Між Вижницею і Кутами «тече бистра ріка» – Черемош, розділяючи Чернівецьку та Івано-Франківську області. Минулорічна повінь знесла підвісний пішохідний міст між містами. А велика вода 1969-го зруйнувала гамованки, необхідні для спавляння лісу Черемошем. Анатолій і Галина Катанови пригадують, як в дитинстві бігали дивитися на дараби (плоти з дерев, зрубаних високо в Карпатах). 
Артистка і філософ Тетяна Берник з Берегомета
«Ми всі бігали. То наперед було видно: більша вода робилася, рибу викидувало. Спершу чиста вода йшла, потім чорна. У млинівці риби було багато, вона чула, як сплави йшли, і тікала».
Дараба, кулеші і давні пісні
Анатолій з Галиною прийшли з Кут подивитись на сплавляння дараби. Кажуть, це був економічно вигідний, але небезпечний промисел. Побачити це знову на фестивалі цікаво, бо то історія. І скуштувати 140-кілограмову кулешу, приготовлену на ватрі. Гостей гуцульського фестивалю частували щиро: «Газди гонорові і газдиньки пишні та красні, чістуємо вас медом і колачами і віншуємо щістєм і здоровлєм».
На головній сцені на стадіоні, ще на одній в центрі Вижниці гуцульські колективи з Чернівецької, Івано-Франківської, Закарпатської областей показували своє мистецтво.
Фольклорний колектив «Свашки» – під спів прядутьЗ села Бабино приїхав фольклорний колектив «Свашки», які не лише співають, а й показують давнє ремесло прядіння. Прядуть з овечої вовни, льону. Хоча останнього мало, – каже Оксана Іванчук.
«Льону маємо ще давнього, що притримали. Щоб показати молоді давнє мистецтво. На щодень нема, бо льон уже не сіють».
Більшість учасників колективу «Свашки» – старші жінки. А танцювальний ансамбль «Черемшина» з Вашківців – дитячий. Виступали і у Києві, і в Польщі, Румунії, Франції, – розповідають Оленка та Іван. В їхньому репертуарі є і автентичні вашківські танці.
«Багато танців, які танцювали наші мами, тати. Теперд вже ми. Дуже подобається нам».
Колись від танцю «йшов в небеса», а тепер «гоп-гоп»
Дараба після 30 років перерви рушила Черемошем
Перед відправленням дараби співала Тетяна Берник з Берегомета. На сцені з 10 років, і відтоді рахує свої роки: каже, що їй 60.
«Я старенька, а ще у свої роки пруся на сцену. Запрошують – не можу відказати.
Не спала я й цеї ночі,
Не спала на волос,
Бо мені все причувавси
Миленького голос.
І червоні ягідочки,
Зелені листочки,
Як не вижу миленького –
Плачуть сиві очки.
Чекаючи виступу– То такі давні пісні?
– Старовинні.
– А де ви їх збирали?
– Я не збирала. То лишилось у спадок від бабки, від мами, від вуйни. А гуляли як. Тепер що – скачуть, скачуть. Оце тут хоч скрипку почула».
Пані Тетяна визнає, що вона і артистка, і філософ, нарікає, що старше покоління відходить, а молоде не дуже охоче давніх традицій дотримується.
«Бажаю всім, щоб вони прозріли. Це свято – то трохи показухи, а в глибинах нема. Танець пропадає. Я була на весіллі: Вєрка Сердючка «гоп-гоп, сіда-гоп» – всі пішли як вівці. А колись танцював – йой, пішов в небеса».
Ярмарковий торг
«Настроюватись на прекрасне і добре»
Серед гостей фестивалю і народна артистка України Раїса Недашківська. Зізнається, що Вижниця в її біографії особливе місто – на І фестивалі пам’яті Івана Миколайчука вистава „Украдене щастя” у її постановці завоювала гран-прі. Раїса Недашківська відзначає особливий дух таких мистецьких свят.
