисто звернутися до Генерального секретаря НАТО за допомогою соціальної мережі «Фейсбук». Таким чином, Україна може внести свої ідеї у нову стратегічну концепцію НАТО, яка зараз готується у Брюсселі.
Микола Сухомлин – медіа-експерт із Харкова. Те, що на сході України міфи про НАТО особливо поширені, він пояснює тим, що здебільшого там дивляться російські канали. Крім цього, його хвилює, що в українському сегменті інтернету з’явилася сильна антинатівська кампанія. «Проблема – це найняті люди, які пишуть коментарі, створюють масовку. Це так працює наш російський сусід», – каже він.
Інформація – зброя проти міфів
Протидіяти міфам слід інформаційною кампанією, вважає аташе з питань оборони посольства Німеччини Ебергард фон Зайдлітц. «Спілкуючись з людьми, – зазначає дипломат, – я особливо часто чую, що НАТО розмістить в Україні гарнізони та ракетні системи і що українців змусять брати участь в операціях НАТО. Я нагадаю, що Північноатлантичний альянс – це організація суверенних країн, а рішення в ній ухвалюють тільки консенсусом. Якщо Україна стане членом НАТО і не захоче мати іноземні бази (на своїй території), цього ніколи не станеться».
Розповідаючи про ухвалення рішень у Північноатлантичному альянсі, Ебергард фон Зайдлітц наводить приклад Люксембургу, армія якого складає 350 солдатів і 40 офіцерів. Ця невеличка країна за столом переговорів має таке саме право голосу, як і США. А коли ж Україна знайде свій справжній голос щодо НАТО?
(Київ – Прага)
