За словами Президента, у цей святковий день «Україна складає шану всім національним героям, державним діячам, духовним лідерам, митцям, ученим, мільйонам українських воїнів і борців, які у різні часи творили Україну».
«Наш вибір – це європейська демократична цивілізація, до якої належимо за своєю сутністю, природою, цінності якої ми творили разом з іншими народами», – наголосив глава держави.
На перший погляд скромний документ
Звичайний жовтуватий аркуш формату А4, надрукований звичайною друкарською машинкою. На документі лише один підпис – Леоніда Кравчука. Це і є Акт проголошення незалежності України, унікальний експонат національного архівного фонду України.
У порівнянні з пишним, красивим, оформленим великою печаткою Актом Злуки ЗУНР і УНР, Акт проголошення незалежності виглядає скромно. На думку директора українського державного архіву вищих органів влади та управління України Наталі Маковської, для такої простоти були свої причини.
«Мабуть, не дуже сподівалися депутати тоді, що дійсно за цей Акт проголосує більшість – 346 народних депутатів і що цей Акт буде прийнятий, і буде проголошено незалежність України і створення нової держави. Тобто прагнення було, бажання було, але впевненості не було», – пояснює Наталя Маяковська.
Документи, що засвідчують здобуття Україною Незалежності, можна побачити на виставці, яка відкрилася в Центральному державному архіві-музеї літератури і мистецтва України. Пройшло 18 років від часу проголошення Незалежності України. Багато знакових подій, які передували цьому, стираються з пам’яті. Оновити спогади допомагає експозиція «Незалежність. 24 серпня в архівних документах».
Шлях до Незалежності
Окрім Постанови про проголошення незалежності України, до експозиції включено копії Декларації про державний суверенітет України, інші постанови парламенту, агітаційні листівки, фото того часу. Однак, говорячи про 24 серпня, не можна не згадати інші події, інші документи інших часів, які зробили незалежність України можливою, каже Костянтин Новохатський, заступник Голови державного комітету архівів.
«Це лише невеличка частка того, що могло б відобразити події початку 90-их років. Загалом це все треба сприймати в контексті багатовікової історії українського народу, який прагнув, мріяв, боровся за незалежність. І ми намагаємося своїми засобами і формами, зокрема за допомогою виставок, показати цей тривалий тернистий шлях».
«З цього все починалося»
На цілому стенді один-єдиний документ – Декларація про державний суверенітет. Саме з нього все починалося, говорить Владислав Берковський, завідувач виставкового центру в «Центральному державному архіві вищих органів влади і управління України».
«За своєю соціальною, культурною, суспільною значущістю це є стенд, набагато важливіший, ніж усі інші. Декларація про державний суверенітет – це початок української держави, Акт про Незалежність – це підсумок цього документу. І приймалася ця постанова депутатами, за плечима яких величезний партійний досвід. Проте ці люди пішли на прийняття цієї декларації. Тобто, вони розуміли що на той момент – все, пройшов період, коли Україна була сателітом, Україна має бути суверенною державою, яка сама формує як зовнішню, так і внутрішню політику», – наголошує архівіст.
Аналогічні виставки архівних матеріалів відбуваються постійно. Вони відбивають знакові дати, знакові події української історії і проходять по всій території України.
(Київ – Прага)
«Наш вибір – це європейська демократична цивілізація, до якої належимо за своєю сутністю, природою, цінності якої ми творили разом з іншими народами», – наголосив глава держави.
На перший погляд скромний документ
Звичайний жовтуватий аркуш формату А4, надрукований звичайною друкарською машинкою. На документі лише один підпис – Леоніда Кравчука. Це і є Акт проголошення незалежності України, унікальний експонат національного архівного фонду України.
У порівнянні з пишним, красивим, оформленим великою печаткою Актом Злуки ЗУНР і УНР, Акт проголошення незалежності виглядає скромно. На думку директора українського державного архіву вищих органів влади та управління України Наталі Маковської, для такої простоти були свої причини.
«Мабуть, не дуже сподівалися депутати тоді, що дійсно за цей Акт проголосує більшість – 346 народних депутатів і що цей Акт буде прийнятий, і буде проголошено незалежність України і створення нової держави. Тобто прагнення було, бажання було, але впевненості не було», – пояснює Наталя Маяковська.
Документи, що засвідчують здобуття Україною Незалежності, можна побачити на виставці, яка відкрилася в Центральному державному архіві-музеї літератури і мистецтва України. Пройшло 18 років від часу проголошення Незалежності України. Багато знакових подій, які передували цьому, стираються з пам’яті. Оновити спогади допомагає експозиція «Незалежність. 24 серпня в архівних документах».
Шлях до Незалежності
Окрім Постанови про проголошення незалежності України, до експозиції включено копії Декларації про державний суверенітет України, інші постанови парламенту, агітаційні листівки, фото того часу. Однак, говорячи про 24 серпня, не можна не згадати інші події, інші документи інших часів, які зробили незалежність України можливою, каже Костянтин Новохатський, заступник Голови державного комітету архівів.
«Це лише невеличка частка того, що могло б відобразити події початку 90-их років. Загалом це все треба сприймати в контексті багатовікової історії українського народу, який прагнув, мріяв, боровся за незалежність. І ми намагаємося своїми засобами і формами, зокрема за допомогою виставок, показати цей тривалий тернистий шлях».
«З цього все починалося»
На цілому стенді один-єдиний документ – Декларація про державний суверенітет. Саме з нього все починалося, говорить Владислав Берковський, завідувач виставкового центру в «Центральному державному архіві вищих органів влади і управління України».
«За своєю соціальною, культурною, суспільною значущістю це є стенд, набагато важливіший, ніж усі інші. Декларація про державний суверенітет – це початок української держави, Акт про Незалежність – це підсумок цього документу. І приймалася ця постанова депутатами, за плечима яких величезний партійний досвід. Проте ці люди пішли на прийняття цієї декларації. Тобто, вони розуміли що на той момент – все, пройшов період, коли Україна була сателітом, Україна має бути суверенною державою, яка сама формує як зовнішню, так і внутрішню політику», – наголошує архівіст.
Аналогічні виставки архівних матеріалів відбуваються постійно. Вони відбивають знакові дати, знакові події української історії і проходять по всій території України.
(Київ – Прага)
