Наприкінці 18 століття австро-угорський імператор Йозеф ІІ вирішив звести на річці Огржі оборонну фортецю. 10 жовтня 1780 року був закладений перший камінь, а за три роки між рукавами Старої й Нової Огржі на площі близько 400 гектарів розкинулась одна з найбільших і найпотужніших на той час в Європі фортець, названа на честь імператриці Марії Терезії – Терезіном. Кілька років пізніше Терезін дістав статус королівського міста, адже він дав притулок кільком тисячам воякам австро-угорського війська, тут зосередились важливі військові склади, приїхали сотні ремісників із родинами. Саме вони дали імпульс розвиткові цивільної частини міста, однак з міркувань безпеки будівлі не могли перевищувати двох поверхів.
Та великі воєнні баталії 19 століття Терезін оминули, зате історія Терезіна як тюрми закріпилась за містом назавжди. Терезінські каземати прийняли перших в’язнів у середині 19 століття, їх змінили військовополонені Першої світової війни. У 1924 році на військовому цвинтарі Терезіна був зведений пам’ятник військовим українцям, який, на жаль, не зберігся.
Нацисти влаштували тут єврейське гетто
Найсумнішу історію Терезіна «написали» нацисти. У 1940 році у фортеці було влаштоване єврейське гетто, незабаром вона виявилась замалою, з міста Терезін примусово виселили жителів, щоб перетворити його в один із найстрашніших концтаборів. Нині Терезін – фортеця і місто – охороняється державою.
Речник Національного інституту охорони пам’яток Зденька Калова у розмові з Радіо Свобода зазначила: «Цвинтар і крематорій, пам’ятник єврейським жертвам нацизму і цвинтарна зала, а також цвинтар жертвам Першої світової війни – всі ці пам’ятки вписані до головного реєстру пам’яток національного значення. До нього належать також міські доми Терезіна, казарми».
Загалом через Терезінське гетто перейшло 160 тисяч осіб. Одну з історій розповів письменник Йозеф Бор, вона називається «Терезінський реквієм» і присвячена чеському композиторові Рафаелю Шехтерові. Він намагався зібрати оркестр у гетто з ув’язнених музикантів, щоб у його стінах пролунав «Реквієм» Джузеппе Верді. Тільки-но здавалось, що оркестр укомплектований, як знову хтось назавжди зникав у тенетах смерті. Зате не вмерла легенда про шляхетний людський чин. І нині в Терезіні, якщо прислухатись, то можна почути «Реквієм».
(Прага – Київ)
Та великі воєнні баталії 19 століття Терезін оминули, зате історія Терезіна як тюрми закріпилась за містом назавжди. Терезінські каземати прийняли перших в’язнів у середині 19 століття, їх змінили військовополонені Першої світової війни. У 1924 році на військовому цвинтарі Терезіна був зведений пам’ятник військовим українцям, який, на жаль, не зберігся.
Нацисти влаштували тут єврейське гетто
Найсумнішу історію Терезіна «написали» нацисти. У 1940 році у фортеці було влаштоване єврейське гетто, незабаром вона виявилась замалою, з міста Терезін примусово виселили жителів, щоб перетворити його в один із найстрашніших концтаборів. Нині Терезін – фортеця і місто – охороняється державою.
Речник Національного інституту охорони пам’яток Зденька Калова у розмові з Радіо Свобода зазначила: «Цвинтар і крематорій, пам’ятник єврейським жертвам нацизму і цвинтарна зала, а також цвинтар жертвам Першої світової війни – всі ці пам’ятки вписані до головного реєстру пам’яток національного значення. До нього належать також міські доми Терезіна, казарми».
Загалом через Терезінське гетто перейшло 160 тисяч осіб. Одну з історій розповів письменник Йозеф Бор, вона називається «Терезінський реквієм» і присвячена чеському композиторові Рафаелю Шехтерові. Він намагався зібрати оркестр у гетто з ув’язнених музикантів, щоб у його стінах пролунав «Реквієм» Джузеппе Верді. Тільки-но здавалось, що оркестр укомплектований, як знову хтось назавжди зникав у тенетах смерті. Зате не вмерла легенда про шляхетний людський чин. І нині в Терезіні, якщо прислухатись, то можна почути «Реквієм».
(Прага – Київ)
