На театральних вечорах, які розпочнуться сьогодні ввечері, чернівчани та гості міста зможуть побачити найкращі вистави, каже начальник культури і туризму облдержадміністрації Петро Брижак. З його слів, в обласному театрі в цей день пройде вистава за творами письменниці Віри Китайгородської «Туга за майбутнім».
У наступні дні свою виставу привезуть львів’яни: Національний академічний драмтеатр ім. М. Заньковецької представить виставу «УБН», а театральна агенція «Бенюк і Хостікоєв» з Києв привезе «Швейка».
Символізм «Червоної рути» та чи отримає фестиваль постійну чернівецьку «прописку»
Чернівці, зі слів Петра Брижака, особливо зацікавлені в тому, щоб ювілейний фестиваль мав неповторне забарвлення, можливо, пов’язане із ностальгією за першою «Червоною рутою».
«Мабуть, дуже символічно, – наголошує чиновник, – що сам фестиваль розпочнеться біля меморіального музею Володимира Івасюка, автора пісні «Червона рута». Звідти вже фестивальна хода рушить до Буковинського куреня, а відтак – до центральної площі Чернівців».
Щодня зранку і до пізньої ночі триватимуть конкурсні прослуховування виконавців різних музичних стилів. Організатори впевнені: слухачів буде безліч, адже Чернівці завжди цікавляться новинками естрадної музики. Зі слів організаторів, наразі нараховується вже дві з половиною тисячі гостей – це тільки тих, кого потрібно поселити. Очікують, що загалом їх буде більше.
Бажання буковинської влади, щоб фестиваль «Червона рута отримав чернівецьку прописку, однак у силу традицій, що вже склалися за роки його проведення, це неможливо. Було б добре, щоб «Червона рута» бодай у ювілейні дати поверталася на батьківщину, – зазначає Петро Брижак: «Хай це буде через кожні 20 років. Ми чітко знаємо, що фестиваль повертається до нас. І ми зможемо за ці 20 років оглянутися і осмислити, що відбулося, якою стала українська естрадна пісня, з тим щоб ми постійно знали, що він нерозривно, як пуповиною, зв’язаний з Буковиною, з Чернівцями».
Два прапори
«Це було надзвичайне національне піднесення, – пригадує першу «Червону руту» журналістка Леся Федоренко. Стільки народу, здається, в Чернівцях досі не було». Тоді студентка першого курсу Чернівецького Державного університету на стадіоні «Буковина», вона була серед громади у вишиванках із синьо-жовтими прапорами: «Не дивлячись на те, кордони міліції намагалися не пропускати людей із синьо-жовтими прапорами на стадіон, все одно ці люди змогли прорватися. Я пам’ятаю, коли побачила таку картину: море синьо-жовтих прапорів, і всі трибуни співають «Ще не вмерла України», заборонену на ті часи пісню – наш гімн національний, організатори не знали, що робити».
Перед закриттям вони вдалися до хитрощів: пропускали на стадіон лише організованих комсомольців з прапорами радянської України, а із синьо-жовтими не пускали. Хоча і в жовто-блакитній громаді були хитруни, розповідає пані Леся, вони мали два прапори: тут піднімали лазурно-пурпуровий, а коли проходили на стадіон, тоді піднімали, звісно, інший.
Ювілейна «Червона рута» буде не лише даниною історії, сподівається пані Федоренко, вона стане ще одним поштовхом, щоб об’єднати українців.
(Чернівці – Київ – Прага)
У наступні дні свою виставу привезуть львів’яни: Національний академічний драмтеатр ім. М. Заньковецької представить виставу «УБН», а театральна агенція «Бенюк і Хостікоєв» з Києв привезе «Швейка».
Символізм «Червоної рути» та чи отримає фестиваль постійну чернівецьку «прописку»
Чернівці, зі слів Петра Брижака, особливо зацікавлені в тому, щоб ювілейний фестиваль мав неповторне забарвлення, можливо, пов’язане із ностальгією за першою «Червоною рутою».
«Мабуть, дуже символічно, – наголошує чиновник, – що сам фестиваль розпочнеться біля меморіального музею Володимира Івасюка, автора пісні «Червона рута». Звідти вже фестивальна хода рушить до Буковинського куреня, а відтак – до центральної площі Чернівців».
Щодня зранку і до пізньої ночі триватимуть конкурсні прослуховування виконавців різних музичних стилів. Організатори впевнені: слухачів буде безліч, адже Чернівці завжди цікавляться новинками естрадної музики. Зі слів організаторів, наразі нараховується вже дві з половиною тисячі гостей – це тільки тих, кого потрібно поселити. Очікують, що загалом їх буде більше.
Бажання буковинської влади, щоб фестиваль «Червона рута отримав чернівецьку прописку, однак у силу традицій, що вже склалися за роки його проведення, це неможливо. Було б добре, щоб «Червона рута» бодай у ювілейні дати поверталася на батьківщину, – зазначає Петро Брижак: «Хай це буде через кожні 20 років. Ми чітко знаємо, що фестиваль повертається до нас. І ми зможемо за ці 20 років оглянутися і осмислити, що відбулося, якою стала українська естрадна пісня, з тим щоб ми постійно знали, що він нерозривно, як пуповиною, зв’язаний з Буковиною, з Чернівцями».
Два прапори
«Це було надзвичайне національне піднесення, – пригадує першу «Червону руту» журналістка Леся Федоренко. Стільки народу, здається, в Чернівцях досі не було». Тоді студентка першого курсу Чернівецького Державного університету на стадіоні «Буковина», вона була серед громади у вишиванках із синьо-жовтими прапорами: «Не дивлячись на те, кордони міліції намагалися не пропускати людей із синьо-жовтими прапорами на стадіон, все одно ці люди змогли прорватися. Я пам’ятаю, коли побачила таку картину: море синьо-жовтих прапорів, і всі трибуни співають «Ще не вмерла України», заборонену на ті часи пісню – наш гімн національний, організатори не знали, що робити».
Перед закриттям вони вдалися до хитрощів: пропускали на стадіон лише організованих комсомольців з прапорами радянської України, а із синьо-жовтими не пускали. Хоча і в жовто-блакитній громаді були хитруни, розповідає пані Леся, вони мали два прапори: тут піднімали лазурно-пурпуровий, а коли проходили на стадіон, тоді піднімали, звісно, інший.
Ювілейна «Червона рута» буде не лише даниною історії, сподівається пані Федоренко, вона стане ще одним поштовхом, щоб об’єднати українців.
(Чернівці – Київ – Прага)