«Дай Боже, щоб люди зустрічались і були в такому піднесеному настрої. Щоб вся Україна була у стані такого духу. Хочеться побажати отимізму нам усім. Треба вичищати свої думки і настроюватися на хороше, прекрасне, добре і думати тільки про таке. І все буде гаразд».
Наступний, 19-й гуцульський фестиваль проходитиме у Косові.
(Вижниця – Київ – Прага)
«Ми всі бігали. То наперед було видно: більша вода робилася, рибу викидувало. Спершу чиста вода йшла, потім чорна. У млинівці риби було багато, вона чула, як сплави йшли, і тікала».
Дараба, кулеші і давні пісні
Анатолій з Галиною прийшли з Кут подивитись на сплавляння дараби. Кажуть, це був економічно вигідний, але небезпечний промисел. Побачити це знову на фестивалі цікаво, бо то історія. І скуштувати 140-кілограмову кулешу, приготовлену на ватрі. Гостей гуцульського фестивалю частували щиро: «Газди гонорові і газдиньки пишні та красні, чістуємо вас медом і колачами і віншуємо щістєм і здоровлєм».
На головній сцені на стадіоні, ще на одній в центрі Вижниці гуцульські колективи з Чернівецької, Івано-Франківської, Закарпатської областей показували своє мистецтво.
«Льону маємо ще давнього, що притримали. Щоб показати молоді давнє мистецтво. На щодень нема, бо льон уже не сіють».
Більшість учасників колективу «Свашки» – старші жінки. А танцювальний ансамбль «Черемшина» з Вашківців – дитячий. Виступали і у Києві, і в Польщі, Румунії, Франції, – розповідають Оленка та Іван. В їхньому репертуарі є і автентичні вашківські танці.
«Багато танців, які танцювали наші мами, тати. Теперд вже ми. Дуже подобається нам».
Колись від танцю «йшов в небеса», а тепер «гоп-гоп»
Перед відправленням дараби співала Тетяна Берник з Берегомета. На сцені з 10 років, і відтоді рахує свої роки: каже, що їй 60.
«Я старенька, а ще у свої роки пруся на сцену. Запрошують – не можу відказати.
Не спала я й цеї ночі,
Не спала на волос,
Бо мені все причувавси
Миленького голос.
І червоні ягідочки,
Зелені листочки,
Як не вижу миленького –
Плачуть сиві очки.
– Старовинні.
– А де ви їх збирали?
– Я не збирала. То лишилось у спадок від бабки, від мами, від вуйни. А гуляли як. Тепер що – скачуть, скачуть. Оце тут хоч скрипку почула».
Пані Тетяна визнає, що вона і артистка, і філософ, нарікає, що старше покоління відходить, а молоде не дуже охоче давніх традицій дотримується.
«Бажаю всім, щоб вони прозріли. Це свято – то трохи показухи, а в глибинах нема. Танець пропадає. Я була на весіллі: Вєрка Сердючка «гоп-гоп, сіда-гоп» – всі пішли як вівці. А колись танцював – йой, пішов в небеса».
«Настроюватись на прекрасне і добре»
Серед гостей фестивалю і народна артистка України Раїса Недашківська. Зізнається, що Вижниця в її біографії особливе місто – на І фестивалі пам’яті Івана Миколайчука вистава „Украдене щастя” у її постановці завоювала гран-прі. Раїса Недашківська відзначає особливий дух таких мистецьких свят.
«Дай Боже, щоб люди зустрічались і були в такому піднесеному настрої. Щоб вся Україна була у стані такого духу. Хочеться побажати отимізму нам усім. Треба вичищати свої думки і настроюватися на хороше, прекрасне, добре і думати тільки про таке. І все буде гаразд».
Наступний, 19-й гуцульський фестиваль проходитиме у Косові.
(Вижниця – Київ – Прага)
