Публікацію в журналі «GQ» підготував відомий автор воєнних репортажів Скотт Андерсон, який з’ясував, що низка осіб, причетних до розслідування тих злочинів, померли не від хвороб. Останньою жертвою був Олександр Литвиненко, отруєний полонієм у Лондоні 2006-го року. Але залишився ще колишній слідчий ФСБ Михайло Трепашкін, який займався тією справою.
Михайло Трепашкін свідомий того, чим ризикує, але дав ґрунтовне інтерв’ю американському журналістові, виклавши обставини вибухів і проаналізувавши прагнення влади сховати кінці у воду. Він наводить, між іншими, цікавий приклад невдалого такого прагнення: «13 вересня 1999-го року на ранковому засіданні російської Думи спікер Геннадій Селезньов заявив таке: «Я щойно отримав інформацію, що вночі було підірвано житловий будинок у місті Волгодонську. Тієї ночі справді було підірвано будинок, але не у Волгодонську, а на Каширському шосе номер 6/3 у Москві. Одначе через три дні у Волгодонську справді підірвали житловий будинок. Один з депутатів Думи щось запідозрів. «Пане спікер, - запитав депутат, - як це ви у понеділок дізналися про вибух, що стався у четвер?» Замість відповіді, йому миттю вимкнули мікрофон. Виглядало так, що офіцери ФСБ, які надавали інформацію Селезньову, переплутали дати щодо порядку вибухів».
До російськомовного вересневого номеру стаття не потрапила
Журнал «GQ» має російськомовне видання. Невідомо, на які важелі і хто натискав у Москві, але до російськомовного вересневого номеру стаття не потрапила, а англомовний варіант до Росії просто не завезли. Ба більше, сенсаційну розвідку не анонсували на першій сторінці обкладинки англомовного видання. Статтю навіть не примістили на веб-сайті журналу «GQ» .
Між тим, стало відомо про внутрішній меморандум видавців. Там говориться: «Менеджмент вирішив, що вересневий випуск журналу «GQ», де вміщено статтю Скотта Андерсона «Темне сходження Володимира Путіна до влади» не можна поширювати у Росії. Її не можна показувати російським представникам, урядовцям та журналістам у будь-якій країні».
Але про меморандум пронюхали репортери Національного громадського радіо і першими вдарили на сполох, засуджуючи цензорські вихватки видавців журналу «GQ». Не гаючи часу, вебсайт професійних журналістських чуток і новин Gawker.com опублікував фотознімок статті й закликав репортерів, що володіють російською, перекласти цю величезну за обсягом публікацію, а поки що примістили там літературно недосконалий, механічний переклад, зроблений за допомогою Google.
Газета «Нью-Йорк Таймс» пише, що росіян, тих хто найбільше потребує знати правду про вибухи, видавці журналу «GQ» прагнули не допустити до ознайомлення з вибуховою публікацією.
(Нью-Йорк – Київ – Прага)
Михайло Трепашкін свідомий того, чим ризикує, але дав ґрунтовне інтерв’ю американському журналістові, виклавши обставини вибухів і проаналізувавши прагнення влади сховати кінці у воду. Він наводить, між іншими, цікавий приклад невдалого такого прагнення: «13 вересня 1999-го року на ранковому засіданні російської Думи спікер Геннадій Селезньов заявив таке: «Я щойно отримав інформацію, що вночі було підірвано житловий будинок у місті Волгодонську. Тієї ночі справді було підірвано будинок, але не у Волгодонську, а на Каширському шосе номер 6/3 у Москві. Одначе через три дні у Волгодонську справді підірвали житловий будинок. Один з депутатів Думи щось запідозрів. «Пане спікер, - запитав депутат, - як це ви у понеділок дізналися про вибух, що стався у четвер?» Замість відповіді, йому миттю вимкнули мікрофон. Виглядало так, що офіцери ФСБ, які надавали інформацію Селезньову, переплутали дати щодо порядку вибухів».
До російськомовного вересневого номеру стаття не потрапила
Журнал «GQ» має російськомовне видання. Невідомо, на які важелі і хто натискав у Москві, але до російськомовного вересневого номеру стаття не потрапила, а англомовний варіант до Росії просто не завезли. Ба більше, сенсаційну розвідку не анонсували на першій сторінці обкладинки англомовного видання. Статтю навіть не примістили на веб-сайті журналу «GQ» .
Між тим, стало відомо про внутрішній меморандум видавців. Там говориться: «Менеджмент вирішив, що вересневий випуск журналу «GQ», де вміщено статтю Скотта Андерсона «Темне сходження Володимира Путіна до влади» не можна поширювати у Росії. Її не можна показувати російським представникам, урядовцям та журналістам у будь-якій країні».
Але про меморандум пронюхали репортери Національного громадського радіо і першими вдарили на сполох, засуджуючи цензорські вихватки видавців журналу «GQ». Не гаючи часу, вебсайт професійних журналістських чуток і новин Gawker.com опублікував фотознімок статті й закликав репортерів, що володіють російською, перекласти цю величезну за обсягом публікацію, а поки що примістили там літературно недосконалий, механічний переклад, зроблений за допомогою Google.
Газета «Нью-Йорк Таймс» пише, що росіян, тих хто найбільше потребує знати правду про вибухи, видавці журналу «GQ» прагнули не допустити до ознайомлення з вибуховою публікацією.
(Нью-Йорк – Київ – Прага)
